Рішення № 78717977, 20.12.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5423/18

2/212/2406/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Деменко А.С., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши в порядку спрощеного провадження, цивільну справу № 2/212/2406/18, 212/5423/18 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановив:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 (надалі АТ КБ) «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 13436,22 грн. за кредитним договором та витрат понесених на сплату судового збору в сумі 1762,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач підписав з Банком заяву № б/н від 25.06.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов’язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, шляхом надання відповідачу кредиту у розмірі, встановленому Договором. Відповідач, не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, яка станом на 18.06.2018 року становить 13436,22 грн., з яких: 6939,73 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 5399,20 грн. – нараховано пені, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована складова), 616,01 грн. штраф (процентна складова).

Позовна заява надійшла до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 23.07.2018 року. На виконання вимог ст. 187 ч. 6 ЦПК України судом направлявся запит до відповідного органу реєстрації місця проживання фізичних осіб, для перевірки зареєстрованого місця проживання/перебування відповідача ОСОБА_2

Справа підсудна Жовтневому районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, тому ухвалою від 18.09.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалами Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.10.2018 року, 15.11.2018 року розгляд справи відкладено, у зв’язку з тим, що у суду не має відомостей про отримання відповідачем відомостей про призначення розгляду справи.

В матеріалах справи міститься письмове клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Судова кореспонденція, яка направлена відповідачу, була повернута до суду, у зв’язку зі спливом строку зберігання.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Детально вивчивши та дослідивши матеріал справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до підписаної заяви б/н від 25.06.2014 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с. 8).

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Договору,- клієнт зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по пере витраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Також, відповідно до пунктів 2.1.1.5.6 та 2.1.1.5.7 відповідач зобов’язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, а у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, відповідач надав згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, що дає право позивачу у будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Тобто, перед укладенням спірного договору відповідач був повідомлений з умовами надання кредитної картки, умовами кредитування та тарифам банку.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належним чином виконав всі покладені на нього обов’язки, згідно умов Договору, що не спростовано відповідачем та доказів цьому не надано.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв’язку з ненаданням позивачу грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору,у зв’язку з чим станом на 18.06.2018 року становить 13436,22 грн., а саме: 6939,73 грн. – нарахованих відсотків за користування кредитом, 5399,20 грн. – нарахованої пені, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована складова), 616,01 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості.

Детально вивчивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», виходячи з наступного.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом стоків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором більм ніж за 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.

Згідно ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У частині 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦПК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Встановлений законом розмір неустойки може бути збільшений у договорі (ч.2 ст. 551 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення суд може його зменшити (ч.3 ст. 551 ЦК України).

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ст. 12 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1120цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів України.

При цьому, встановити, що розмір пені значно перевищує розмір основного боргового зобов’язання за кредитним договором, а також те, що у разі стягнення заборгованості у вищезазначеному банком розмірі, в тому числі і пені, призведе до порушення прав відповідача суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавлені його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме правопорушення порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року справі № 6-2003цс15.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача лише одну пеню та відмовити в задоволенні вимоги про стягнення штрафу.

На підставі наведеного, виходячи із принципів об’єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі становить 12338,93 грн., з яких 6939,73 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 5399,20 грн. – нараховано пені.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений ним при зверненні з позовом до суду в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 6, 526, 549, 551, 627, 628, 634, 1049, 1050, 1059 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 12, 141, 247, 280, 360-7 Цивільного Процесуального Кодексу України.

ухвалив:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.06.2014 року в сумі 12338 (дванадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень 93 копійки, з яких 6939,73 грн. – нарахованих відсотків за користування кредитом, 5399,20 грн. – нарахованої пені.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 1762 гривні 00 копійок.

В решті частини позовних вимог АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення складено та підписано без його проголошення 20.12.2018 року.

Суддя: О. Н. Борис