Рішення № 78716755, 18.12.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1084/18

(2/199/1296/18)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Дніпро

справа №199/1084/18

провадження № 2/199/1296/18

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Терентієвої Я.О.,

за неявки учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, де третя особа Сьома дніпровська державна нотаріальна контора», про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, де третя особа Сьома дніпровська державна нотаріальна контора», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначивши, що 20 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», найменування змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11100283000, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 15000 доларів США строком до 19 грудня 2016 року зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 11,3% річних для особистих потреб.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 22 грудня 2006 року між банком та позичальником був укладений Договір іпотеки №1100283000/1, згідно умов якого позичальник передав АТ «УкрСиббанк» нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Мінусинська, буд.250, корпус Г, кв.2, загальною площею 52,1 кв.м., житловою площею – 35,9 кв.м. та складається з: 1-коридор, 2-кладова, 3-житлова, 5-житлова,6-кухня, 7-кладова,8-ванна,9-туалет та коридор.

Як стало відомо позивачу, ОСОБА_2 померла 22 травня 2008 року.

Спадкоємицею після ОСОБА_2 є її повнолітня донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживала разом з позичальником за час життя.

Станом на 06 лютого 2018 року загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 15044 доларів США 01 цент.

Відповідачу 08.06.2017 було направлено досудову вимогу, проте вона залишилася невиконаною.

Враховуючи чинне законодавство, позивач просить суд у рахунок погашення заборгованості перед акціонерним товариством «УкрСиббанк» за Договором про надання споживчого кредиту №11100283000 від 20 грудня 2006 року в розмірі 15044,01 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 грудня 2006 року, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Мінусинська, буд.250, корпус Г, кв.2, загальною площею 52,1 кв.м., житловою площею – 35,9 кв.м. та складається з: 1-коридор, 2-кладова, 3-житлова, 5-житлова,6-кухня, 7-кладова,8-ванна,9-туалет та коридор. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна здійсненої суб’єктом оціночної діяльності / незалежним експертом.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про слухання справи повідомлений належним чином, надавши до суду заяву з проханням розглядати дану справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи у зв’язку із неявкою відповідача, проте відповідач у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв’язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», найменування змінено на ПАТ «УкрСиббанк», наразі АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11100283000, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 15000 доларів США строком до 19 грудня 2016 року зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 11,3% річних для особистих потреб.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 22 грудня 2006 року між банком та позичальником був укладений Договір іпотеки №1100283000/1, згідно умов якого позичальник передав АТ «УкрСиббанк» нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Мінусинська, буд.250, корпус Г, кв.2, загальною площею 52,1 кв.м., житловою площею – 35,9 кв.м. та складається з: 1-коридор, 2-кладова, 3-житлова, 5-житлова,6-кухня, 7-кладова,8-ванна,9-туалет та коридор.

Як стало відомо позивачу, ОСОБА_2 померла 22 травня 2008 року.

Спадкоємицею після ОСОБА_2 є її повнолітня донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживала разом з позичальником за час життя.

Станом на 06 лютого 2018 року загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 15044 доларів США 01 цент.

Відповідачу 08.06.2017 було направлено досудову вимогу, проте вона залишилася невиконаною.

Так, згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу "Оформлення права на спадщину").

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Водночас, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, проте відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Одночасно положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-2962цс16.

Із матеріалів справи вбачається, що Банк, дізнавшись про смерть ОСОБА_2, направив спадкоємиці ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за крдеитнм договором. Відповідачем доказів повідомлення Банку про смерть іпотекодавця не надано.

За змістом ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. ч. 2, 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення іпотеки, проте такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Аналізуючи вищезазначені цивільно-правові норми слід дійти висновку про те, що правила ст. 1281 ЦК України регулюють порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов'язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України).

Відповідна правова позиція міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16; від 02 березня 2016 року у справі № 6-1286цс16.

08 червня 2017 року Банк заявив вимогу про погашення кредитної заборгованості протягом тридцяти одного календарного дня, а із зазначеним позовом до відповідача кредитор звернувся 16 лютого 2018 року.

Доказів отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, повідомлення Банку про смерть ОСОБА_2, часу коли Банк дізнався про смерть іпотекодавця, суду не надано, заяв щодо пропуску Банком строків звернення до спадкоємців із зазначеними вимогами, у разі такого пропуску, не заявлено.

За змістом ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Предметом заявленого позову Банку є звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення кредитної заборгованості.

Доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами, як це передбачено кредитним Договором від 20 грудня 2006 року відповідачем до суду не надано, не встановлено таких і в судовому засіданні.

Сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 15044 доларів США 01 цент є значною та завдає збитків іпотекодержателю.

Розділом 4 Договору про іпотеку №1100283000/1 від 20 грудня 2006 року передбачено право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки, у т.ч. за рішенням суду (п.4.2. Договору).

На виконання вимог ст.ст.12, 35 закону України «Про іпотеку» Банком 08 червня 2017 року надіслано письмову вимогу про усунення порушення зобов’язання протягом тридцяти одного календарного дня та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Так само частина сьома статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, Закон України "Про іпотеку" визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вищенаведене, нормою частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачений перелік компонентів, які є обов'язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому, виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Оскільки судом встановлено, що спірна квартира має загальну площу 52.1 кв.м., жилу площу 35.9 кв.м., тобто меншу площу ніж зазначено в Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», доказів наявності у відповідача ОСОБА_1 на праві власності іншого житла або іншого постійного місця проживання останньої, суд вважає про наявність підстав для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Про вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації Банк не заявляв, необхідності вжиття таких не встановлено, реєстрація обтяження предмета іпотеки проведена. Пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки в судовому засіданні не встановлено.

Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 6260,37 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: вулиця Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070) до ОСОБА_1 (РНОКПП та/або серія і номер паспорту невідомі, місце реєстрації – вул. Мінусинська, буд. 250/Г, кв. 2 в м. Дніпро, 49082), де третя особа Сьома дніпровська державна нотаріальна контора» (ЄДРПОУ 36296382, місцезнаходження: вулиця Шевченко,57 в м. Дніпро, 49000), про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

На погашення заборгованості ОСОБА_1, спадкоємиці ОСОБА_2, перед Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» за Договором про надання споживчого кредиту №11100283000 від 20 грдуня 20106 року в сумі 15 044 (п'ятнадцять тисяч сорок чотири) долари США 01 цент, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - квартиру, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Мінусинська, буд.250, корпус Г, кв.2, загальною площею 52,1 кв.м., житловою площею – 35,9 кв.м. та складається з: 1-коридор, 2-кладова, 3-житлова, 5-житлова,6-кухня, 7-кладова,8-ванна,9-туалет та коридор, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна здійсненої суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Б.Подорець