Рішення № 78682004, 11.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018

Справа № 910/10412/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна» та

Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»

про визнання недійсним договору

Представники:

від позивача: Симонов А.А.

від відповідача 1: Мотрич І.В., Терещенко О.Л.

від відповідача 2: Чеверда О.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімтрейд Україна” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Август-Україна” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” про визнання недійсним договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що договір про відступлення права вимоги № 1498 від 02.07.2018 укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 є таким, що порушує норми чинного законодавства, зважаючи на це позивач просить суд визнати вказаний договір недійсним.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, у прохальній частині позову позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, зважаючи на категорію та складність справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.09.2018.

30.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 04.09.2018 з’явився представник позивача, представники відповідачів не з’явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача заявив про намір подати відповідь на відзив відповідача 1.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 04.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.10.2018.

05.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

10.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 суд повідомив учасників справи про те, що у зв’язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 09.10.2018 не відбудеться та ухвалив призначити розгляд справи № 910/10412/18 на 04.10.2018.

04.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

04.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву та письмові пояснення.

У підготовче засідання 04.10.2018 з’явилися представники сторін.

Представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні для ознайомлення з відзивом на позовну заяву відповідача 2.

Суд задовольнив клопотання представника позивача та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 23.10.2018.

12.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2.

23.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 23.10.2018 з’явилися представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 2 не з’явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 23.10.2018 судом з’ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.11.2018.

У судове засідання 13.11.2018 з’явилися представники сторін.

У судовому засіданні 13.11.2018 оголошено перерву до 11.12.2018.

11.12.2018 відділом діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи.

У судове засідання 11.12.2018 з’явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позов та заявив, що в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України подасть усі докази понесених ним судових витрат після ухвалення рішення у справі, представники відповідачів проти позову заперечили.

У судовому засіданні 11.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2016 між ТОВ «Хімтрейд Україна» (постачальник) та ТОВ «Імперія Агро» (покупець) укладено договір поставки №18/11/16-1ЛВУ (далі – Договір 1), відповідно до якого постачальник зобов’язується партіями поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець – приймати та оплачувати мінеральні добрива (продукція) згідно з наступними приблизними асортиментом (номенклатурою), кількістю та цінами: селітра аміачна у кількості 5000 тонн на суму 31700000,00 грн. з ПДВ.

03.02.2017 між ТОВ «Хімтрейд Україна» (постачальник) та ТОВ «Імперія Агро» (покупець) укладено договір поставки №03-02/17-2-ЛВ (далі – Договір 2), відповідно до якого постачальник зобов’язується партіями поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець – приймати та оплачувати мінеральні добрива (продукція) згідно з наступними приблизними асортиментом (номенклатурою), кількістю та цінами: добрива рідкі азотні у кількості 1000 тонн на суму 7250000,00 грн. з ПДВ.

02.07.2018 між ТОВ «Імперія-Агро» (первісний кредитор) та ТОВ «Август-Україна» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1498 (далі – Договір відступлення права вимоги), згідно з яким первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченими договорами (Договір 1 та Договір 2) боржником – ТОВ «Хімтрейд Україна», а саме під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в том числі борг в розмірі 8020605,60 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства.

Пунктом 3.1. Договору відступлення права вимоги передбачено, що ціна цього договору складає суму грошових коштів в національній валюті України – гривні – у розмірі 8020605,60 грн. Строк розрахунку за цим договором – до 12.07.2018.

Пунктом 4.1. Договору відступлення права вимоги встановлено, що відступлені права вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день повного розрахунку новим кредитором перед первісним кредитором.

Дослідивши зміст укладеного Договору відступлення права вимоги, суд доходить висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги (правочином щодо заміни кредитора у зобов’язанні)

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія — це заміна особи у зобов’язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов’язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов’язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що договір про відступлення права вимоги № 1498 від 02.07.2018 укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 є таким, що порушує норми чинного законодавства, а саме є таким, що укладений без згоди позивача, з огляду на що позивач просить суд визнати вказаний договір недійсним.

Відповідачі проти позову заперечують з тих підстав, що заміна кредитора у зобов’язанні за загальним правилом здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на правове становище останнього; первісний кредитор повідомив боржника про відступлення прав вимоги за Договорами 1 та 2.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Так, Договір відступлення права вимоги укладено між відповідачами 1 та 2, та позивач не є стороною вказаного договору, однак, оскільки позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено без попередньої згоди позивача, отримання якої було обов’язковим, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як встановлено судом, 18.11.2016 між ТОВ «Хімтрейд Україна» (постачальник) та ТОВ «Імперія Агро» (покупець) укладено Договір 1, відповідно до якого постачальник зобов’язується партіями поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець – приймати та оплачувати мінеральні добрива (продукція) згідно з наступними приблизними асортиментом (номенкларутою), кількістю та цінами: селітра аміачна у кількості 5000 тонн на суму 31700000,00 грн. з ПДВ.

03.02.2017 між ТОВ «Хімтрейд Україна» (постачальник) та ТОВ «Імперія Агро» (покупець) укладено Договір 2, відповідно до якого постачальник зобов’язується партіями поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець – приймати та оплачувати мінеральні добрива (продукція) згідно з наступними приблизними асортиментом (номенкларутою), кількістю та цінами: добрива рідкі азотні у кількості 1000 тонн на суму 7250000,00 грн. з ПДВ.

Як встановлено судом, 02.07.2018 між ТОВ «Імперія-Агро» (первісний кредитор) та ТОВ «Август-Україна» (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, згідно з яким первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченими договорами (Договір 1 та Договір 2) боржником – ТОВ «Хімтрейд Україна», а саме під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в том числі борг в розмірі 8020605,60 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства.

Як вбачається з пояснень сторін, заборгованість, про яку йде мова у Договорі відступлення права вимоги, - це не повернуті позивачем грошові кошти відповідачу 2, сплачені як попередня оплата за Договорами 1 та 2.

Водночас, суд не досліджує питання наявності/відсутності боргу за Договорами 1 та 2 в контексті наявності чи відсутності самого права вимоги, яке є предметом Договору відступлення права вимоги, оскільки суд обмежений заявленими позивачем підставами позову (укладений Договір відступлення права вимоги є таким, що порушує норми чинного законодавства, а саме укладений без згоди позивача).

Водночас, виходячи з наведеного, у зобов’язанні з повернення покупцеві суми попередньої оплати позивач як постачальник є боржником.

Згідно з приписами ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 у справі №910/6098/14 та Верховний Суд у постановах від 02.03.2018 у справі №904/9674/16 та від 22.05.2018 у справі №904/11838/16.

З огляду на наведене, зважаючи на підстави заявленого позову, необхідним є встановлення наявності чи відсутності у Договорах 1 та 2 застережень щодо обов’язковості згоди боржника при заміні кредитора у зобов’язанні, яке виникає з Договорів 1 та 2.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 9.3. Договорів 1 та 2, без згоди постачальника не допускається зарахування зустрічних грошових вимог покупця до постачальника, що випливають із зобов’язань за цим договором, в повному обсязі або в частині. Без згоди постачальника також не допускається уступка (передача) покупцем будь-якій третій особі будь-яких прав, що випливають з цього договору, в повному обсязі або в частині.

Наведені умови п. 9.3. Договорів 1 та 2 щодо недопущення без згоди постачальника уступки (передачі) покупцем будь-якій третій особі будь-яких прав, що випливають з цих договорів, дають підстави для висновку, що вказані положення поширюють свою дію на вчинення правочину відступлення права вимоги до боржника (постачальника) – правочину щодо заміни кредитора у зобов’язанні, з огляду на що для укладення відповідачами Договору відступлення права вимоги необхідним було отримання згоди боржника (позивача).

Нормами законодавства та Договорів 1 та 2 не встановлено форми отримання згоди. Водночас, суд зазначає, що згода боржника на укладення договору відступлення права вимоги може виражатись у відповідному листі/шляхом укладання трьохстороннього договору відступлення права вимоги (первісний кредитор, новий кредитор та боржник)/тощо.

Водночас, сам факт того, що позивач заперечує надання ним згоди на укладання Договору відступлення права вимоги, а відповідачі не надали жодних доказів на спростування таких тверджень позивача (оскільки правова позиція відповідачів у справі зводиться до відсутності необхідності отримання попередньої згоди позивача на укладення оспорюваного договору), наявні підстави вважати, що Договір відступлення права вимоги є таким, що укладений без згоди позивача.

З огляду на наведене, оскільки відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України такого договору оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним Договору відступлення права вимоги, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд Україна» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідачів порівну.

Також позивачем надано зокрема докази понесення ним витрат на проїзд представника до міста Києва.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ст. 128 ГПК України).

Статтею 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявляючи вимоги про стягнення витрат на проїзд представника відповідача з м. Харкова до м. Києва для участі у підготовчих та судових засіданнях, позивач надає посадочні документи про вартість проїзду:

- 04.09.2018 (Харків - Київ) на суму 399,11 грн., 04.09.2018 (Київ-Харків) на суму 841,47 грн.;

- 09.10.2018 (Харків - Київ) на суму 318,35 грн., 09.10.2018 (Київ-Харків) на суму 318,35 грн., із яких ПАТ «Укрзалізниця» повернуто позивачу 564,70 грн. (утримано 72 грн.) за документами на повернення з огляду на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 суд повідомив учасників справи про те, що у зв’язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 09.10.2018 не відбудеться та ухвалив призначити розгляд справи № 910/10412/18 на 04.10.2018;

- 04.10.2018 (Харків - Київ) на суму 438,76 грн., 04.10.2018 (Київ-Харків) на суму 438,76 грн.;

- 23.10.2018 (Харків - Київ) на суму 368,28 грн., 23.10.2018 (Київ-Харків) на суму 368,28 грн.;

- 13.11.2018 (Харків - Київ) на суму 368,28 грн., 13.11.2018 (Київ-Харків) на суму 368,28 грн.;

- 11.12.2018 (Харків - Київ) на суму 368,28 грн., 04.09.2018 (Київ-Харків) на суму 368,28 грн.

Так, суд зазначає, що ухвалами суду у даній справі явка учасників була визнана обов’язковою, дати вказаних посадочних документів у напрямку Харків-Київ/Київ-Харків відповідають датам призначених у даній справі судових засідань, беручи до уваги, що місцезнаходженням позивача є м. Харків, з огляду на що вказані витрати, пов’язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, у загальному розмірі 4400,05 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між відповідачами 1 та 2 порівну.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №1498 від 02.07.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Август-Україна” (ідентифікаційний код: 32304169) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” (ідентифікаційний код: 35472893).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Август-Україна” (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 7-А; ідентифікаційний код: 32304169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд Україна» (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11; ідентифікаційний код: 40076295) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп., витрати, пов’язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 03 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 143; ідентифікаційний код: 35472893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд Україна» (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11; ідентифікаційний код: 40076295) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп., витрати, пов’язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 03 коп.

5. Після набрання рішення законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.12.2018

Суддя Ю.В. Картавцева