Ухвала суду № 78677128, 13.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18606/18

У Х В А Л А

"13" грудня 2018 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. розглянувши заяву уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом спору, подану в межах поданої позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2018 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

До поданої позовної заяви представником позивача було додано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої представник просить суд: накласти арешт та заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна НОМЕР_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 (місце проживання зареєстроване за адресою: 02098, АДРЕСА_1) в межах позовних вимог в розмірі 207 590,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача посилається на те, що квартира АДРЕСА_2, далі також - квартира АДРЕСА_3, було залито вище розташованою на два поверхи квартирою АДРЕСА_1. Власником зазначеної квартири АДРЕСА_1 є відповідач, а вартість квартири становить 112952,00 грн., що підтверджується інформаційною довідкою. Оскільки предметом спору є відшкодування шкоди, розмір позовних вимог є суттєвим, відповідач-1 має змогу, до набрання судового рішення у справі законної сили, здійснити до незаконної реєстрації за третіми особами права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В той же час, представником позивача не надано суду належних підтверджуючих відомостей на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи те, що справа по суті не розглядалася, що не може свідчити про подальше його невиконання з боку відповідача. Крім того, відповідно до позовних вимог позивача, остання просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на користь ОСОБА_2 207 590 гривень шкоди, яка складається з 197 590 гривень матеріальної шкоди та 10 000 гривень моральної шкоди. При цьому позивач посилається на те, що станом на дату подання позову незрозуміло, чи залиття сталося внаслідок дій/бездіяльності відповідача 1 як власника квартири АДРЕСА_4, чи відповідача 2, як організації, яка обслуговує вказану квартиру, а тому вона звертається з даним позовом до обох відповідачів. Таким чином, враховуючи запропонований позивачем захід забезпечення позову, а саме у вигляді арешту та заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, в межах позовних вимог в розмірі 207 590,00 грн., судом не встановлено, що саме такий захід забезпечення позову відповідає обґрунтованості і адекватності вимог заявника, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом спору, подану в межах поданої позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом спору, подану в межах поданої позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: