Рішення № 78675804, 03.12.2018, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/535/18

2/706/309/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Олійника М.Ф.,

за участю секретаря Лещенко О.Л.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Просила визнати виконавчий напис від 13.07.2015 р. № 3417, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 52955, 31 грн., зареєстрований в реєстрі за № 3417, таким, що не підлягає виконанню; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь 24870,39 грн. незаконно утриманих коштів, а також судові витрати.

В обгрунтування позову посилалась на те, що 14.07.2004 р. між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № CSX0SK0416, відповідно до якого банк зобов’язався надати їй кредит у розмірі 6000 грн. для ведення домашнього господарства зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 3% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Відповідно до п.2.1 договору з метою забезпечення виконання зобов’язань в заставу було надано майно, вартість якого складає 8100 грн., в силу чого банк мав право в разі невиконання зобов’язань за цим договором одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. З 01.05.2003 р. по 01.08.2006 р. вона отримувала пенсію в разі втрати годувальника, тож у вересні 2004 р. написала заяву в Христинівське відділення ПАТ КБ «Приватбанк» про відрахування пенсії для погашення кредиту. В 2006 р. вона отримала від Одеської залізниці безвідсоткову позику в сумі 20000 грн. на термін повернення 5 років, яку також надала банкові для відрахування коштів в рахунок кредитної заборгованості. Банк використав дану суму для погашення кредиту. Вона вважала, що її зобов'язання перед банком виконані в повному об’ємі. 21.05.2007 р. Христинівським районним судом було видано судовий наказ, згідно з яким наказано стягнути з неї на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3693 грн. 96 коп. та судові витрати. Не погоджуючись із зазначеною сумою заборгованості, 28.11.2008 р. вона написала заяву про скасування судового наказу і ухвалою Христинівського районного суду від 05.12.2008 р. даний судовий наказ від 21.05.2007 р. було скасовано. З моменту винесення ухвали і до 2015 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» ніяких вимог до неї не пред'являв. З 30.10.2015 р. з її заробітної плати почали відраховувати 20% для погашення заборгованості за кредитом, з чого вона дізналась про її заборгованість перед банком. 15.11.2015 р. вона, звернувшись до відділу державної виконавчої служби Христинівсього РУЮ, отримала на руки постанову про відкриття виконавчого провадження № 48393209 від 07.08.2015 р., з якої дізналась, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13.07.2015 р. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 3417, про стягнення з неї на користь ПАТ КБ ПриватБанк» боргу в сумі 52 955,31 грн., в тому числі залишок заборгованості за кредитом - 2 564,38 грн., сума заборгованості по відсоткам - 15 382,85 грн., пеня -35 008,08 грн. та витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700 грн. Виконавчим написом запропоновано стягнути кошти, не сплачені нею за період з 14.07.2004 р. по 27.04.2015 р., тобто, строк, за яким провадиться стягнення - 10 років 9 місяців 13 днів, на загальну суму 54655 грн. 31 коп. Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Вважає, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір її заборгованості перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності її грошового зобов’язання по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив закон. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування її думки та позиції і не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до неї. Крім того, виписка з рахунку боржника по суті не є випискою встановленої форми, а є розрахунком заборгованості. Виписка ж по рахунку боржника є підтвердженням виконаних за день операцій та призначена для видачі або надсилання клієнтові. Таким чином і з даних обставин, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис. Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 р. № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» п. 13 роз'яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей с трок. Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 14.07.2004 р. вона не отримувала, про існування виконавчого напису дізналась в ході виконання виконавчого напису, тим самим була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення. Не дивлячись на це, 13.07.2015 р. нотаріусом, який не перевірив факт отримання нею вимоги, в межах якого повинен вчинятись виконавчий напис, вчинено виконавчий напис, хоча у нього були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також суми пені, відсотків, зазначені у написі, є безспірними, що підтверджується і ухвалою про скасування судового наказу від 05.12.2008 р., № 2с-5-2008, в якій зазначено що у боржника ОСОБА_1 є заперечення проти вимог стягувача. Також стягнення заборгованості відбулось поза межами строку позовної давності. За кредитним договором від 14.07.2004 р. вона отримала строковий кредит на строк до 13.07. 2007 р. включно зі сплатою щомісячними платежами для погашення кредиту з 23 по 26 число. Таким чином, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в цілому - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто після 13.07.2007 р. Як вбачається з виписки по рахунку «29096051516577» Мошніна Олена Михайлівна» за період з 01.01.2007 р. по 19.03.2018 р. остання сплата пені по кредитному договору CSX0SK0416 від 14.07.2004 р. відбулась 06.11.2007 р., наступне стягнення коштів відбувалось вже після вчинення виконавчого напису - 11.09.2015 р. Судовим наказом від 21.05.2007 р. та ухвалою про скасування судового наказу від 05.12.2008 р. було перервано перебіг позовної давності, але відповідач не скористався своїм правом та не заявив свої вимоги в позовному провадження з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову, тому вважає, що початок перебігу позовної давності слід рахувати від наступного дня після винесення ухвали суду - тобто від 06.12.2008 р. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Вчиняючи 13.07.2015 р. виконавчий напис, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не звернула уваги на те, що з дня виникнення права вимоги банку стосовно зобов’язань з погашення заборгованості за кредитом та відсотків минуло більше трьох років загальної позовної давності, а по пені минуло більше одного року спеціальної давності. Тобто вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням строків позовної давності, які встановлені у ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Оскільки відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" пропущено строки позовної давності, підстав для стягнення коштів за кредитним договором № CSX0SK0416 від 14.07.2004 р., починаючи з 14.07.2004 р., на підставі виконавчого напису нотаріуса № 3417 від 30.07.2015 р. немає. Вважає, що виконавчий напис слід визнати вчиненим з порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню. Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з’явився, проте від відповідача до суду надійшло клопотання з проханням провести судовий розгляд за відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що виконавчий напис був вчинений з дотриманням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та п. п.3.1., 3.2 гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Нотаріус для вчинення виконавчого напису отримав від банку всі необхідні документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Розмір заборгованості позивача перед банком підтверджується наданим розрахунком заборгованості, який не спростований позивачем. Заборгованість за виконавчим написом стягнута в межах загального строку позовної давності у три роки.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, однак від неї до суду надійшло пояснення на позов, в якому вона просила ухвалити у справі законне і справедливе рішення та зазначила, що про будь-які спори, суперечки, зміни та доповнення до кредитного договору, винесені з приводу цього судові та інші рішення, злочини, що впливають на відносини кредитора і боржника, кредитор її не повідомляв, а присутність боржника під час вчинення виконавчого напису не передбачена чинним законодавством. За відсутності прямо передбачених чинним цивільним законодавством та законодавством про нотаріат доказів про виникнення права вимоги кредитора в інший момент часу, відрахування нотаріусом строків вчинення виконавчого напису в порядку ст. 88 Закону України «Про нотаріат» відповідно до ст. 253 ЦК України має здійснюватись з дня, наступного за днем направлення кредитором боржнику вимоги про виконання останнім його зобов’язань за цивільними правовідносинами. Коли законом чи договором передбачена сплата боржником кредитору процентів, комісії, неустойки (штрафів, пені) та/або інших додаткових платежів, розмір заборгованості боржника періодично змінюється з кожним випадком донарахування цих платежів до основної суми заборгованості, внаслідок чого у ті ж моменти відбувається відповідне оновлення (збільшення чи зменшення у грошовому виразі) права вимоги кредитора. У такому разі відрахування нотаріусом строку вчинення виконавчого напису може здійснюватись з дня, наступного за днем направлення кредитором боржнику останньої за хронологією вимоги, але лише за умови, що визначені в ній відповідно до закону чи договору суми заборгованості відрізняються від розміру вимог, раніше направлених тим же кредитором тому ж боржнику за тим же правочином.

За таких умов суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Заслухавши вступне слово позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, дослідивши письмові докази у справі: копіїдоговору СSХ0SК0416 від 14.07.2004 р., укладеного між сторонами; ухвали Христинівського районного суду від 05.12.2008 р. про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у справі № 2с-5-2008; виписки із рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором СSХ0SК0416 від 14.07.2004 р. станом на 27.04.2015 р.; виконавчого напису від 13.07.2015 р.; постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2015 р.; заяви ОСОБА_1 на ім’я начальника відділу ДВС Христинівського РУЮ від 05.11.2015 р.; виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 р. по 19.03.2018 р., інші письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 13.07.2015 р. приватним нотаріусом Дніпровського (на час вчинення – Дніпропетровського) міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за № 3417, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в сумі 52955,31 грн. - заборгованості за кредитним договором СSХ0SК0416 від 14.07.2004 р., а саме: залишок заборгованості за кредитом – 2564,38 грн., сума заборгованості по відсоткам – 15382,85 грн., пеня – 35008,08 грн.

Виконавчим написом також стягнуто з позивача ОСОБА_1 1700 грн. витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису.

У виконавчому написі також зазначено, що строк, за який провадиться стягнення, - 10 років 9 місяців 13 днів, а саме з 14.07.2004 р. по 27.04.2015 р.

07.08.2015 р. постановою державного виконавця відділу ДВС Христинівського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого напису.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 р. № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу наведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.

За змістом ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус може вчинити виконавчий напис при підтвердженні безспірності заборгованості боржника перед стягувачем.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахувала та не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушила вказану норму закону. При вчиненні виконавчого напису вона керувалась тільки випискою з рахунка боржника, підготовленою працівниками банку, що не може бути доказом безспірності грошових вимог стягувача до боржника.

Про наявність спору щодо заборгованості свідчить ухвала Христинівського районного суду від 05.12.2008 р. у справі № 2с-5-2008 про скасування судового наказу про стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача. В ухвалі прямо зазначено про наявність у боржника ОСОБА_1 заперечень проти вимог стягувача. Цією ж ухвалою було роз’яснено відповідачу, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову. Однак, з часу винесення ухвали, тобто з 05.12.2008 р., і до цього часу відповідачем до суду не був поданий позов про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу не були подані документи, які б свідчили про визнання боржником вимог стягувача.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено також, що виконавчий напис може бути вчинений за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Строк, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Стягнення заборгованості за виконавчим написом відбулось поза межами вказаного строку. Про це прямо зазначено у виконавчому написі, що строк, за який провадиться стягнення, - 10 років 9 місяців 13 днів, а саме з 14.07.2004 р. по 27.04.2015 р.

Отже, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконалась належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, та дотриманні стягувачем вимог закону щодо вчинення виконавчого напису за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, чим порушила норми ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що позов в частині вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача ОСОБА_1 24870,39 грн. незаконно утриманих коштів необхідно відмовити з таких підстав.

У позовній заяві відсутнє обгрунтування вказаної вимоги, не зазначені докази на підтвердження вказаної вимоги. У матеріалах справи відсутній розрахунок вказаної суми. Відсутні і докази на підтвердження вказаної вимоги.

Позивач ОСОБА_1 просила також стягнути з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на її користь судовий збір в розмірі 704, 80 грн. та окремо 352, 40 грн.

Вимогу щодо стягнення судового збору в розмірі 352, 40 грн. позивач та її представник у судовому засіданні не підтримали.

Щодо іншої частини судового збору, то за правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому відповідно до цього положення суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 352, 40 грн.

Позивач ОСОБА_1 просила також стягнути з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на її користь витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 2000 грн.

При вирішенні цього питання суд враховує положення ст. 137 ЦПК України про те, що для визначення розміру вказаних витрат з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, повинен бути наданий договір про надання правничої допомоги.

Оскільки стороною позивача не дотримано вимог ст. 137 ЦПК України, то суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 81, 89, 137, 141 ч. 1, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (Вінницька область, Теплицький район, с. Степанівка, станція Кубліч, вул. Микитенка, 14, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 «Д», код ЄДРПОУ 14360570), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис від 13.07.2015 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 3417, про стягнення з ОСОБА_1на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 52955 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 31 коп. таким, що не підлягає виконанню.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя М.Ф. Олійник