Ухвала суду № 78668100, 19.12.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/6732/13-к

Провадження № 1-кп/415/27 /18

У Х В А Л А

"19" грудня 2018 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі

головуючого - судді Луньової Д.Ю.,

секретаря судового засідання Нестеренка С.М.,

за участю прокурора Сичова В.М.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030240003118 від 04.09.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309 та ч.1 ст.311 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030240003118 від 04.09.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309 та ч.1 ст.311 КК України.

На адресу суду від прокурора надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2, яке мотивовано тим, що в період випробувального строку вона вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309 та ч.1 ст.311 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, середньої та невеликої тяжкості. Згідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України під час судового розгляду встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 покладається необхідність запобігання подальшим її спробам переховуватися від суду. Окрім того, існує наявність ризику п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_2 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що їй загрожує в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушеннь, те, що вона раніше судима, не має постійного місця роботи та джерела доходу, що свідчить про відсутність у неї міцних соціальних зв’язків. При цьому суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров’ю населення. 03.04.2014 р.Лисичанським міським судом ОСОБА_2 винесено обвинувальний вирок та призначено покарання за ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309 та ч.1 ст.311 КК України з застосуванням ст.ст.70, 71 КК України у вигляді 6 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частки майна, що є приватною власністю засудженої. 14.04.2015 до Лисичанського міського суду Луганської області з апеляційного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт разом з матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_2 У судове засідання обвинувачена ОСОБА_2, яка утримувалась в СІЗО м. Луганська доставлена не була, у зв’язку із знаходженням зазначеної установи на непідконтрольній Україні території, що унеможливлювало її доставку до суду.

Прокурор підтримав подане клопотання та просив обрати запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_2, у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Захисник ОСОБА_1 заперечувала проти заявленого клопотання прокурора, оскільки прокурор не наводить достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням ряду обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Звернула увагу суду на те, що обвинувачена ОСОБА_2 весь цей час перебувала в СІЗО №17 м. Луганська, яке знаходиться на непідконтрольній владі України території.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала позицію свого захисника.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також, практики Європейського суду з прав людини, – обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, при цьому, на підставі ст.9 ч.1 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.9 ч.5 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків (ст.177 ч.1 КПК України), а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ст.177 ч.1 КПК України (ст.177 ч.2 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК України).

Відповідно до вимог діючого законодавства – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ст.183 КПК України).

До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховує, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов’язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.

Таким чином, національні суди зобов’язані переглядати правомірність попереднього ув’язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140).

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.

Таким чином, є підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309 та ч.1 ст.311 КК України, за які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, середньої та невеликої тяжкості. Про існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_2 переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що їй загрожує в разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона обвинувачується, те, що вона не має постійного джерела доходів, дітей не має, що свідчить про відсутність у неї міцних соціальних зв’язків.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні прокурором не надано доказів, що обвинувачена ОСОБА_2 переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до обвинуваченої ОСОБА_2, є домашній арешт, пов'язаний із забороною обвинуваченої цілодобово залишати житло за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Калініна, 106/73.

При цьому суд вважає доцільним покласти на обвинувачену ОСОБА_2, згідно ст.194 ч.5 КПК України, наступні обов'язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із м. Лисичанська Луганської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

На підставі ст.ст.9, 29 Конституції України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», керуючись ст.ст.176-178, 181, 186, 193, 194, 201, 202 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_2 – відмовити.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченій ОСОБА_2 цілодобово залишати житло за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Калініна, 106/73.

Звільнити обвинувачену ОСОБА_2 з під варти після доставлення останньої за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Калініна, 106/73.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинувачену ОСОБА_2 наступні обов’язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із м. Лисичанська Луганської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Дана ухвала діє протягом 2 місяців, тобто до 19 лютого 2019 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, на якого покласти контроль за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_2 під час дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: Луньова Д.Ю.