Ухвала суду № 78664875, 19.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/20344/18

провадження № 2-а/520/554/18

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

встановлення строку усунення недоліків

19.12.2018 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Літвінова І.А., ознайомившись з адміністративною позовною заявою «ОСОБА_1 (ИНН: НОМЕР_1) к Инспектору патрульной полиции, С-т ОСОБА_2 (65114, г. Одесса) о аннулировании постановления серия НК №594670 от 09.12.201г.»,

В С Т А Н О В И В:

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Одеси справі присвоєно єдиний унікальний номер 520/20344/18; головуючим суддею визначено суддю Літвінову І.А.

На цій стадії судового провадження суддею не встановлено підстав для самовідводу, визначених статтями 36,37 КАС України.

Позивач «Яримиш Андрей Александрович» звернувся до суду, як особа яка має цивільну процесуальну дієздатність, що полягає в здатності особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді.

При ознайомлені із адміністративною позовною заявою встановлено, що заява викладена на російській мові, з чого припускається, що позивач не врахував втрату чинності Законом України «Про засади державної мовної політики», як такого, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-р/2018 від 28.02.2018.

Так, Конституційний Суд України постановив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029–VI зі змінами. Суд постановив, що Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029–VI зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Відповідно втратила чинність й стаття 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», якою встановлювалось право суду за згодою сторін здійснювати провадження регіональною мовою (мовами) у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови); допускалась подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу, а також без додаткових для цих осіб витрат - надання послуг перекладача з регіональної мови або мови меншини, у разі необхідності, а державою гарантувалась можливість здійснювати судове провадження регіональною мовою (мовами).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 листопада 2018 року (справа № 638/17598/17, провадження № 61-26527 св 18) визнав правомірним залишення без руху позовної заяви у зв’язку із невідповідністю вимогам щодо її змісту, в тому числі і у зв’язку із викладенням позовної заяви російською мовою.

Так Верховний Суд зазначив, що державною мовою в Україні є українська мова (стаття 10 Конституції України).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) зазначив: «... що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

З огляду на викладене, відмова в доступі до правосуддя з підстав невиконання вимог закону щодо викладення позовної заяви державною мовою, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а тому доводи касаційної скарги щодо безпідставності відмови в доступі до правосуддя не заслуговують на увагу.

За загальними правилами суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також приписами статті 15 КАС України визначено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також позивачу необхідно врахувати, що вимоги до форми, змісту та порядку подання адміністративної позовної заяви встановлені статтями 160,161 КАС України.

Позовна заява «Яримиш Андрея Александровича» цим вимогам не відповідає.

Також позивачем порушено порядок подання доказів.

Так, згідно з частинами 2, 4, 5 статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Наслідки порушення порядку подання доказів встановлені частиною першою статті 74 КАС України, згідно з якою суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За приписами частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

З метою усунення виявлених недоліків, на підставі статті 169 КАС України позовна заява «Яримиш Андрея Александровича» підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку усунення недоліків.

Керуючись ч. 3 ст.3ст.169 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Адміністративну позовну заяву «ОСОБА_1 (ИНН: НОМЕР_1) к Инспектору патрульной полиции, С-т ОСОБА_2 (65114, г. Одесса) о аннулировании постановления серия НК №594670 от 09.12.201г.» - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Зобов’язати позивача усунути недоліки шляхом повного та належного виконання вимог. Встановлених статтями 160, 161, 94 КАС України щодо порядку оформлення адміністративної позовної заяви та подання доказів.

Роз’яснити позивачу, що в разі усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк позовна заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що не перешкоджає повторному зверненню до суду із позовною заявою у встановленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Ухвала надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень в день її складання. З текстом ухвали можна ознайомитись за веб-адресою: www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Літвінова І. А.