Рішення № 78661052, 06.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2018 року № 826/5011/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Васильченко І.П., при секретарі судових засідань Ксендзові А.С. розглянув у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркапласт» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу від 23.12.2017 р. № 15291, вимоги від 26.02.2018 р. № Ю-0409140302, рішення про застосування штрафних санкцій від 26.02.2018 р. № 0410140302 за участі представників сторін:

від позивача: Фролькіс С.Е.,

від відповідача: Козій А.М.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 грудня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркапласт» (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування наказу від 23.12.2017 р. № 15291 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аркапласт», вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2018 р. № Ю-0409140302 та рішення про застосування штрафних санкцій від 26.02.2018 р. № 0410140302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі суддею Васильченко І.П. та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки виданий з допущенням цілого ряду порушень чинного законодавства. Так, на думку позивача, процедура проведення позапланової перевірки за рішенням слідчого судді (суду) не узгоджується з приписами кримінального законодавства стосовно аналогічних питань, а прокурор та слідчий не мають повноважень призначати перевірки. Крім того, позивач стверджує, що ухвала слідчого судді, на підставі якої проведено перевірку, скасована судом апеляційної інстанції, а отже, наказ на перевірку виданий без належних правових підстав. До того ж, в порушення норм Податкового кодексу перевіркою було охоплено періоди, які раніше вже перевірялися податковим органом. Враховуючи вищевикладене, позивач просить скасувати оскаржуваний наказ.

Стосовно вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій позивач зазначає, що вони прийняті на підставі акту перевірки, інформація про порушення в якому не відповідає дійсності та базується виключно на матеріалах кримінального провадження № 32016060000000038. Натомість, вирок суду в цьому провадженні відсутній, як і будь-які інші рішення суду, що набрали законної сили, та містять обставини, що не доказуються під час розгляду інших справ. Відтак, акт перевірки не може бути взятий до уваги в якості доказу як такий, що одержаний з порушенням закону.

З урахуванням вищевказаного, ТОВ «Аркапласт» вважає оскаржувані рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними та просить їх скасувати.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Так, зокрема, він зазначив, що перевірка позивача проведена на підставі ухвали слідчого судді і на момент перевірки та складення акту вказана ухвала була чинною. Перевіркою встановлено виплату заробітної плати працівникам позивача без нарахування і сплати єдиного соціального внеску, у зв'язку з чим податковим органом прийнято вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

На підставі ч. 6 ст. 250 КАС України в судовому засіданні 06 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркапласт» (код 35646626) з питань дотримання вимог сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та складено акт від 12.02.2018 р. № 65/1/26-15-14-03-02/35646626 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.1 ч.1. ст.4, абз.1 ч.1 п.1 ст.7, абз.1 п.5 ст.8, п.7 ст.8, абз.1 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнобовязкове соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження суми нарахованого єдиного внеску на суми заробітної плати, виплаченої на користь найманих працвників (застрахованих осіб) ТОВ «Аркапласт» на загальну суму 882 475,50 грн. та заниження суми утриманого єдиного внеску з сум заробітної плати, виплаченої на користь найманих прцівників (застрахованих осіб) ТОВ «Аркапласт» на загальну суму 39 064,22 грн.

Зважаючи на висновки Акту перевірки, відповідачем винесено:

- рішення № 0410140302 від 26.02.2018 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску рішення про застосування штрафних санкцій, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 460 769,86 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2018 р. № Ю-0409140302 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 921 539,72 грн.

За результатами адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 11.04.2018 р. № 12395/6/99-99-11-07-02-25 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки), а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із наказом про проведення перевірки та прийнятими за результатами перевірки рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд враховує наступне.

1. Щодо наказу про призначення перевірки.

У матеріалах справи наявна ухвала слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М. від 18.10.2017 р. по справі № 295/11875/17, відповідно до якої слідчим суддею ухвалено призначити документальну позапланову перевірку ТОВ «Аркапласт» (код ЄДР 35646626) з питань дотримання вимог сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2015 по дату фактичного початку перевірки.

Разом з тим, позивач вважає, що прокурор та слідчий не наділені повноваженнями призначати перевірки.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із абзацом четвертим пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок регламентовано ст. 78 ПК України.

Згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону.

У відповідності до п.78.2 ст. 78 ПК України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені пп.78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Відповідно до абзацу 1 п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що наказ про призначення документальної позапланової перевірки платника податків видається керівником контролюючого органу на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України за умови, якщо така перевірка проводиться з питань, які викладені у відповідному судовому рішенні суду (слідчого судді) чи органу досудового розслідування, та які не були предметом дослідження попередніх перевірок такого платника податків.

Отже, наведена норма містить імперативний припис щодо обов'язку контролюючого органу призначити документальну позапланову перевірку у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону. При цьому виконання такого обов'язку не передбачає дослідження контролюючим органом підстав призначення відповідної перевірки слідчим суддею, оцінювання правомірності та законності цієї перевірки. Правова оцінка дій слідчого судді щодо призначення перевірки у рамках кримінальної справи здійснюється у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Так само вказана правова норма не зазначає термінів, у які має бути проведена така перевірка, тому доводи позивача у цій частині судом до уваги не приймаються.

Крім того, відповідно до абзацу 2 п. 78.4 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 75 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України у наказі про проведення документальної виїзної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

Наявний в матеріалах справи наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 29.12.2017 № 15291 відповідає цим вимогам.

Як зазначено в акті перевірки, директору ТОВ «Аркапласт» ОСОБА_4 вручено копію оскаржуваного наказу та ознайомлено його під підпис з направленням на перевірку.

У той же час, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені ст. 81 ПК України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

В контексті доводів позивача суд зазначає наступне.

За своїм характером призначення документальної позапланової перевірки на підставі рішення суду може розцінюватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія (статті 91, 92, 93 КПК України).

Відсутність узгодженого процесуального порядку проведення документальних позапланових перевірок в кримінальному провадженні призводить до різного порядку призначення та проведення таких перевірок і як наслідок до різних правових наслідків їх застосування, що перед усім вказує на доцільність визначення документальної перевірки в системі слідчих дій, передбачених КПК України, як самостійної дії.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання, пов'язані з оскарженням ухвал слідчого судді, внормовано положеннями статей 309, 310 КПК України, відповідно до приписів яких правом перевірки законності прийнятих слідчим суддею ухвал наділено виключно суд апеляційної інстанції, що здійснює кримінальне провадження.

При цьому ані положення Кримінального процесуального кодексу України, ані положення Кодексу адміністративного судочинства України не надають судам в порядку адміністративного судочинства повноважень перевіряти ухвали слідчих суддів, прийнятих в межах кримінального провадження та вирішувати питання, що пов'язані з виконанням ухвал слідчих суддів, тощо.

Проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали, зокрема, слідчого судді, є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.

Стосовно доводів позивача щодо проведення перевірки з питань, що вже були охоплені попередньою перевіркою, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до акту планової перевірки від 10.04.2017 р. № 142/26-15-14-01-02/35646626 перевірка охоплювала період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., у той час, як позапланова перевірка, призначена наказом № 15291 від 29.12.2017 р., охоплює період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р.

Тобто, увесь період, визначений у наказі № 15291 від 29.12.2017 р., не був охоплений плановою перевіркою, за результатами якої складений акт від 10.04.2017 р. № 142/26-15-14-01-02/35646626.

Отже, встановлені обставини спростовують доводи позивача, що питання, які є предметом призначеної спірним наказом позапланової перевірки, були охоплені під час попередньої планової перевірки ТОВ «Аркапласт», за результатами якої складено акт від 10.04.2017 р. № 142/26-15-14-01-02/35646626.

До того ж, судом враховується і той факт, що перевірка позивача на підставі спірного наказу від 23.12.2017 р. № 15291 проведена у період, коли ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 18.10.2017 р. була чинною, а позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження у березні 2018 року, тобто вже після скасування вказаної ухвали та після того, як дії податкового органу щодо проведення перевірки були завершені (зокрема, складено акт, прийнято рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції, вимога про сплату боргу (недоїмки), а відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного наказу від 29.12.2017 р. № 15291 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аркапласт» (код 35646626) та відповідність його положенням чинного податкового законодавства.

2. Щодо рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції та вимоги про сплату боргу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку проведено на підставі наявної у розпорядженні податкового органу податкової інформації та документів з урахуванням матеріалів досудового розслідування Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області по кримінальному провадженню № 32016060000000038.

Актом перевірки згідно з заходами податкового контролю встановлено, що значна частина найманих працівників ТОВ «Аркапласт» працюють за основним місцем роботи на умовах повного робочого дня (місяця). Водночас, протягом перевіряємого періоду на користь них здійснювалося перерахування заробітної плати на рівні мінімально встановленого законодавчого розміру без врахування обсягу виконаних завдань та навичок, необхідних для їх виконання. Одночасно з цим встановлено, що заробітна плата, нарахування якої відбувалося відповідно до наданих посадовими особами позивача документів, у переважній більшості випадків виплачувалася працівникам 1 раз на місяць без виплати авансу.

В той же час, згідно з ухвалами Богунського районного суду м. Житомира від 04.08.2016 р. по справах № 295/9951/16-к та № 259/9952/16-к, відповідними органами здійснено тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю по картковим рахункам працівників ТОВ «Аркапласт» за 2015-2016 роки, та встановлено факт перерахування грошових коштів на користь працівників з призначенням платежу «Зарплата, АРКАПЛАСТ ТОВ».

Під час досудового розслідування допитані в якості свідків наймані працівники ТОВ «Аркапласт» повідомили, що грошові кошти з призначенням платежу «Зарплата, АРКАПЛАСТ ТОВ» та «Зачисление на картку: popolnenie karti» вони отримували як заробітну плату на підприємстві в рамках їхньої трудової діяльності, а саме в якості авансу та основної частини заробітної плати (двічі на місяць). При цьому, в наданих поясненнях наймані працівники позивача повідомили, що на їхні карткові рахунки відбувалося зарахування виключно заробітної плати.

Відповідно до виписок банку, отриманих в ході досудового розслідування, перерахування коштів з призначенням платежу «Зачисление на картку: popolnenie karti» здійснювалося щомісяця протягом тривалого періоду часу та виключно на карткові рахунки найманих працівників позивача, на які перераховувалася і офіційна заробітна плата з призначенням «Зарплата, АРКАПЛАСТ ТОВ».

В рамках виконання ухвал Богунського районного суду м. Житомира від 04.08.2016 р. по справах № 295/9951/16-к та № 259/9952/16-к здійснено тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю по банківським рахункам, службових осіб позивача (директора ОСОБА_4 та інших), оглядом яких встановлено факти перерахування грошових коштів на карткові рахунки працівників ТОВ «Аркапласт» за допомогою платіжної системи ПАТ «КБ «Приватбанк», а саме - Приват-24 та терміналу СР980Н48.

Таким чином, при визначенні бази нарахування єдиного внеску встановлено, що позивачем занижено фонд оплати праці, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 3 244 093,55 грн. та занижено фонд оплати праці, з якого нараховується єдиний внесок, на загальну суму 1 085 117,544 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Положення п. 2 ч. 1 ст. 1 названого Закону визначають, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Частинами 2, 3 ст. 9 названого Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку(ч. 4 ст. 25 цього Закону).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій органами доходів і зборів, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкцією).

Згідно розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 3 Розділу VІ Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Отже, єдиний внесок нараховується роботодавцем на суму доходу (прибутку) фізичної особи, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу та нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку проведено на підставі наявної у розпорядженні податкового органу податкової інформації та документів з урахуванням матеріалів досудового розслідування Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області по кримінальному провадженню № 32016060000000038, а саме: даних карткових рахунків працівників позивача, банківських рахунків службових осіб ТОВ «Аркапласт», пояснень найманих працівників.

Натомість, позивачем доказів на спростування порушень, викладених в акті перевірки, суду не надано.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркапласт» (03148, м. Київ, вул. Сім?ї Сосніних, буд. 9, код 35646626) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текс рішення складено та підписано 19.12.2018 р.