Постанова № 78660381, 17.12.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е С У Д О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 р. Справа № 1840/3262/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву про розподіл судових витрат у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі №1840/3262/18 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Південне об'єднане УПФУ Сумської області), зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 04.07.2018 №3-о «Про скасування наказів від 03.07.2018 № 11-ос, № 12-ос, № 13-ос, № 14-ос, № 15-ос» в частині, що стосується ОСОБА_1

При цьому, позивачем та її представником в судовому засіданні 04.12.2018 у відповідності до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України було заявлено про подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

10.12.2018 від представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої представник просив покласти судові витрати у розмірі 1100,00грн., понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом адміністративної справи №1840/3262/18, на Південне об'єднане УПФУ Сумської області (а.с.241).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача, надано копію акта приймання-передачі наданих послуг від 04.12.2018, квитанцію про оплату правової допомоги від 27.11.2018 та копію книги обліку доходів представник позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) (а.с.242-247). Крім того, на підтвердження понесених витрат представник позивача посилався на докази, що наявні в матеріалах справи, а саме: договір про надання правової допомоги від 21.08.2018 №2 (а.с.27-28), акт приймання-передачі наданих послуг від 09.11.2018 №1 (а.с.170) та квитанції про оплату правової допомоги на загальну суму 750грн. (а.с.168,169).

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1,3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заява про розподіл судових витрат була призначена до розгляду в судове засідання на 17.12.2018.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином (а.с.251-252).

Від представника позивача 17.12.2018 до суду надійшла заява, відповідно до якої зазначив, що вимоги підтримує в повному обсязі, однак у зв'язку з неможливістю бути присутнім особисто просить розглянути справу без участі сторони позивача (а.с.256).

Від представника відповідача 17.12.2018 до суду надійшло заперечення про розподіл судових витрат, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, оскільки ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а ОСОБА_2, представник позивача, не має свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю. Також вказав, що розмір гонорару має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Крім того, в запереченні представник відповідача також просив розгляд справи провести без участі представника управління (а.с.254).

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, а також клопотання представників про розгляд справи за їх відсутності, фіксування судового засідання у справі відповідно до вимог ч.13 ст.10 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяви про розподіл судових витрат та заперечення відповідача на неї, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України ).

За приписами ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат на професійну правничу допомогу належать витрати, пов'язані з правничою допомогою лише адвоката. Витрати на професійну правничу допомогу інших фахівців у галузі права у т.ч. визначених (призначених) адвокатом, не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 12, та ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В той же час, як встановлено судом, ОСОБА_2, який представляв інтереси позивача за довіреністю в цій справі (а.с.32), не є адвокатом в розумінню Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Крім того, за приписами вказаних вище норм Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення; про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати. Крім того, за приписами ч.3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката та розмір суми повинно бути відображено умовами договору, а в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Такий розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Позивач просить відшкодувати їй витрати на правничу допомогу, надані їй її представником за довіреністю - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.29, 32), з яким укладено договір про надання правової допомоги №2 від 21.08.2018 (а.с.27-28) у загальному розмірі 1100грн. (а.с.168-169, 243), в той час, як в п. 5.2 договору зазначено, що сторони за даним договором дійшли згоди про внесення оплати за надання юридичної допомоги та правого супроводження у межах даного договору (гонорару) в сумі 650грн. одноразовим внеском. Сума оплата за юридичну допомогу та правове супроводження сплачується замовником одноразовим внеском та саме за надання юридичної допомоги складається акт, в якому вказується обсяг наданої виконавцем юридичної допомоги та її вартість. Тобто, в договорі передбачено розміру витрат та сума гонорару, що підлягає сплаті - 650грн., в той час як актами приймання-передачі наданих послуг від 09.11.2018 (а.с.170) та від 04.12.2018 (а.с.242) зазначено зовсім інша сума, точний розмір якої не визначено умовами договору, як це передбачено ч.3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Умовами договору, укладеного позивачем та її представником, який повинен був бути приведений у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачено розміру погодинної оплати за певний вид послуг та погодинний розрахунок платної правової допомоги.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів обґрунтування понесених витрат на послуги адвоката, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст. 90, 134, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 252, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви про розподіл судових витрат та покладення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу в частині на Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області - відмовити.

Додаткове судове рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового судового рішення складено 17.12.2018.

Суддя І.Г. Шевченко