Рішення № 78660205, 19.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3987/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року о 12 год. 01 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача: не зявився

третя особа: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Військової частини А1017 (код ЄДРПОУ 26614076, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, пр.-к. Штабний,1), за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Департаменту фінансів Міністерства оборони України (03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект,6) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та компенсацію за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 08 серпня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Військової частини А1017 (код ЄДРПОУ 26614076, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, пр.-к. Штабний,1) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військова частина А1017 листом від 31.05.2018 року №44/1041 повідомила позивача про те, що відповідно до телеграми Департаменту фінансів №248/1485 від 26.03.2018 року можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має.

Позивач вважає, що дії військової частини відносно не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення є незаконними, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних та фізичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи та проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджету інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування в загальному доході.

Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №26137/18 від 06.09.2018 року), відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що військова частина утримується за рахунок кошторису Міністерства оборони України, є державною організацією, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету та проводить видатки у відповідності до статті 51 Бюджетного Кодексу України на основі наданого кошторису на відповідний рік.

Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України вхідний від 08.08.2017 року № 13700/з та від 08.08.2017 року № 78/0/66-17, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.

Також, відповідач зазначив, що діяв відповідно до п. 7 роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оброни України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, у зв'язку з внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення.

Також, відповідач послався на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року №248/1485, відповідно до якого у межах фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.

Позивач, в свою чергу, надав відповідь на відзив (вхід. №27079/18) від 17 вересня 2018 року, відповідно до якого просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

До суду 21 вересня 2018 року вхід. №27882/18 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України в особі Департаменту фінансів.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 28 вересня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Ухвалою від 28 вересня 2018 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

До суду 02 жовтня 2018 року (вхід. №29079/18) від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року та зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та компенсацію за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року.

Ухвалою від 12 жовтня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі.

Також до суду 30 жовтня 2018 року надійшов відзив на заяву про зміну предмету спору, в якому відповідач зазначив, що вимога про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року є передчасною, оскільки дана вимога матиме місце лише у випадку нарахування та виплати сум індексації грошового забезпечення. Також у відзиві на заяву про зміну позовних вимог, відповідач послався на рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/2602/18 з аналогічних правовідносин, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог та рішення ЄСПЛ «Ейрі проти Ірландії», «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 09 листопада 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 11 грудня 2018 року на 11 годину 00 хвилин.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задоволньити.

Представник відповідача на відкрите судове засідання не з'явися, повідомлений належним чином та завчасно.

Представник третьої особи на відкрите судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та обставини.

ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині А1017 на посаді оперативного чергового відділення бойового управління на підставі наказу командувача Військово-Морських Сил України від 29.08.2014 року №134.

Відповідно до наказу командувача Військово-морських Сил Збройних Сил України від 27.02.2018 року №36, позивача зараховано до складу військової частини А 4362 на посаду начальника відділу інформаційних систем центру інформаційних систем.

Згідно з довідки військової частини А 4362 від 02.05.2018 року вих. №15/2/ц/714, капітан 3 рангу ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військові частині А 4362 (ас.21).

Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця на 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік, індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.17-19).

Суд встановив, що 15 травня 2018 року позивач звернувся до командира військової частини А 1017 з листом щодо проведення розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Листом від 31.05.2018 року вих. №44/1041 військова частина А1017 повідомила позивача про те, що відповідно до телеграми Департаменту фінансів №248/1485 від 26.03.2018 року можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має.

Так, позивач вважає дії Військової частини щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, звернувся до суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, обставини справи, що мають значення для розгляду та вирішення справи, дослідивши, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За правилами п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи

При цьому, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Однак, пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Так, судом встановлено та не заперечувалось у відзиві представником відповідача, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 року по 27.02.2018 року.

Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є правовою та законною підставою для недотримання вимог закону та нездійснення нарахування такої індексації.

Відповідачем не доведено, що протягом 2016-27.02.2018 років ним були вжиті заходи для виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

Суд встановив, що відповідач не здійснював нарахування та виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення протягом січня 2016 року - лютий 2018 року, що є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.

При цьому, ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

За правилами частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.02.2018 року, діяв неправомірно, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З питання відсутності коштів та механізму здійснення виплати, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини з питання виконання державою покладених на себе зобов'язань, передбачених національним законодавством.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 23.03.2002 № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/2602/18 з аналогічних правовідносин, оскільки постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 року це рішення скасовано та ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Також суд відхиляє аргумент представника щодо дотримання роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 про зупинення нарахування індексації грошового забезпечення до окремого роз'яснення, адже це суперечить частині 1 статті 7 КАС України, яка передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Щодо посилання представника відповідача на рішення ЄСПЛ «Ейрі проти Ірландії» від 09.10.1979 року, «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року, суд зазначає, що за вказаними у цій справі обставинами, ці рішення не стосуються предмету доказування в цій справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, не нарахувавши та не виплативши позивачу індексацію грошового забезпечення допустив бездіяльність, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року належать задоволенню.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів, оцінених в їх сукупності та кожний окремо, проведеного системного аналізу положень законодавства України, з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.02.2018 року, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Військової частини А1017 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року, також належать задоволенню.

Між тим, суд доходить висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року, з огляду на таке.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення, про що зазначено, в тому числі, у листі Міністерства соціальної політики України від 22.05.2018 року № 2/0/216-18 «Щодо нарахування компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати», на який робить посилання позивач.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-38цс-11, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16; Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року № № 522/5664/17, 27 липня 2018 року № 815/459/18, 22.11.2018 року № 522/1404/17.

Між тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачу ще не здійснено нарахування та виплата присудженої індексації грошового забезпечення та відсутні правові підстави вважати, що такі дії не будуть виконані відповідачем добровільно, а тому суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання нарахування та виплати компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію є передчасними.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову з посиланням на відповідні докази не довів правомірності своїх дій, в зв'язку з чим позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на те, що позивач звільнений від оплати судового збору та відсутні інші судові витрати, з іншої сторони жодні витрати пропорційно до задоволеної чи відхиленої частині позовних вимог не стягуються та не компенсуються за рахунок державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Військової частини А1017 (код ЄДРПОУ 26614076, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, пр.-к. Штабний,1), за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Департаменту фінансів Міністерства оборони України (03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект,6) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та компенсацію за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1017 (код ЄДРПОУ 26614076, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, пр.-к. Штабний,1) щодо невиплати ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року.

Зобов'язати Військову частину А1017 (код ЄДРПОУ 26614076, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, пр.-к. Штабний,1) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.02.2018 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 19» грудня 2018 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.