Рішення № 78660110, 17.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5615/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача Шлапак Т.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

29.10.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови № 136 від 11.10.2018 року.

Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень порушив його права під час прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою від 05.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті постанови № 136 від 11.10.2018 року про накладення штрафу на позивача порушено вимоги чинного законодавства.

Так, позивач зазначив, що Головне управління Держпраці в Одеській області склало оскаржувану постанову на підставі акту перевірки Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 1975/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 17.09.2018 року та 11 жовтня 2018 року було проведено розгляд справи про порушення законодавства про працю з боку позивача, за наслідками якого й винесено оскаржувану постанову.

Позивач зазначив, що відсутні докази повідомлення позивача про час, місце та дату розгляду справи про накладення штрафу Головним управлінням Держпраці в Одеській області, чим порушено п.п.6,8 Порядку накладення штрафів з порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року, відповідно до якого про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду, разом з тим позивач отримав вказане повідомлення про розгляд справи 17жовтня 2018 року.

Не погоджуючись із постановою про накладання штрафу та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду.

21.11.2018 року (вх.. № 35560/18) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що твердження позивача про винесення оскаржуваної постанови із порушенням норм чинного законодавства є необґрунтованим, оскільки дії посадових осіб Головного управління Держпраці щодо винесення оскаржуваної постанови є правомірними, а тому підстави для скасування постанови відсутні.

Так, відповідач зазначив, що повідомлення про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу надіслано позивачу рекомендованим листом 28.09.2018 року, в якому зазначена дата розгляду справи на 11 жовтня 2018 року о 10 годині 15 хвилин, а тому позивача було повідомлено належним чином за 5 днів до розгляду справи щодо вирішення питання про накладення штрафу.

У судовому засіданні 12.12.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Головним Управлінням ДФС в Одеській області направлено на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області лист від 18.09.2018 року № 16363/9/15-32-13-05-06 разом з актом перевірки № 1975/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 17.09.2018 року.

Згідно вказаного листа та акту перевірки Головним Управлінням ДФС в Одеській області повідомлено відповідача про проведену перевірку ФОП ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 23.05.2017 року по 31.03.2018 рік, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне: соціальне . страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 23.05.2017 року по 31.03.2018 р.

Головним Управлінням ДФС в Одеській області повідомлено, що в ході перевірки встановлено порушення вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413, а саме ФОП ОСОБА_3 було залучено до підприємницької діяльності працю 28 працівників протягом 2017 року, не оформлених належним чином, а саме без укладання трудових угод, договорів ЦПХ, звітування до контролюючих органів відповідних форм.

Враховуючи зазначене, 27.09.2018 року відповідачем прийнято рішення № 136 щодо розгляду справи про накладення штрафу (а.с. 95-100).

27.09.2018 року за № 145 відповідачем складено повідомлення ФОП ОСОБА_3 про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на 11.10.2018 року о 10 год.15 хв. у приміщенні ГУ Держпраці в Одеській області (а.с. 101).

Суд зазначає, що вказане повідомлення містить запис про його направлення рекомендованим листом від 28.09.2018 року № 6502003352436.

На підтвердження направлення повідомлення позивачу, відповідачем надано до суду копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з наявним поштовим кодом № 6502003352436, яке вручено особисто позивачу 17.10.2018 року та фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 28.09.2018 року ПН 215600426655 (зворотній бік а.с. 101).

Позивач не приймав участь у розгляді справи та 11.10.2018 року начальником Головного управління Держпраці в Одеській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 136, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штраф в розмірі 44676 грн. на підставі абз 2 ч.2 ст. 265 Кодексу Законів про працю України.

Згідно зі ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 із наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 509).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно матеріалів справи штраф був накладений начальником Головного управління Держпраці в Одеській області, а підставою для накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю був акт перевірки відповідного суб'єкта господарювання.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляд.

У межах спірних правовідносин адміністративним судом не вирішується питання доцільності притягнення позивача до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, станом на момент їхнього прийняття або вчинення, за наслідками чого суд може визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а також зобов'язати його вчинити певні дії.

Суд критично оцінює твердження відповідача про належне направлення позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про працю, призначений на 11 жовтня 2018 року оскільки квитанція ПАТ «Укрпошта» від 28.09.2018 року ПН 215600426655 (зворотній бік а.с. 101) в графі «Кому» зазначено «ТОЛСТОЙ», а в графі «Куди» зазначено « 02105 Київ» при цьому, суд вказує на ту обставину, що суб'єктом господарювання щодо якому направлено Повідомлення є ФОП ОСОБА_3 та проживає в м. Одесі. Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано опис вкладення поштової кореспонденції.

Суд зазначає, що матеріалами справи сам факт направлення повідомлення не спростовується оскільки наявне Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, разом з тим на момент розгляду справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 у відповідача були відсутні докази належного направлення повідомлення про розгляд справи оскільки, як зазначено вище квитанція ПАТ «Укрпошта» від 28.09.2018 року ПН 215600426655 не могла бути належним доказом, а Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане позивачем 17.10.2018 року, повернулось на адресу відповідача вже після розгляду справи.

Також, суд критично оцінює доводи представника відповідача, що ГУ Держпраці в Одеській області дотримані вимоги п. 6 Порядку №509, оскільки, за п'ять днів було надіслано рекомендованим листом повідомлення про розгляд справи, адже сукупний аналіз змісту цього пункту свідчить про те, що мають бути докази повідомлення особи, відносно якої буде розглядатись справа і саме за умови належного повідомлення, сповіщення особи (що особа знає про дату, час та місце розгляду справи) та за відсутністю клопотання про відкладення, така справа може бути розглянута за відсутністю суб'єкта господарювання.

В свою чергу, повідомлення про розгляд справи, призначений на 11 жовтня 2018 року, позивач отримав лише 17.10.2018 року, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, тобто після розгляду справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, у відповідача були відсутні докази повідомлення про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У цьому випадку, не заважаючи на прямі приписи Порядку щодо сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи та надання йому можливості у реалізації свого права у прийнятті участі розгляду справи, відповідач не дотримався цих приписів закону.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Одеській області № 136 від 11.10.2018 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що під час розгляду адміністративної справи до матеріалів справи залучено наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 05.11.2018 року № 1633 «Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.10.2018 року № 136», яким фактично змінено розмір штрафу з 44676 грн. на 1340280 грн.

Суд вказує на те, що зазначений наказ було прийнято після звернення позивача з даним позовом до суду, позивач позовні вимоги не змінював та про протиправність наказу від 05.11.2018 року не зазначав. В свою чергу, законність рішення відповідача в цій справі перевіряється судом станом на момент його прийняття, тобто 11.10.2018 року. Крім того, враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення та його скасування, наказ відповідача від 05.11.2018 року «Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.10.2018 року № 136» не порушує права, свободи або законні інтереси позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп (а.с. 5). Враховуючи зазначене, судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп мають бути стягнуті з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № 136 від 11.10.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області суму сплаченого судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено та підписано суддею 17.12.2018 року.

Учасники справи:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 65121, податковий номер НОМЕР_1)

Відповідач: Головне управління Держпраці в Одеській області (проспект Шевченка, 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ - 39781624).

Суддя Корой С.М.

.