Рішення № 78659940, 13.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4525/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Злої А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій позивач просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ1003/1095/АВ/ФС від 19.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що з 29.08.2018 року (10:50 год.) по 30.08.2018 року (16:45 год.) інспектором Держпраці проведено його інспекційне відвідування, про що 30.08.2018 року складено акт №ЛВ1003/1095/АВ та винесено припис №ЛВ1003/1095/АВ/П про усунення порушень вимог статті 24 КЗпП України, оскільки інспектором встановлено, що працівники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були допущені до роботи без належного оформлення правовідносин із суб'єктом господарювання у спосіб та порядок встановлений законом. На цій підставі відповідачем винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ1003/1095/АВ/ФС від 19.09.2018 року, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 558450,00 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача, стверджуючи, що перевірка проведена без належних підстав. Вважає, що на момент перевірки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надавали їй послуги за цивільно-правовими договорами від 29.08.2018 року, які не носили характеру трудового договору та на них не поширювалися вимоги трудового законодавства. Заперечує порушення вимог статті 24 КЗпП України, а відтак вважає оскаржувану постанову протиправною.

Ухвалою від 05.10.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. 22.10.2018 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 24.10.2018 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.11.2018 року.

20.11.2018 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.12.2018.

06.12.2018 року оголошено перерву у судовому засіданні до 13.12.2018 року.

13.12.2018 року протокольною ухвалою суду відмовлено представнику у задоволенні клопотання про виклик свідків.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та просили позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що за результатами інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 зафіксовано порушення ним вимог ч.1, ч. 3 ст.24 КЗпП України, а саме допущення до роботи працівників: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу. При цьому,, під час інспекційного відвідування інспектором відібрано пояснення у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в яких зазначено, що станом на 11:10 год. 29.08.2018 року жодних договорів в тому числі цивільно-правових між підприємцем та вищевказаними особами укладено не було. Вказане підтверджує факт допуску до роботи працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без належного оформлення трудових відносин, попри наявні ознаки таких відносин між позивачем та вказаною особою.

03.12.2018 року представником позивача подана відповідь на відзив.

13.12.2018 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, юридична адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1.

З 29.08.2018 року по 30.08.2018 року на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області №2001-П від 28.08.2018 року та направлення від 28.08.2018 року №1821 начальником відділу з питань доодержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Зайцем В.М., головними державними інспекторами Ракубовчук С.Б., Веліахмедовим Б.З., Сироїжко О.Є. та Нагірняк Г.М. було проведено інспекційне відвідування ФО-П ОСОБА_1, за результатами якого складено акт №ЛВ1003/1095/АВ від 30.08.2018 року, яким встановлено порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом власника або уповноваженого ним органу, і без повідомлення ДФС.

У ході перевірки інспекційного відвідування були відібрані пояснення від ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.91-95)

Крім цього, інспектором праці Ракубовчук С.Б., складено припис №ЛВ1003/1095/АВ/П від 30.08.2018 року про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1

Розглянувши матеріали перевірки, заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області за результатами розгляду справи склав постанову №ЛВ1003/1095/АВ/ФС від 19.09.2018 року, якою за порушення вимог ст.24 КЗпП України (фактичний допуск працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до роботи без укладення трудового договору), на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 558450,00 грн.

04.09.2018 року позивачем подано до Головного управління Держпраці у Львівській області заперечення на акт інспекційного відвідування №ЛВ1003/1095/АВ від 30.08.2018 року.

07.09.2018 року позивачем подано начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області скаргу на припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1003/1095/АВ/П від 30.08.2018 року.

05.10.2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_1 на припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1003/1095/АВ/П від 30.08.2018 року.

Не погоджуючись із вказаним постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені у пункті 5 Порядку №295.

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №2955 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7, 8 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Судом встановлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту інспекційного відвідування, яким установлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Так, у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 було встановлено допущення до роботи працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.

Відповідач стверджує, що позивач фактично допустив ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до роботи, не оформивши з ними трудовий договір, чим порушив вимоги статей 21, 24 КЗпП України.

У частині 1 статті 21 КЗпП України міститься визначення трудового договору, який означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Позивач у судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що 01.08.2018 року між ним та ТОВ «Торговий дім «АЛОВ» укладено договір на виконання робіт, предметом якого є виконання робіт з розвантаження та зачищення залізничних вагонів. Вказані роботи проводяться не планово, а ситуативно - в міру надходження замовлень від ТОВ «ТД «АЛОВ». Таким чином, наголошує, що у неї немає потреби у наймі працівників на постійній основі.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (замовником) та гр. ОСОБА_11 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір №8 від 29.08.2018 року, за умовами якого виконавець брав на себе зобов'язання виконати роботи, а саме: розвантаження вагону №65943672. Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи: розвантаження вагонів протягом 24-ох годин з моменту замовлення послуги. За виконану роботу замовник виплачує виконавцю 100 грн. Про виконання договору між його сторонами складено акт приймання передачі виконаних робіт №1/8 від 29.08.2018 року.

29.08.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (замовником) та гр. ОСОБА_5 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір №9, за умовами якого виконавець брав на себе зобов'язання виконати роботи, а саме: розвантаження вагону №60937380. Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи: розвантаження вагонів протягом 24-ох годин з моменту замовлення послуги. За виконану роботу замовник виплачує виконавцю 100 грн. Про виконання договору між його сторонами складено акт приймання передачі виконаних робіт №1/9 від 29.08.2018 року.

29.08.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (замовником) та гр. ОСОБА_7 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір №1-08/2018, за умовами якого виконавець брав на себе зобов'язання виконати роботи, а саме: розвантаження вагону №64203938. Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи: розвантаження вагонів протягом 24-ох годин з моменту замовлення послуги. За виконану роботу замовник виплачує виконавцю 100 грн. Про виконання договору між його сторонами складено акт приймання передачі виконаних робіт №1/1-08/2018 від 29.08.2018 року.

29.08.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (замовником) та гр. ОСОБА_8 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір №7, за умовами якого виконавець брав на себе зобов'язання виконати роботи, а саме: розвантаження вагону №67171603. Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи: розвантаження вагонів протягом 24-ох годин з моменту замовлення послуги. За виконану роботу замовник виплачує виконавцю 100 грн. Про виконання договору між його сторонами складено акт приймання передачі виконаних робіт №1/7 від 29.08.2018 року.

29.08.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (замовником) та гр. ОСОБА_6 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір №6, за умовами якого виконавець брав на себе зобов'язання виконати роботи, а саме: розвантаження вагону №60679628. Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи: розвантаження вагонів протягом 24-ох годин з моменту замовлення послуги. За виконану роботу замовник виплачує виконавцю 100 грн. Про виконання договору між його сторонами складено акт приймання передачі виконаних робіт №1/6 від 29.08.2018 року.

Вказані в договорах роботи є разові та оплачуються у повному обсязі після досягнення результату - виконання робіт (розвантаження вагонів).

Згідно матеріалів справи, позивач у звіті про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за серпень 2018 року, а також у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, звітувала про осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як про осіб, які 29.08.2018 року працювали у неї за цивільно-правовим договором, а також сплатила до бюджету суми податків та внесків, нарахованих на виплачену цим особам винагороду.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902, частиною 1 статті 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. (частина 1 статті 905 ЦК України)

Судом встановлено, що на момент інспекційного відвідування правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були оформлені цивільно-правовими договорами про надання послуг, а відтак вимоги трудового законодавства на них не поширювалися.

Отже порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як найманих працівників, позивач не вчиняв, а тому притягнення її до відповідальності на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за неоформлення трудового договору з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є протиправним.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 29.10.2018 року у справі №447/2138/18 справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірна постанова про накладення штрафу №ЛВ1003/1095/АВ/ФС від 19.09.2018 року прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позов про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо відшкодування судових витрат у вигляді оплати на правову допомогу, суд зазначає таке.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги від 18.10.2018 року, додаток 1 до договору про надання правової допомоги від 18.10.2018 року, ордер серія КС №472721, рахунок-фактура №2-0911 від 09.11.2018 року на суму 8000,00 грн., квитанцію №РК0855 від 09.11.2018 року на суму 80,00 грн., квитанцію №ПН855 від 09.11.2018 року на суму 8000,00 грн..

Проаналізувавши вказані докази, суд дійшов висновку, що такі відповідають критеріям, визначеним ст.134 КАС України, а відтак витрати на професійну правничу допомогу на суму 8000,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ1003/1095/АВ/ФС від 19.09.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81652, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 5584,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу на суму 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2018 року.

Суддя Крутько О.В.