Рішення № 78656236, 19.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 р. Справа№200/12287/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (код ЄДРПОУ 25953178, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Б. Горбатого, 57)

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій відповідача відносно припинення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 протиправними, зобов'язання відповідача здійснити негайне нарахування та виплату належних соціальних виплат (допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2) за період з дати припинення нарахування та виплати, тобто з лютого 2018 року.

19 листопада 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі. Одночасно, суд задовольнив клопотання позивача та відстрочив сплату судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. до ухвалення рішення по суті, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному провадженні та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та задовольнив клопотання позивача та визнав поважними причини пропуску строку до адміністративного суду. Також, суд зобов'язав відповідача надати витяг з особової справи позивача відповідно спірних правовідносин (призначення допомоги, заяви, протоколи, довідки, рішення тощо, що стосуються виплати та припинення виплати допомоги при народженні дитини), всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що разом із дитиною є внутрішньо переміщеною особою та в установленому законодавством порядку звернулась до відповідача із заявою про отримання допомоги при народженні дитини, на підставі якої їй була призначена відповідна допомоги, виплата якої відповідачем здійснювалась до лютого 2018 року. позивач вважає, що рішення відповідача про припинення виплати допомоги є таким, що порушує її право та права її дитини, оскільки Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачені вичерпні підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини.

В установлений судом строк відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на підзаконні нормативно-правові акти з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. На підтвердження наданих заперечень позивачем до суду надано витяг з особової справи позивача відповідно до спірних правовідносин.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_5, виданого Єнакієвським МВ ГУМВС України в Донецькій області 18 жовтня 2011 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. 15 вересня 2015 року позивач народила дитину ОСОБА_2, про що 29 вересня 2015 року було складено відповідний актовий запис № 737 та видано свідоцтво про народження Серії НОМЕР_4. Позивач разом із дитиною є внутрішньо переміщеними особами, про що свідчить довідки від 7 лютого 2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відповідно.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач допомоги при народженні дитини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи 26 листопада 2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Рішенням відповідача від 9 грудня 2015 року «Про призначення допомоги сім'ям з дітьми» позивачу призначено допомога при народженні дитини з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року у розмірі 10320 грн. 00 коп. та у розмірі 860 грн. 00 коп. за період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2018 року.

18 грудня 2017 року відповідачем було складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї позивача за адресою: м. Бахмут, пров. Ватутіна, 27/49, яким встановлено відсутність проживання позивача за зазначеною адресою.

Рішенням від 23 січня 2018 року на підставі контролю соціальних інспекторів позивачу призупинено виплату допомоги при народженні дитини з 1 лютого 2018 року до з'ясування фактичного місця проживання.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати соціальної допомоги позивачеві.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (надалі - Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною першою статті 1 зазначеного Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811 одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей. Окрім того, суд зауважує, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Згідно положень частини 9 статті 11 зазначеного закону виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

у разі виникнення інших обставин.

Суд доходить висновку, що нормами зазначеної статті передбачено перелік підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини, який не є вичерпним. Проте, суд зауважує, що нормами статті 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» як на підставу припинення виплати допомоги є безпідставними, враховуючи пріоритетність положень Закону № 2811-XII, який не містить такої підстави як «до з'ясування фактичного місця проживання».

Суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

За таких обставин, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини за відсутності підстав, встановлених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Судом було встановлено, що про припинення виплати позивачу допомоги при народженні дитини відповідачем було прийнято рішення від 23 січня 2018 року. Отже, з метою забезпечення ефективного захисту/відновлення прав позивача відповідно до положень статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначене вище рішення та зобов'язати відповідача поновити виплату допомогу при народженні дитини та сплатити виниклу заборгованість з її виплати, починаючи з 1 лютого 2018 року.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум допомоги, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити негайне нарахування та виплату належних соціальних виплат, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за весь період, підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 1 зазначеної статті при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (код ЄДРПОУ 25953178, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Б. Горбатого, 57) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2.

Скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 23 січня 2018 року, яким призупинено виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 з 1 лютого 2018 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради відновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 та сплатити виниклу заборгованість, починаючи з 1 лютого 2018 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради відновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 та сплатити виниклу заборгованість, починаючи з 1 лютого 2018 року - у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (код ЄДРПОУ 25953178) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 копійок на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 19 грудня 2018 року. Повне судове рішення складено 19 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.