Рішення № 78653900, 14.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 грудня 2018 р. Справа № 120/4052/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (21027, АДРЕСА_1) до: Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 50, к. 303) про: визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення у м. Вінниці про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов"язання вчинити дії.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що є особою яка постраждала в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 2 категорії осіб.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення у м. Вінниці із заявою про забезпечення його путівкою на санаторно - курортне лікування в 2019 році відповідно до довідки №070/о як ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії згідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач відмовив позивачу в поставці на чергу по забезпеченню санаторно - курортними путівками, посилаючись відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №854 від 23.11.2016, безоплатними санаторно - курортними путівками або путівками на відпочинок шляхом надання грошової допомоги забезпечеються громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи, а саме: громадяни, віднесені до 1 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи; діти з інвалідністю, інвалідність яких пов"язана із Чорнобильською катастрофою.

Позивач не погоджується із діями відповідача, звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення у м. Вінниці,

- скасувати рішення Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення у м. Вінниці №08-00-019-39660 від 29.08.2018 "Про відмову ОСОБА_1 у постановці на облік на отримання щорічної безкоштовної санаторно - курортної путівки в 2019 році";

- зобов"язати Департамент соціальної політики Управління соціального захисту населення у м. Вінниці поставити ОСОБА_1 на облік щодо отримання щорічної безкоштовної санаторно - курортної путівки з 10.08.2018 року згідно поданої заяви до департаменту №П-08-82227 відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою суду від 13.11.2018 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду від 13.11.2018 та відповідно до положень КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив за вх. №54663 щодо заявлених позовних вимог. Згідно до змісту відзиву відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, з огляду на наступне.

10.08.2018 позивач звернувся до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі -Управління) з заявою про забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Листом від 29.08.18 р. №08-00-019-39660 Позивачеві відмовлено в постановці на чергу по забезпеченню санаторно-курортними путівками з наступних підстав.

Статтею 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон №796) визначені компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 2, зокрема п. 1 цієї статті визначені пільги передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20 Закону №796. Проте позачергове щорічне безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками, що передбачено п. 4 ст. 20 Закону №795 не кореспондується в положеннях ст. 21 Закону №795 .

Крім того, механізм надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачений постановою КМУ від 23.11.2016 р. №854 «Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Даною постановою затверджено «Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок).

Згідно п. 3 Порядку безоплатними санаторно-курортними путівками або путівками на відпочинок (далі - путівки) шляхом надання грошової допомоги забезпечуються громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: громадяни, віднесені до категорії 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - громадяни, віднесені до категорії 1); діти з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою (далі - діти з інвалідністю).

Пунктом 13-2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 №936 визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів здійснює розподіл коштів, передбачених на оплату послуг на санаторно-курортне лікування постраждалих громадян відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 і пункту 10 частини третьої статті 30 Закону (796-12), між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій пропорційно чисельності постраждалих громадян, які подали заяви на таке лікування.

Відтак, відповідач у відзиві просить залишити позов ОСОБА_1 без задоволення.

В ході судового розгляду справи по суті установлено, що позивачем визначено відповідачем Департамент соціальної політики Управління соціального захисту населення у м. Вінниці. Відповідно до змісту відзиву на адміністративний позов, довіреності уповноваженої особи відповідача, заяви-звернення ОСОБА_1 від 10.08.2018, оскаржуваної відповіді №08-00-019-39660 від 29.08.2018, належним відповідачем є Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050).

За наведеного, враховуючи, що позивачем помилково вказано назву відповідача як Департамент соціальної політики м. Вінниці, суд вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у даному спорі є Департамент соціальної політики Вінницької міської ради.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд встновив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986, категорії 2, що підтверджено посвідченням серії А №047459 від 02.12.1992.

Відповідно до довідки №110 від 29.10.2018 про одержання путівки на санаторно - курортне лікування визначено, що ОСОБА_1 рекомендовано санаторно - курортне лікування в санаторії із вказівкою - кардіологічний загально - соматичний.

10.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення департаменту соціальної політики у Вінницькій області з проханням поставити його на облік на отримання санаторно курортної путівки на лікування в 2019 році як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеного до категорії 2а відповідно до ст. 21 ч. 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому, позивач звертає увагу на рішення КСУ від 17.07.2018 за №6рп щодо скасування обмеження в надані санаторно - курортними путівками, що діяли в період з 2014-2018 роки згідно Закону України №76 від 28.12.2014.

Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради листом за №08-00-019-39660 відмовило ОСОБА_1 у постановці на чергу по забезпеченню санаторно - курортними путівками.

Підставою для відмови вказано, що відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №854 від 23.11.2018 безоплатними санаторно - курортними путівками або путівками на відпочинок шляхом надання грошової допомоги забезпечуються громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи, а саме: громадяни, віднесені до 1 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи; діти з інвалідністю, інвалідність яких пов"язана із Чорнобильською катастрофою.

Згідно до змісту відзиву на адміністративний позов за вх № 54663, відповідач також посилається на те, що Рішенням КСУ від 17.08.18 р. №6-р/2018 було визнано положення Закону №76, в частині внесення змін до Закону №795, зокрема виключення п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону №796 неконституційними.

Департамент соціальної політики Вінницької міської ради у відзиві вказує, що при взятті на облік та забезпечення путівками громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керується виключно нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови КМУ від 23.11.2016 р. №854 «Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови КМУ від 20.09.2005 №936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно позиції відповідача, оскільки, положення зазначених вище нормативно - правових актів не було приведено у відповідність до зазначеного рішення Конституційного Суду України, при взятті на облік та забезпеченні путівками громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департамент на час виникнення спірних правовідносин керується чинною редакцією зазначених нормативно-правових актів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (надалі - Закон №796-XII).

Згідно до положень ст. 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

За змістом статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 65 Закону №796-XII встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 1) пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20; 2) першочергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками або путівками на відпочинок шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам чи закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування або відпочинку чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні; право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків. Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. 3) позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов. (ст. 21 Закону в редакції станом на 01.01.2013).

Так, положеннями Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII внесено зміни безпосередньо до ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де пункт 2 частини першої статті 21 виключено.

Однак, Рішенням Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018 підпункт 2 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відтак, безпосереднє право позивача, яке встановлено у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо пільг, компенсацій та гарантій, як громадянина України, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, що передбаченоно безпосередньо статтею 16 Конституцією України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи зазначене вище, посилання відповідача на те, що положення ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не приведено у відповідність до рішення Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018 не може братись судом до уваги, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач відмовляючи позивачу у постановці на чергу щодо санаторно - курортних путівок керувався Постановою Кабінету Міністрів України №854 від 23.11.2016, яка безпосередньо визначає механізм надання даних пільг, натомість безпосереднє право позивача гарантовано Конституцією України та визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективний спосіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до відзиву на адміністративний позов відповідач самостійно вказує, що позивачу відмовлено у постановці на чергу листом №08-00-019-39660 від 29.08.2018. Оскільки позивачем оскаржується лист Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради №08-00-019-39660 від 29.08.2018, яким відмовлено ОСОБА_1 у постановці на чергу по забезпеченню санаторно-курортними путівками, то суд не може його кваліфікувати як рішення суб"єкта владних повноважень. Відтак правові підстави для його скасування відсутні в силу того, що згідно п. 19 ст. 4 КАС України, під визначенням рішення суб'єкта владних повноважень є індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до положень ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На ряду із цим, враховуючи, що позивачем оскаржується відмова відповідача на отримання щорічної безкоштовної санаторно - курортної путівки в 2019 році, що є безпосередньо дією останнього, тому належним способом захисту позивача є визнання такої відмови протиправною.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача вчинити дії є похідною від першої, а відтак підлягає задоволенню в силу того, що похідна вимога залежить від задоволення іншої/основної вимоги (п. 23 ст. 4 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до вимог позивача, враховуючи, що судом установлено протиправну відмову ОСОБА_1 у постановці його на чергу по забезпеченню санаторно-курортними путівками, і позивачем визначено всі умови для цього, то суд вважає, що для відновлення прав позивача слід зобов"язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, яким поставити ОСОБА_1 на облік у чергу по забезпеченню санаторно-курортними путівками з 10.08.2018 року згідно поданої до Департаменту заяви, зареєстрованої за №П-08-82227, на підставі частини 2 статті 1 Закону Уркаїни "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Частинами 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується у відповідності до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, оформлену листом №08-00-019-39660 від 29.08.2018 щодо відмови ОСОБА_1 у постановці його на чергу по забезпеченню санаторно-курортними путівками в 2019 році.

Зобов"язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради прийняти рішення, яким поставити з 10.08.2018 року ОСОБА_1 на облік у чергу по забезпеченню санаторно-курортними путівками в 2019 році згідно поданої до Департаменту заяви, зареєстрованої за №П-08-82227, на підставі частини 2 статті 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (21027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 50, к. 303, код ЄДРПОУ 38782790)

Повний текст рішення складено: 18.12.2018

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна