Рішення № 78651600, 10.12.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/13086/14-ц

Провадження № 2/234/3843/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Костюкова Д.Г., за участю секретаря судового засідання Скоробогатової М.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3, розглянувши відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу № 234/13086/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.12.2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Краматорського міського суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № 825М-07 ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 30 000,00 доларів США на термін до 25.12.2022 року. Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_4 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору, у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_4 сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Банк свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 30 000,00 доларів США. В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_4 свої зобов’язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв’язку з порушенням ОСОБА_4 умов договору, за ним виникла заборгованість, яка станом на 09.12.2014 року складає: заборгованість за кредитом в сумі 25327,87 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3892,75 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором в сумі 540,17 доларів США. В забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором №825 М-07 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого остання поручилася нести солідарну відповідальність перед банком за невиконанням ОСОБА_4 умов договору. Відповідно до умов договору поруки, банком було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань за кредитним договором. Згідно п. 6 договору поруки, поручитель зобов’язаний виконати зобов’язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п’яти календарних днів з моменту її отримання. Однак ця вимога була залишена відповідачами без задоволення. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 09.12.2014 року в загальній сумі 29760,79 доларів США, а також понесений судовий збір у сумі 3654,00 грн.

Заочним рішенням Краматорського міського суду від 03.03.2015 року позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Краматорського міського суду від 24.09.2018 року вищевказане заочне рішення було скасовано, справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з’явився за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, та від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у позовних вимогах до ОСОБА_2 просив відмовити, надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що оскільки договором поруки не встановлено строку його дії, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦПК України вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинна була бути пред’явлення упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням, або із дня встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК. Оскільки, відповідно до матеріалів справи, банком була направлена вимога до відповідачів про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тим самим банк змінив строк виконання основного зобов’язання, у зв’язку з чим цей строк вважається таким, що настав і саме з цього строку банк міг пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців для дострокового повернення кредиту. У зв’язку з тим, що поручителя ОСОБА_2 не отримувала вказану письмову вимогу банку, позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5 Також, зазначив, що у зв’язку з тим, що 14.10.2014 року набрав чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в ст.2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Оскільки відповідачі постійно проживають на території м. Краматорська, який відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, банк необґрунтовано вимагає з відповідачів стягнення пені.

Представником відповідача було надано відзив на заперечення представника відповідача, відповідно до яких він вважає, що поручитель повинен відповідати перед кредитором в тому ж обсязі що й позичальник. Договором поруки сторони обумовили, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов’язань по кредитному договору. Згідно п. 12 договору поруки, сторони прийшли до того, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років. Згідно кредитного договору строк виконання зобов’язань спливає 25.12.2022 року, тобто кредитором було пред’явлено вимогу до поручителя межах цього строку. Що стосується нарахування банком пені на заборгованість, яка виникла перед відповідачами всупереч вимогам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зазначив, що оскільки у банку була відсутня достовірна інформація про адресу за якою на час проведення АТО проживали відповідачі, а також той факт, що останні не зверталися до банку з метою списання штрафних санкцій, у банка не було можливості не нараховувати пеню за кредитним договором.

Суд, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного договору № 825М-07 ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 30 000,00 доларів США на термін до 25.12.2022 року. Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_4 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору, у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_4 сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом (а.с. 13-20).

Згідно розрахунку заборгованості, за відповідачем виникла заборгованість, яка станом на 09.12.2014 року складає: заборгованість за кредитом в сумі 25327,87 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3892,75 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором в сумі 540,17 доларів США ( а.с.5-7).

В забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором №825 М-07 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого остання поручилася нести солідарну відповідальність перед банком за невиконанням ОСОБА_4 умов договору (а.с. 21).

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. Цей договір відповідно до ст.1055 ЦК України укладається в письмовій формі.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1050 ЦК України наслідками порушення кредитного договору є зобов’язання позичальника сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України та проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема порукою За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржник аза виконання ним свого обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачене законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладання договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (абзац третій та четвертий пункту 24 Постанови ПВССУ № 5).

Відтак, посилання представника позивача на п.11 договору поруки про те, що цей договір має строк дії до повного виконання зобов’язань за кредитним договором є таким, що суперечить нормам закону, а отже є помилковим.

Крім того, також є такими що суперечать ч.4 ст.559 ЦК України доводи представника позивача про 5-річний строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу, оскільки, як зазначено в постанові Верховного суду від 01.11.2018 року по справі № 725/5103/16-ц, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обв’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Поміж тим, як встановлено судовому засіданні та відповідно до умов кредитного договору, погашення кредитного зобов’язання повинно було здійснюватися шляхом щомісячного чергового платежу на рахунок банку. Тобто у цьому випадку, застосуванню підлягає норма закону про те, що у разі пред’явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такий висновок наданий Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6- 3087цс16, а також у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року № 14-145цс18.

З цих правових позицій також слідує, що до спливу шестимісячного строку дії поруки, поручитель зобов’язаний нести відповідальність перед банком за невиконання боржником умов кредитного договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, останній черговий платіж відповідачем було сплачено 06.03.2014 року, а вже з 25.03.2014 року погашення кредиту не провадилося. Отже саме з 26.03.2014 року почався сплив строку виконання основного зобов’язання та який тривав до 26.09.2014 року. Відтак лише за цей період представник позивача має право вимагати стягнення з поручителя заборгованості при наданні суду відповідного розрахунку за цей період. Стосовно періоду виникнення заборгованості після спливу дії поруки, вимога про стягнення заборгованості з поручителя з боку банку є неправомірною.

Однак представником позивача суду не було надано розрахунок заборгованості в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням. Клопотання про витребування даного розрахунку протягом розгляду справи представником позивача заявлено не було, судом неодноразово з’ясовувалося думка сторін щодо наявності клопотань по справі та їх у сторін не було. Представник позивача отримав всю наявну документацію від суду та, зокрема, письмові заперечення представника відповідача, доводи якого були достовірно відомі представнику позивача, однак ним не було вжито заходів щодо надання до суду відповідного розрахунку.

Відповідно до ч.1,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, в силу положень ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не має з власної ініціативи збирати певні докази, а також не наділений правом проводити розрахунки, у даному випадку заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене, відсутність розрахунку заборгованості в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням, унеможливлює задоволення позовних вимог позивача до поручителя про стягнення заборгованості за кредитом у межах строку дії договору поруки.

Крім того, 14.10.2014 року набрав чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в ст.2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п.20 ч.1 цього Розпорядження м. Краматорськ Донецької області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте, 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року №1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа №826/18330/14).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки м. Краматорськ, згідно затвердженого переліку, є територією, де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_4 і звільняють його від обов’язку по оплаті пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, з урахуванням положень ст.5 ЦК України та ст.58 Конституції України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема в частині третій цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

На підставі наведеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 29220,62 доларів США.

Відповідно до ст.141 ЦПК України за рахунок відповідача позивачу слід відшкодувати понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 3587,68 грн., що є пропорційним вираженням розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7,9,10,11,18, 76-80, 81,258, 259, 263-268, 272,273 ЦПК України, ст.ст. 192,252,526,533,546,554,559,625,1046-1054 ЦК України Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_4 (84301, Донецька область м. Краматорськ вул. Дніпропетровська,3-3, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (84301, Донецька область м. Краматорськ вул. Н.Курченко,37-61, ІПН НОМЕР_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, 3-3 ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. №290928290031111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № 825М-07 від 26.12.2007 року в сумі 29220,62 доларів США (двадцять дев’ять тисяч двісті двадцять доларів США 62 цента).

Стягнути з ОСОБА_4 (84301, Донецька область м. Краматорськ вул. Дніпропетровська,3-3, ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах.№ 29092829003111, МФО 305299) судовий збір в розмірі 3587,68 грн. (три тисячі п’ятсот вісімдесят сім гривень 68 коп.).

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (84301, Донецька область м. Краматорськ вул. Н.Курченко,37-61, ІПН НОМЕР_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд (Перехідні положення п.п. 15, 15.5), протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.12.2018 року.

Суддя Д.Г.Костюков