Рішення № 78650106, 05.12.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Справа № 911/1601/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 – ордер серія КВ №761094 від 04.12.2018;

представника відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “СИДОРИ”

(юридична адреса: 09131, Київська обл., Білоцерківський р-н, с.Сидори, вул.Радянська, буд.2;

адреса представника – адвоката ОСОБА_3В: 01001, м.Київ, пров.Рильський, буд.4, пов.6),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро”

(юридична адреса: 03150, м.Київ, вул.Ділова, буд.14-Б;

поштова адреса: 25011, м.Кропивницький, вул.Генерала Родимцева, буд.102),

про: стягнення заборгованості 245127,70 грн, -

в с т а н о в и в:

23.07.2018 Приватне орендне сільськогосподарське підприємство “СИДОРИ” звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н б/д, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” заборгованість у розмірі 245127,70 грн, з яких: 183189,55 грн здійсненої попередньої оплати за Договором поставки №ЗР-262/18 Д від 06.03.2018, 15357,81 грн пені, 45797,39 грн штрафу та 782,95 грн - 3% річних.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 25.07.2018 вказану позовну заяву з доданими до неї матеріалами, за супровідним листом від 07.08.2018 було направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області, яка була отримана останнім 14.08.2018.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ПОСП “СИДОРИ” та ТОВ “Імперія-Агро”, було укладено Договір поставки №ЗР-262/18 Д від 06.03.2018 з протоколом узгодження розбіжностей до Договору поставки №ЗР-262/18 Д. Позивач посилаючись на п.п.1.1., 2.1., 4.2. Договору поставки №ЗР-262/18 Д зазначає, що після укладення договору відповідачем було виставлений рахунок-фактуру №2535 від 06.03.2018 на загальну суму 366379,09 грн, з яких: 183189,55 грн мали бути сплачені до 07.03.2018, а решта 183189,54 грн – до 30.03.2018. На виконання умов вказаного договору, позивач сплатив відповідачу 183189,55 грн згідно з платіжним дорученням №1400 від 07.03.2018. В той же час, відповідач поставку товару не здійснив, чим порушив умови Договору №ЗР-262/18 ОСОБА_4 чином, на даний момент має місце недопоставка товару на суму 183189,55 грн. Позивач вказує, що поставка товару, через порушення термінів її здійснення постачальником, втратила для покупця інтерес, позивач звернувся до постачальника з листом-вимогою від 18.04.2018 про повернення грошових коштів та сплату неустойки за порушення умов Договору поставки №ЗР-262/18 ОСОБА_5 того, позивачем у зв’язку із простроченням строку повернення грошових коштів відповідачу було нараховано пеню, штраф та 3% річних.

Ухвалою суду від 20.08.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, – десять днів з дня вручення цієї ухвали.

20.09.2018 ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 17.10.2018.

17.10.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 19.11.2018.

19.11.2018 суд ухвалив відкласти судовий розгляд на 05.12.2018.

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду, які надіслані за місцезнаходженням відповідача (03150, м.Київ, вул.Ділова, буд.14-Б), але повернулись до суду з відміткою поштової установи – інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення та згідно витягів з сайту Укрпошти зазначено, що відправлення не вручене під час доставки: інші причини, відправлення у точці видачі/доставки.

Як вбачається з ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходженням відповідача є: юридична адреса: 54000, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.143, в судовому засіданні 19.11.2018 судом було встановлено, що у відповідача змінилася юридична адреса на 03150, м.Київ, вул.Ділова, буд.14-Б. Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 05.12.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

06.03.2018 між Приватним орендним сільськогосподарським підприємством “СИДОРИ” (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” (постачальник, відповідач у справі) було укладено Договір поставки №ЗР-262/18 Д (надалі – Договір №ЗР-262/18 Д) (а.с.22-28) з протоколом розбіжностей.

Відповідно до п.1.1 Договору відповідач зобов’язується передати у власність позивача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а позивач зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно п.1.2. Договору №ЗР-262/18 Д найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях – додатках до договору, які є невід’ємними частинами договору.

У відповідності до п.п.2.1., 2.2. Договору №ЗР-262/18 Д за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу. Асортимент, кількість та ціна якої визначається специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід’ємною частиною цього договору. Ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується в специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США.

Згідно п.2.3. Договору №ЗР-262/18 Д загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п.2.1. договору та є невід’ємною частиною даного договору. У випадку розбіжностей даних у специфікаціях щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід’ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 10.1. Договору №ЗР-262/18 Д сторони узгодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Відповідно до п.3.2. Договору №ЗР-262/18 Д оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного договору. ОСОБА_4 оплата може здійснюватись шляхом передачі постачальнику простих векселів з урахуванням умов зазначених в пункті 3.5. даного договору.

На виконання умов Договору №ЗР-262/18 Д відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №2535 від 06.03.2018 на суму 366379,09 грн, з яких: 183189,55 грн позивач мав сплатити до 07.03.2018; 183189,54 грн – до 30.03.2018 (а.с.32).

Позивачем було здійснено попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 183189,55 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1400 від 07.03.2018 на зазначену суму (а.с.33).

Пунктом 4.2. Договору №ЗР-262/18 Д визначено, що постачальник зобов’язується здійснити поставку відповідної партії товару в строк до 15.03.2018.

Проте у вказаний вище строк відповідач зобов’язання з поставки позивачу товару не виконав.

18.04.2018 позивачем направлено на адресу відповідача лист-вимогу №20180418, в якому він просить останнього у 3-х (трьох) денний строк перерахувати на рахунок ПОСП “СИДОРИ”, грошові кошти в загальному розмірі 233935,57 грн, з яких: 183189,55 грн здійсненої передоплати, 4948,63 грн пені та 45797,39 грн штрафу за невиконання умов Договору №ЗР-262/18 Д. В матеріалах справи містяться докази направлення на поштову та юридичну адреси відповідача зазначеного листа-вимоги (а.с.34-37, 38, 39, 40).

Позивач зазначає, що відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ “Укрпошта” 20.04.2018, зазначений лист-вимога було вручено відповідачу особисто (а.с.41-42).

Однак, у встановлений закон строк відповідач не здійснив поставку товару та не повернув отриманих ним грошових коштів. Позивач вважає, що відповідач не виконав свого зобов’язання за Договором №ЗР-262/18 Д щодо поставки товару та залишився винен позивачу кошти. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п.2.1. Договору №ЗР-262/18 Д сторони погодили, що за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу. Асортимент, кількість та ціна якої визначається специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невіємною частиною цього договору.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар у строк та за ціною, визначених у договорі та підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури, однак відповідач обумовлений договором товар у визначний строк не поставив.

У відповідності до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

На підставі ч.2 ст.693 ЦК України позивач 18.04.2018 направив на адресу відповідача лист-вимогу №20180418, в якому він просить останнього повернути кошти. В матеріалах справи містяться докази направлення на поштову та юридичну адреси відповідача зазначеного листа-вимоги (а.с.34-37, 38, 39, 40).

У запропонований позивачем строк грошові кошти не були повернуті відповідачем.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем зобов’язань з оплати товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 183189,55 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.5.2.1. Договору №ЗР-262/18 Д (відповідно до протоколу розбіжностей) постачальник за прострочення строків поставки товару, недопоставки товару, сплачує на користь покупця господарську санкцію, що вираховується як пеня, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення поставки товару.

У зв’язку із простроченням строку повернення грошових коштів на підставі зазначеного вище пункту договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.03.2018 по 13.06.2018 в загальній сумі 15357,81 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

У відповідності до п.5.2.1. Договору №ЗР-262/18 Д (відповідно до протоколу розбіжностей) сторони узгодили, що у випадку прострочення постачальником термінів поставки, недопоставки товару на строк більше 20 робочих днів, покупець має право стягнути з постачальника штраф в розмірі 25 (двадцять п’ять) % вартості товару. Штраф сплачується постачальником протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця.

Згідно вказаного пункту Договору №ЗР-262/18 Д позивачем нарахований штраф у сумі 45797,39 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування ним штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

ОСОБА_4 позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 782,95 грн за період з 24.04.2018 по 14.06.2018.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення 3% річних за прострочення саме грошового зобов’язання.

Натомість, стягнення суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення продавцем грошового зобов’язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов’язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч.3 ст.693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства (ст.536 ЦК України).

ОСОБА_4 правова позиція наведена зокрема, в постановах Верховного Суду України: від 16.09.2014 у справі №3-90гс14 (№921/266/13-г/7), від 01.07.2015 у справі №3-357гс15 (910/14120/14) та від 15.10.2013 у справі №3-30гс13.

Умовами Договору поставки №ЗР-262/18 Д від 06.03.2018 не передбачено обов’язку постачальника сплачувати покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами за не поставку чи несвоєчасну поставку товару.

У пункті п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” також зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 782,95 грн - 3% річних задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

ОСОБА_5 того, позивачем в позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 59676,80 грн.

29.11.2018 позивач звернувся до суду із заявою №11/18-02 від 27.11.2018 про розподіл судових витрат, згідно з якою просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 57262,83 грн, з яких: 55999,98 грн витрати на професійну правничу допомогу; 1262,95 грн – витрати, пов’язані з забезпеченням явки представників ПОСП “СИДОРИ” до Господарського суду Миколаївської області.

Як встановлено судом, 05.10.2017 між позивачем (клієнт) та адвокатським об’єднанням “ЕВЕРЛІҐАЛ” (об’єднання) було укладено Договір про надання правової допомоги №17/10-01 (а.с.60-72) з урахуванням Додаткової угоди №3 від 10.05.2018 до даного договору, відповідно до умов якого, сторони погодили, що об’єднання надає клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” про стягнення заборгованості (суми передоплати, штрафних санкцій тощо), завданих ним клієнту внаслідок невиконання (неналежного виконання) умов укладеного з ним Договору поставки №ЗР-262/18 Д від 06.03.2018, під час розгляду справи в суді першої інстанції згідно з визначеною підсудністю, що включає, зокрема, але не виключно: аналіз наданих клієнтом документів, збір доказів, підготовку і подання до господарського суду позовної заяви, підготовку необхідних процесуальних документів, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту правової допомоги, у межах повноважень, визначених пунктом 1.3. Договору про надання правової допомоги №17/10-01 від 05.10.2017 (відповідно п.1 Додаткової угоди №3).

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №3, розмір винагороди об’єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1 цього Додатку №3 до Договору про надання правової допомоги №17/10-01 від 05.10.2017, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквіваленту 1500,00 євро, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 300,00 євро, що разом становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 1800,00 євро.

Згідно п.3 Додаткової угоди №3 клієнт сплачує винагороду об’єднанню, передбачену п.2 цього Додатку №3 до Договору про надання правової допомоги №17/10-01 від 05.10.2017, у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день виставлення об’єднанням відповідного рахунку на оплату, протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту отримання рахунку об’єднання.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55999,88 грн надано: копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №6462/10, виданого 23.03.2018, Договору про надання правової допомоги №17/10-01 від 05.10.2017, Додаткової угоди №3 від 10.05.2018 до Договору про надання правової допомоги №17/10-01 від 05.10.2017, рахунку на оплату №64 від 11.05.2018 на суму 55999,88 грн, платіжного доручення №1615 від 30.05.2018 на суму 55999,88 грн, акту №1 від 22.11.2018 приймання-передачі наданих юридичних послуг/правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №17/10-01 від 05.10.2017 на суму 55999,88 грн.

У відповідності до ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань від відповідача, у відповідності до ч.5 ст.126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, до суду не надходило.

З врахуванням наведеного витрати позивача на правничу допомогу в сумі 55999,88 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача в повному розмірі.

Що стосується заявлених позивачем витрат, пов’язаних з забезпеченням явки представників ПОСП “СИДОРИ” до Господарського суду Миколаївської області у розмірі 1262,95 грн, суд зазначає, що явка представників у судові засідання обов’язковою не визнавалась. ОСОБА_5 того, позивач не був позбавлений права приймати участь у судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції з метою уникнення додаткових витрат, пов’язаних з відрядженням представників позивача до Господарського суду Миколаївської області. Враховуючи вищевикладене суд вважає, що витрати, пов’язані з забезпеченням явки представників позивача до суду у розмірі 1262,95 грн, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” (юр. адреса: 03150, м.Київ, вул.Ділова, буд.14-Б; поштова адреса: 25011, м.Кропивницький, вул.Генерала Родимцева, буд.102, код ЄДРПОУ 35472893) на користь Приватного орендного сільськогосподарського підприємства “СИДОРИ” (юридична адреса: 09131, Київська обл., Білоцерківський р-н, с.Сидори, вул.Радянська, буд.2, код ЄДРПОУ 32638083) 183189,55 грн основного боргу, 15357,81 грн пені, 45797,39 грн штрафу, 3665,17 грн судового збору та 55999,88 грн витрат на правову допомогу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 17.12.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва