Рішення № 78645610, 17.12.2018, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/1234/18

Провадження № 2/685/240/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь

справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу кредитором спадкодавця, мотивуючи його тим, що відповідно до договору від 30.05.2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік з розрахунку 360 календарних днів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму від 100 грн. позичальник сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту. 22.03.2017 року ОСОБА_3 померла, станом на день смерті заборгованість перед банком за кредитним договором від 30.05.2012 року становить 9188,46 грн. в тому числі: 0 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8438,46 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 750 грн – заборгованість за пенею. Спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_1. 15.07.2018 року відповідачу направлено лист-претензію згідно з яким позивач пред’явив свої вимоги, однак заборгованість не погашена. Просив позов задовольнити та стягнути зазначену суму заборгованості та судовий збір у розмірі 1762 грн.

Позивач, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, в суд не з’явися, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи. Суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, в суд не з’явилася, про причину неявки не повідомила, клопотань не подала. Суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 30 травня 2012 року між позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою коштів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами Банку складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві.

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч.1 ст.634 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із положень ст. 1055 ЦК України слідує, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст.525,526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас, п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг у випадку виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн, у томі числі прострочених зобов’язань, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується так: яка визначається за формулою пеня1 + пеня 2, де пеня1 – базова процентна ставка по договору/30, яка нараховується за кожний день прострочки кредиту, пеня2 - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, яка нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 отримала кредитні кошти, користувалась ними, однак не виконала грошового зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по кредитному договору.

Також судом встановлено, що 22 березня 2017 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. 21.07.2017 року позивачем направлено до Теофіпольської державної нотаріальної контори претензію кредитора. Відповідно до інформації наданої Теофіпольською державною нотаріальною конторою від 27.03.2018 року №209/02-14 у провадженні контори після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа, свідоцтво про право на спадщину за законом видано ОСОБА_1. Позивачем 15.07.2018 року направлено лист-претензію відповідачу згідно з яким позивач пред’явив свої вимоги, однак заборгованість станом на 21.11.2018 року не погашена.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.2 ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право (відповідна правова позиція міститься і в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 р. у справі N 6-2962цс16).

У постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18 ВС зазначив, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання. Крім того, відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту. ВС роз’яснив, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. При цьому, на відміну від пред'явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі (постанова від 11.07.2018 у справі № 495/1933/15-ц.

Судом встановлено, що позивач 21.07.2017 року до Теофіпольської державної нотаріальної контори направив претензію кредитора про включення кредиторських вимог в спадкову масу після ОСОБА_2, а 18 травня 2018 року, отримавши відповідь від Теофіпольської державної нотаріальної, контори дізнався, що свідоцтво на спадщину отримала ОСОБА_1, тому вимогу до спадкоємця, яка прийняла спадщину, пред'явив 15.07.2018 року (лист-претензія від 26.06.2018р). На підставі викладеного, суд дійшов висновку про дотримання позивачем передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку пред'явлення вимоги.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 9188,46 грн заборгованості за кредитним договором від 30.05.2012 року, в тому числі: 8438,46 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 750 грн – нарахованої пені та 1762 грн судового збору.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.525,526,530,611,1054,1218,1281 ЦК України, ст.12, 81, 89 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299 р/р 29092829003111) 9188,46 грн (дев’ять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 46 коп.) заборгованості за кредитним договором від 30.05.2012 року, в тому числі: 8438,46 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 750 грн – нарахованої пені та 1762 грн судового збору.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до Теофіпольського районного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду через районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуючий