Ухвала суду № 78644137, 13.12.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2018 Справа №607/13440/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Гончаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018210010000390 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого водієм у ТОВ «Тернопільбуд», має на утриманні троє неповнолітніх дітей, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 не судимого,

-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

-- за участю: прокурора Ороновського С.І., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого – адвоката ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2018 року близько 15 години обвинувачений ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1 та рухався без пасажирів з вантажем загальною масою 10 тонн автодорогою вулицею Ст. Будного м.Тернополя у напрямку від м. Львів до м. Чернівці. Під час керування автомобілем водій ОСОБА_1 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, завдавати шкоди життю та здоров'ю громадян, чим порушив вимоги п. 2.3. (б, д) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ПДР України).

Внаслідок проявленої неуважності водій ОСОБА_1, рухаючись правою смугу для руху та поступово зміщуючись у ліву навпроти заїзду до гаражного кооперативу «Маяк», за умови засніженого та мокрого дорожнього покриття вів керований транспортний засіб із швидкістю 30 км/год., яка з урахуванням вантажу перевищувала швидкість, за якої водій ОСОБА_1 міг контролювати його рух та безпечно керувати ним, чим порушив п. 12.1 ПДР України, оскільки перебуваючи у лівій смузі для руху з метою уникнення зіткнення із легковим автомобілем, який знаходився у лівій смузі та здійснював маневр повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечно та не створить небезпеку іншим учасникам руху, в порушення вимог п. 10.1 ПДР України різко змінив напрямок руху праворуч на праву смугу для руху, де маючи об'єктивну можливість завчасно виявити перешкоду, зокрема, автомобіль марки «Volkswagen Passat» р.н. RP 71776 під керуванням водія ОСОБА_4, який тривалий час стояв нерухомо своєю передньою частиною на проїзній частині дороги вулиці Ст.Будного м.Тернополя, здійснюючи маневр повороту праворуч від гаражного кооперативу «Маяк» на проїзну частину дороги, в порушення вимог п. 12.3 ПДР України не вжив вчасно заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, а продовжив рух, після чого зіткнувся із вказаним автомобілем.

В результаті зіткнення автомобіль «КАМАЗ 5511» виїхав на праве узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який рухався узбіччям в зустрічному напрямку.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, а саме:

- закриту травму грудної клітки у вигляді переломів 5-7-го правих ребер із забиттям легень, яка супроводжувалась розвитком пневмогемоторексу (накопиченням повітря та крові в плевральні порожнині), що підтверджується результатами проведених оперативних втручань - торакцентезу (прокол грудної порожнини) і підшкірною емфіземою (накопичення повітря у підшкірній клітковині) та ушкодження м'яких тканин (просторий синець);

- закритий перелом тіла лівої ключиці у середній третині;

- забиття передньої черевної стінки,

які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 12.3 ПДР України перебував у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, щиро розкаявся. На даний час про вчинене він, ОСОБА_1, щиро шкодує, просить суд його суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_1, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з’ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з’ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1П у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Під час судового засідання обвинувачений звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 46 КК України у зв’язку із примиренням з потерпілим, а порушене щодо нього кримінальне провадження просить закрити.

В судовому засіданні прокурор не заперечив щодо задоволення вищевказаного клопотання та вважає, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням з потерпілим. Окрім того, зазначив, що цивільний позов, поданий ним про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 16 390 грн. просить залишити без розгляду з огляду на сплату обвинуваченим в добровільному порядку суми збитків.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання обвинуваченого, просить звільнити останнього від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження, оскільки він помирився з обвинуваченим ОСОБА_1, той повністю відшкодував завдану злочином шкоду. Крім того просить його позов до ПАТ «Просто-страхування» та ТЗОВ «Тернопільбуд», третя особа - ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 226 317.53 грн. залишити без розгляду, оскільки на даний час у його пред’явленні відпала необхідність.

Представник потерпілого ОСОБА_3 не заперечив стосовно задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 46 КК України у зв’язку із примиренням з потерпілим, виходячи із наступного.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України,якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Статтею 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Така ж позиція висловлена і Верховним Судом України у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, відповідно до якої умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти, як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст. 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.

Тобто, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим визначено законом не як право, а як обов`язок суду.

Як вбачається з п. 14 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, постанова (ухвала) судді (суду) має бути вмотивованою. Зокрема, поряд із доказами винності особи в учиненні злочину в цій постанові слід зазначити умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.

При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності суд прийшов до переконання, що діяння, яке інкримінують обвинуваченому дійсно мало місце, воно містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ОСОБА_1 справді винен у його вчиненні, а також те, що існують умови та підстави, передбачені КК України для звільнення його від кримінальної відповідальності. Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення, в даному випадку ОСОБА_1, необережного злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Підставою для його звільнення є певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує - примирення винного з потерпілим.

З врахуванням вищенаведених підстав та умов, з огляду на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності не є правом, а є обов’язком суду, обвинувачений ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 46 КК України у зв’язку із примиренням з потерпілим.

У кримінальному провадженні наявний арешт майна, а саме: транспортного засобу «Камаз 5511» р.н. НОМЕР_2, 1984 року випуску, зеленого кольору, шасі (кузов) №204434/350155111061852586, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САА № 222856 належить ЗКПО 01268934 ТОВ «ТЕРНОПІЛЬБУД» СБУ СПЕЦБУД, адреса: м. Тернопіль вул. Галицька, 7/А, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.02.2018 року, який слід скасувати після набрання ухвалою законної сили.

Речові докази: транспортний засіб марки «Камаз 5511» р.н. НОМЕР_2 , який переданий для зберігання на територію ТОВ «Тернопільбуд», що знаходиться за адресою: м.Тернопіль вул. Промислова,1, необхідно залишити у законного володільця після вступу вироку в законну силу; автомобіль марки «Volkswagen Passat» р.н. RP 71776, який переданий для зберігання ОСОБА_4 слід залишити у володінні останнього після набрання ухвалою законної сили.

Цивільний позов, заявлений прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради, зважаючи на подане клопотання прокурора в судовому засіданні, слід залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ПАТ «Просто-страхування» та ТЗОВ «Тернопільбуд», третя особа - ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 226 317,53 грн. необхідно залишити без розгляду, оскільки потерпілий заявив таке клопотання.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 46 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 288, 369-372, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв’язку із примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження №12018210010000390, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 лютого 2018 року про його обвинувачення - закрити.

Цивільний позов, заявлений прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської міської ради про стягнення із ОСОБА_1 16390,21 грн., понесених витрат на лікування потерпілого - залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ПАТ «Просто-страхування» та ТЗОВ «Тернопільбуд», третя особа - ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 226 317.53 грн. - залишити без розгляду.

Арешт майна, а саме: транспортного засобу «Камаз 5511» р.н. НОМЕР_2, 1984 року випуску, зеленого кольору, шасі (кузов) №204434/350155111061852586, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САА № 222856 належить ЗКПО 01268934 ТОВ «ТЕРНОПІЛЬБУД» СБУ СПЕЦБУД, адреса: м. Тернопіль вул. Галицька, 7/А., накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.02.2018 року - скасувати після набрання ухвалою законної сили.

Речові докази:

-- транспортний засіб марки «Камаз 5511» р.н. НОМЕР_2, який переданий для зберігання на територію ТОВ «Тернопільбуд», що знаходиться за адресою: м.Тернопіль вул. Промислова,1, - залишити у законного володільця після вступу вироку в законну силу;

-- автомобіль марки «Volkswagen Passat» р.н. RP 71776, який переданий для зберігання ОСОБА_4 – залишити у володінні останнього після вступу ухвали в законну силу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. На дану ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області на протязі 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддяОСОБА_5