Постанова № 78642856, 10.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6640/18

Номер справи місцевого суду: 522/23384/16

Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 року м. Одеса

Справа № 522/23384/16

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

- відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бойчука А.Ю. 13 червня 2018 року,

встановив:

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача: 1) заборгованість у загальному розмірі - 16 153,36 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 11 631,33 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 568,28 грн.; - заборгованість за пенею та комісією - 1 861,00 грн.; - штраф - 2 092,75 грн.; 2) судовий збір у розмірі - 1 378,00 грн..

Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 25.04.2016 р. між Банком та ОСОБА_4 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н, відповідно до якої відповідач отримав кредит у розмірі - 13 200,82 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 10% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання не виконував. Станом на 20.11.2016 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі (а. с. 3 - 4).

Представник Банку в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2018 р. вищезазначений позов Банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість у розмірі - 16 153,36 грн. за кредитним договором б/н від 25.04.2016 р. та суму сплаченого судового збору в розмірі - 1 378,00 грн..

ОСОБА_5, представник ОСОБА_4, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2018 р. скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Банка у повному обсязі. Також просить призначити по справі судову-почеркознавчу експертизу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом було порушено процесуальний порядок розгляду. Не досліджено в судовому засіданні Генеральну угоду про реструктуризацію, не проведено судову почеркознавчу експертизу, не враховано доводи відповідача про те, що він не підписував вказану угоду та те, що позовна заява подана зі спливом строку позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України зазначена справа відноситься до малозначних.

Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому позовні вимоги Банку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі (а. с. 170 - 173).

Проте повністю з такими висновками суд погодитись не можна.

Колегія частково суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 25.04.2016 р. між Банком та ОСОБА_4 був укладений Генеральний договір про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н, відповідно до якої відповідачу було зменшено розмір заборгованості, яка виникла у період з дати надання позичальнику кредиту за кредитним договором № SAMDN55000048659122, а саме проценти зменшено на - 1 397 грн., комісію - на 70,88 грн., пеню - на 0,0 грн., штраф - на 624,37 грн.. Тобто, загальна заборгованість з дати підписання Генерального договору складає - 14 010,63 грн., з кінцевим строком повернення заборгованості - 30.04.2017 р. (а. с. 6 - 7).

Відповідно до п. 1.3.2. Генерального договору вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня наступного за днем повернення кредиту, вважається простроченою.

Відповідно до п. 1.3.3 Генерального договору в день наступний за днем повернення кредиту позичальник сплачує Банку штраф у розмірі - 2 092,75 грн..

Окрім того розділом 2 Генерального договору про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н, позичальник отримав кредит у розмірі - 13 200,82 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 10% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення заборгованості - 30.04.2017 р..

Відповідно до п. 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256, при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбаченим дійсним договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі - 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісії (а. с. 8 - 31).

Звертаючись з позовом до суду, Банк посилався на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, станом на 20.11.2016 р. виникла заборгованість у загальному розмірі - 16 153,36 грн., яка складалась з: - 11631,33 грн. - заборгованість за кредитом; - 568,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 1861,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; - 2 092,75 грн. - штраф. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та узгоджується з позовною заявою (а. с. 5).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано докази у спростування розрахунку заборгованості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 25.04.2016 р. підписав Генеральний договір про реструктуризацію, тобто факт наявності договірних відносин між ним та Банком сам відповідач не заперечує. У своїх поясненнях вказує, що злого умислу непогашення заборгованості не мав (а. с. 46, 47).

27.10.2017 р. ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі була призначена судово-почеркознавча експертиза (а. с. 131, 132).

24.01.2018 р. матеріали цивільної справи були повернені до суду без надання експертного висновку, оскільки для проведення експертизи не було надано додаткових матеріалів, а саме - оригіналу Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н (а. с. 149).

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що відповідачем факт підписання договору про реструктуризацію з Банком не заперечувався. Розрахунок заборгованості не спростовано, та вважає доведеним факт існування між сторонами договірних відносин на підставі Генерального договору про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 25.04.2016 року. З огляду на викладене, колегія суддів вважає наявним достатньою кількість доказів, на основі яких можна прийняти рішення по справі, та не вбачає необхідності у проведенні судово-почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про сплив строку позовної давності на звернення Банку з відповідними позовними вимогами, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Початок перебігу позовної давності за порушення зобов'язання відповідачем за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н є день останнього здійснення руху коштів по карті здійсненого на погашення заборгованості - 15.07.2016 р., а Банк звернувся до суду з відповідним позовом - 05.12.2016 р., тобто в межах строку загальної позовної давності.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Банком подано позов у межах загального строку позовної давності .

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, відносно того, що судом не було досліджено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 25.04.2016 р., оскільки дане ствердження спростовується відомостями, які містяться у протоколі судового засідання від 13.06.2018 р. (а. с. 167, 168 ).

Оскільки судом встановлено укладення кредитного договору, не повернення позичальником кредиту, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення заборгованості.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром заборгованості, яку необхідно стягнути з відповідача на користь Банку.

Визначаючи новий розмір заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь Банку, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, головним критерієм в оцінці правомірності застосування штрафу та пені в межах одного договору є перевірка обставин їх одночасного застосування саме щодо одного і того самого виду порушення.

Відповідно до п. 1.3.2. вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня наступного за днем повернення кредиту, вважається простроченою. Відповідно до п. 1.3.3 в день наступний за днем повернення кредиту позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 2092,75 грн. У позові Банк з посиланням на вказаний пункт просить стягнути штраф у розмірі - 2092,75 грн..

Умовами спірного договору, а саме - п.п.1.1.5.21, 1.1.5.25 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.У позові Банк, посилаючись на вказаний пункт, просить стягнути пеню та комісію у розмірі - 1861,00 грн.

Тобто застосування штрафу і пені пов'язано з порушенням позичальником строків виконання грошових зобов'язань за договором.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання районним судом положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 р..

Підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України в даному випадку судова колегія не вбачає.

Позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за користування кредитом є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу.

Тому стягнення компенсації сукупних послуг банку за рахунок відповідача є незаконним.

Отже у стягненні заборгованості по пені та комісії у сумі - 1 861,00 грн. та штрафу у сумі - 2 092,75 грн. необхідно відмовити, виходячи з вищевказаного обґрунтування.

Таким чином, на користь Банку з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню заборгованість, станом на 20.11.2016 р., у сумі - 12 199,61 грн., яка складається з: - 11 631,33 грн. - заборгованість за кредитом; - 568,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.

За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні за вищевказаного обгрунтування.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог Банку, що складає 75 %, на користь останнього з ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір при зверненні Банку з позовом до суду у розмірі - 1 033,50 грн..

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2018 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 (НОМЕР_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 25 квітня 2016 року, станом на 20 листопада 2016 року, на загальну суму - 12 199 (дванадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 61 коп., яка складається з: - заборгованості за кредитом - 11 631, 33грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 568,28 грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (НОМЕР_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ - 14360570) судовий збір у сумі - 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн. 50 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе