Ухвала суду № 78642468, 18.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21829/18

Провадження № 2/522/9313/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання засідання ОСОБА_2, що проходило в м. Одеса 20 жовтня 2018 р., таким, що не відбулося; визнання недійсними рішень ОСОБА_2 від 20 жовтня 2018 року, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання засідання ОСОБА_2, що проходило в м. Одеса 20 жовтня 2018 р., таким, що не відбулося; визнання недійсними рішень ОСОБА_2 від 20 жовтня 2018 року.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити по справі заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам будь-яких органів державної реєстрації проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи - Церковне Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, код ЄДРПОУ 20955066. Свою заяву позивач мотивує тим, що 20 жовтня 2018 року відбулося засідання ОСОБА_2 Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на якому, серед іншого, було вирішено питання про зміну найменування «Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква України» на «Євангелічно-Лютеранська Церква України», обрання ОСОБА_3 Машеські, обрання нового складу ОСОБА_4. На думку позивача, всі наведені вище рішення ОСОБА_4, проведеного 20 жовтня 2018 р., є незаконними, прийняті всупереч волі громад та прихожан Церкви. Внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань матиме незворотні негативні наслідки. Тому невжиття таких заходів може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши дану заяву, суд приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 149 Цивільного процесуального Кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2018 року відбулося засідання ОСОБА_2 Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на якому розглядались наступні питання:

1. Про обрання секретаря засідання ОСОБА_2.

2. Визнання причин відкладення засідання ОСОБА_2 Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, призначеного на 09-10 жовтня 2018 р. поважними та непереборними.

3. Затвердження та схвалення рішень екстреного засідання служителів та представників громад (синодалів) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України.

4. Затвердження та схвалення рішень підготовчого засідання ОСОБА_2.

5. Визнання будь-яких рішень та дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 такими, що не відповідають волі ОСОБА_2 Управління (ОСОБА_3) НЄЛЦУ та волі громад, що об’єднуються ОСОБА_2 Управлінням (Єпископатом) НЄЛЦУ.

6. Надання оцінки спробам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та залучених ними третіх осіб рейдерським способом перебрати на себе керівництво ОСОБА_2 Управлінням (Єпископатом) НЄЛЦУ.

7. Затвердження звіту ОСОБА_4.

8. Затвердження звіту Ревізійної комісії.

9. Затвердження звіту радника ОСОБА_3 з адміністративно-фінансових питань.

10. Прийняття до уваги та затвердження доповіді ОСОБА_3 щодо міжнародних відносин НЄЛЦУ, внутрішньої ситуації в громадах НЄЛЦУ, питань духовної єдності, катехізації, освіти, виконання положень статуту НЄЛЦУ, а також планів на майбутнє.

11. Затвердження рішення теологічної конференції «О сане Церкви».

12. Затвердження рішення пасторської конференції та ОСОБА_2 керівництва: у п. 3.5. і далі за текстом статуту ОСОБА_2 Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України термін «Єпископ» замінити на «Єпископ-предстоятель Церкви».

13. Затвердження рішення теологічної конференції та ОСОБА_2 керівництва: змінити найменування «Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква України» на «Євангелічно-Лютеранська Церква України».

14. Створення статутної комісії для внесення вказаних змін до діючого статуту НЄЛЦУ, вивчення необхідності внесення інших змін та підготовки до прийняття Синодом статуту в новій редакції.

15. Затвердження рішення пасторської конференції та ОСОБА_2 керівництва: вийти з Договору про союз ЄЛЦ.

16. Обрання ОСОБА_3 (Єпископа-предстоятеля).

17. Обрання ОСОБА_4 та їх заступників.

18. Обрання Ревізійної комісії.

19. Прийняття бюджету Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України на 2019р.

20. Затвердження доповіді за темою ОСОБА_4.

21. Прийняття до уваги доповіді щодо правових відносин НЄЛЦУ.

З питань, передбачених п. 12, 13, 16, 17 Порядку денного, Синодом було прийнято рішення про: у п. 3.5. і далі за текстом статуту ОСОБА_2 Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України термін «Єпископ» замінити на «Єпископ-предстоятель Церкви»;змінити найменування «Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква України» на «Євангелічно-Лютеранська Церква України»; обрання ОСОБА_3 Машеські; обрання ОСОБА_4.

Всі зазначені рішення безпосередньо пов’язані з необхідністю внесення змін до відомостей про юридичну особу – Церковне Управління (ОСОБА_3) НЄЛЦУ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об’єднання, професійної спілки, її організації або об’єднання, політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» також визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд також враховує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 НЄЛЦУ – ОСОБА_26 вже дано доручення вжити необхідних заходів щодо внесення на підставі оскаржуваних рішень ОСОБА_26 змін до відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації вносити будь-які зміни до відомостей про юридичну особу – Церковне Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в даному випадку пов’язане з реальною загрозою ускладнення виконання рішення суду і отримання ефективного захисту прав позивача.

Невжиття таких заходів може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ’я сторін, не порушує прав юридичної особи, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Підстави для застосування зустрічного забезпечення, передбачені ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України, в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-159, 260 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання засідання ОСОБА_2, що проходило в м. Одеса 20 жовтня 2018 р., таким, що не відбулося; визнання недійсними рішень ОСОБА_2 від 20 жовтня 2018 року, задовольнити.

Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів державної реєстрації проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи - Церковне Управління (ОСОБА_3) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, код ЄДРПОУ 20955066.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя