Ухвала суду № 78639314, 19.11.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5501/17

У Х В А Л А

«19» листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Івасюті А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,

У С Т А Н О В И В:

15 листопада 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань покладених на нього рішенням Шевченківського районного суду м. Львова по справі №466/5501/17.

Подання обґрунтовано тим, що у нього, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1, на примусовому виконанні перебуває виконавчий документ №466/5501/17, який виданий 30 травня 2018 року Шевченківським районним судом м Львова, про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 60 200 грн. суму основного боргу за договором позики, інфляційні витрати у розмірі 56 455,56 грн., 3% річних в розмірі 5 348,73 грн., а всього 122 004, 29 грн.

У судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1В не з'явився. Однак, до суду надіслав заяву, з якої вбачається, що він просить проводити розгляд справи без його участі та при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

На підставі ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, дослідивши матеріали подання, вважає, що в його задоволенні слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 на примусовому виконанні перебуває виконавчий документ №466/5501/17, який виданий 30 травня 2018 року Шевченківським районним судом м Львова, про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 60 200 грн. суму основного боргу за договором позики, інфляційні витрати у розмірі 56 455,56 грн., 3% річних в розмірі 5 348,73 грн., а всього 122 004, 29 грн.

26 вересня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої скерована боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог закону.

В ході виконання, 26 вересня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Відповідні записи про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

26 вересня 2018 року приватним виконавцем накладено арешт на кошти на рахунках в банківських установах. Згідно з відповіддю ПАТ «Оксі Банк», ПАТ «Кредобанк», ПАТ КБ «Львів», ПАТ «ПроКредит Банк», ПАТ «ВіЕс Банк», ПАТ «Ідея Банк», ГІАТ «Універсал Банк», ПАТ «ВТБ ОСОБА_4», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Укргазбанк», AT «Укрексімбанк», АБ «Південний», АТ «ОСОБА_4 Аваль», ПАТ «Креді ОСОБА_5», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «ОТП ОСОБА_5», ПАТ «Банк Восток», ПАТ «Укрсоцбанк», AT «Ощадбанк», в боржника відсутні відкриті рахунки та кошти в банківських установах.

Згідно з відповіддю Територіального сервісного центру МВС від 01.10.2018 року встановлено, що за боржником зареєстрований транспортний засіб марки «Volkswagen Caddy», 2011 року випуску, д.н.з ВС 9384 ЕО, який оголошений в розшук постановою приватного виконавця 1б жовтня 2018 року.

16 жовтня 2018 року боржнику скеровано вимогу надати для огляду, опису та вилучення приватним виконавцем належного боржнику транспортного засобу марки «Volkswagen Caddy», 2011 року випуску, д.н.з ВС 9384 ЕО. Вимога скерована за адресою, що вказана у виконавчому документі -м. Львів, вул. Масарика, 3/100.

З відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області встановлено, що боржник змінив місце реєстрації – з 04 квітня 2014 року боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

07 листопада 2018 року боржнику за адресою: АДРЕСА_1, повторно скеровано вимогу надати для огляду, опису та вилучення 14 листопада 2018 року о 14.00 год. приватним виконавцем належного боржнику транспортного засобу марки «Volkswagen Caddy», 2011 року випуску, д.н.з ВС 9384 ЕО.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2018 року встановлено, що за боржником на підставі договору купівлі - продажу Р № 1834 від 23.12.2011 року зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що звернути стягнення на вказану квартиру неможливо, оскільки така передана в іпотеку. Іпотекодержатель - ТзОВ «АНСУ», код ЄДРПОУ 36757541.

Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України боржник не має відкритих рахунків в банківських установах та не отримує ніяких доходів.

Згідно з відповіддю Головного управління ДМС України у Львівській області за вих. № 4601.11.1-21484/4601.11.1-18 від 08.10.2018 року, боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія ЕН 209883, виданий 06.08.2010р. органом 4615.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об’єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Згідно з п. 19 ч. 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в’їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань. Громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 ч. 1 цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов’язань за рішенням суду. Сам по собі факт наявності заборгованості не може бути підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в’їзду в Україну громадян України», ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець зобов’язаний довести ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання рішення суду та зобов’язаний вжити заходів примусового виконання рішення суду.

Тобто, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за доведення факту ухилення від їх виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено ст. 441 ЦПК України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення.

Застосування обмеження у праві виїзду за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно застосовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Однак, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що боржник ухиляється від виконання зобов’язань,покладених на нього рішенням суду, що полягає в умисній його бездіяльності чи свідомому невиконанні ним відповідних зобов’язань.

Крім того, не надано приватним виконавцем і будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник ОСОБА_2 може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань. Дані щодо перетину боржником державного кордону України не є доказом його ухилення від виконання рішення суду та доказом про намір залишити країну з метою ухилення від виконання рішення суду, оскільки право на вільне пересування гарантоване Конституцією України.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, де частина друга передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 р.) ЄСПЛ сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Враховуючи викладене, а також те, що виконавцем не надано суду переконливих доказів фактів ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання своїх зобов'язань, суд на даний час не знаходить достатніх підстав для задоволення подання.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Львівського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_6