Рішення № 78637436, 18.12.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6983/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гайданки Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.07.2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № 5168755384890410 зі строком дії – липень 2018 року включно, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначає, що у зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 30.04.2018 року має заборгованість у розмірі 22465.96 грн., яка складається з наступного: 452 грн. – заборгованість за кредитом за період з 31.12.2014 року по 28.02.2018 року; 17067.96 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 30.11.2014 року по 30.04.2018 року; 3400 грн. – заборгованість за пенею за період з 31.05.2015 року по 30.04.2018 року; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1046 грн. – штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк».

Враховуючи викладене просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.07.2013 року в розмірі 22465,96 грн. та судові витрати у розмірі 1762 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

У судове засідання представник позивача не з’явився, при зверненні з позовом подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому просить розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з’явилася, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.07.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України), який складається із анкети-заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів банку, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № 5168755384890410 зі строком дії – липень 2018 року, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 30.04.2018 року допустила перед банком заборгованість у розмірі 22465,96 грн., з яких: 452 грн. – тіло кредиту; 17067,96 грн. – заборгованість за процентами; 3400 грн. – заборгованість за пенею; 500 грн. – штраф (фіксована частина; 1046 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

За умовами п. п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що у разі виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню, яка нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

За умовами п. 1.1.6.1 Умов та правил надання банківських послуг зміни до цих Умови і правил надання банківських послуг вносяться банком щомісяця в однобічному порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту з відповідача на користь банку відповідно до положень кредитного договору та ст. 526 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача підлягає до стягнення сума нарахованих процентів з урахуванням процентної ставки у розмірі 30 % на рік, встановленої на дату отримання кредиту, з огляду на наступне.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що позивач здійснював нарахування процентів за кредитним договором у різний період часу застосовуючи різну процентну ставку, в тому числі й підвищену проценту ставку на прострочену заборгованість.

Зокрема, з 03.07.2014 року до 29.08.2014 року процентна ставка становила 30 %, з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року – 34,80 %, а з 01.04.2015 року до 30.04.2015 року – 43,20 %.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з’ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Такий висновок наведений також у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів направлення та отримання відповідачем повідомлень про зміну відсоткової ставки.

Відповідач згоди на підвищення відсоткової ставки з 30 % до 43,20 % річних не надавала, банком при нарахуванні процентів застосовувалися ставки, не передбачені умовами кредитного договору, а належних доказів повідомлення відповідача про їх зміну матеріали справи не містять.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За наведених обставин, суд бере до уваги наданий розрахунок заборгованості за кредитом лише в частині, яка визначає процентну ставку розміром 30 % на рік.

Заборгованість за процентами розраховується судом за наступною формулою: (А1 * 30 % * А2) / 360 днів = Х, де А1 – тіло кредиту, А2 – кількість днів прострочення.

Згідно з наданим банком розрахунку наявні 1337 днів прострочення (за період з 01.09.2014 року до 30.04.2018 року). Відтак, розмір процентів за цей період становитиме 503,60 грн. (452 грн. * 30 % * 1337 день / 360 днів = 503,60 грн.).

Розмір процентів, нарахований за ставкою 30 % річних за період з 03.07.2014 року до 29.08.2014 року згідно з розрахунком банку складає 0,0 грн.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 503,60 грн., яка розрахована за процентною ставкою 30 % на рік.

Вирішуючи позовні вимоги банку в частині стягнення пені та нарахованих штрафів, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення-строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штрафом, суд вважає, що до стягнення підлягає лише штраф у його фіксованій частині та процентній складовій у розмірі 1546 грн. (500 грн. + 1046 грн. = 1546 грн.), оскільки позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов’язання (порушення позичальником грошового зобов’язання за кредитним договором), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, та зазначене з одного боку забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів сторін, а з іншого дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованої пені за кредитним договором.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становитиме 2501,60 грн., з яких: 452 грн. – тіло кредиту; 503,60 грн. – заборгованість за процентами; 1546 грн. – заборгованість по штрафам, яку з неї слід стягнути на користь банку.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивач при поданні даного позову сплатив судовий збір у розмірі 1762 грн.

Відтак, оскільки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову, то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 193,82 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 509, 549, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.07.2014 року в розмірі 2501 (дві тисячі п’ятсот одну) гривню 60 коп., з яких:

452 грн. – тіло кредиту;

503,60 грн. – заборгованість за процентами;

1546 грн. – заборгованість по штрафам.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 193 (сто дев’яносто три) гривні 82 коп.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 18 грудня 2018 року.

Головуюча О.М. Світлик