Рішення № 78637097, 17.12.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. Мукачево Справа №303/6926/18

2/303/2658/18

Номер рядка стат. звіту -26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього кредитної заборгованості у сумі 15032,81 грн. (в т.ч. 1850,50 грн. – тіло кредиту, 2577,21 грн. – відсотки, 9413,06 грн. – пеня, 500,00 грн. – штраф (фіксована сума), 692,04 грн. – штраф (процентна складова)).

Як на підставу для задоволення вищевказаних позовних вимог, банківська установа посилається на те, що в процесі цивільно-правової реалізації укладеного між позивачем та відповідачем договору кредиту, зобов’язання позичальника перед банківською установою зі сплати кредиту та інших нарахувань залишилися невиконаними.

Представник позивача до суду не з’явився, оскільки заявив клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 4), при цьому не заперечив проти винесення заочного рішення по справі.

Представник відповідача, у надісланому суду відзиві на позов (а.с. 44-46), позовні вимоги визнала частково, у межах суми 500,00 грн. тіла кредиту. У задоволенні решти позовних вимог просила відмовити з посиланням на те, що її довірителю було надано кредит у сумі 500,00 грн., а не 1200,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість по відсотках за користування кредитом підлягає правильному перерахунку, за основу для якого слід взяти саме суму 500,00 грн. Крім того, зазначає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування банківською установою свідчить про порушення ст. 61 Конституції України.

Також представник позивача наголосила на тому, що у випадку правильного нарахування пені слід застосовувати строки позовної давності до вимог про її стягнення, які зазначені в п. 1 частини другої ст. 289 Цивільного кодексу України.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

28 травня 2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено договір № б/н, за умовами якого Позичальник отримав кредит у розмірі 1200,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначений вище кредитний договір складається із Анкети-Заяви позичальника (а.с. 8), Довідки про умови кредитування (а.с. 8), а також Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 10-24) та Тарифів банку.

Укладання між сторонами договору про надання банківських послуг стверджується підписом відповідача та його згодою, зазначеною в Заяві-Анкеті від 28.05.2010 року та Довідці про умови кредитування.

Факт отримання кредиту у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок ні відповідачем, ні його представником не оспорюється.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить також із того, що договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент ухвалення судового рішення по справі, зобов’язання за Кредитним договором відповідачем належним чином не виконані.

Заборгованість Позичальника станом на 15 жовтня 2018 (розрахунок, а.с. 5, 6-7) за предметом позову у сумі 15032,81 гривень (в т.ч. 1850,50 грн. – тіло кредиту; 2577,21 –відсотки за користування кредитом, 9413,06 грн. – пеня, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 692,04 грн. – штраф (процентна складова) підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем не спростована.

Аргументи та доводи представника відповідача щодо неправильного визначення позивачем окремих складових загальної суми заборгованості (тіло кредитну, відсотки) не спростовують даних розрахунку банківської установи.

Так, доводи представника відповідача щодо неправильного визначення заявленої до стягнення суми тіла кредиту судом відхиляються з огляду на їх безпідставність на недоведеність.

Підпунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку та клієнт дає банку право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком.

Фактичний аналіз змісту Анкети – Заяви підписаної відповідачем (а.с. 8 зворот) свідчить про те, що зазначена у ній сума у розмірі 500,00 грн. є лише бажаним кредитним лімітом за кредитною карткою «УНІВЕРСАЛЬНА/GOLD», а не фактично наданою сумою кредиту.

За таких обставин справи, суд не знаходить правових підстав для висновку про те, що кредит була надано Позичальнику банківською установою лише в межах суми 500,00 грн.

У зв’язку із вищевказаним, безпідставними та доказово непідтвердженими слід також визнати і твердження представника відповідача про необхідність проведення перерахунку нарахованих банком відсотків за користування кредитними коштами.

По відношенню до спірної по справі ситуації слід зазначити, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, поняття яких законодавцем розкрито у ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України. Тобто суд, сприяючи всебічному і повному з’ясуванню обставин справи розглядає справи на підставі поданих сторонами доказів.

Обов’язок щодо доведення певних обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, передбачений частиною третьою ст. 12 та частиною першою ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України

При цьому, у відповідності до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Отже, жодними фактичними даними не спростовано даних розрахунку банківської установи щодо нарахування нею відсотків за користування відповідачем наданими у кредит коштами, у зв’язку з невірними визначенням суми тіла кредиту.

Поряд з цим, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог банківської установи у частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 9413,06 грн.

Так, статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По відношенню до спірної по справі ситуації, в контексті вищевказаного положення Конституції України, суд зазначає, що Довідкою про умови кредитування з використання платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду (а.с. 9), яка підписана відповідачем 28.05.2010 року, передбачено, що нарахування пені (ПЕНЯ = пеня (1)+пеня (2)), де пеня (1) – базова процентна ставка за договором/30 – нараховується за кожен день простроченого кредиту; пеня (2) в розмірі 1% від заборгованості, але не менше 30 гривень в місць. При порушенні Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

В даному випадку, Договором була передбачена подвійна відповідальність (подвійна сплата штрафу у фіксованій сумі (500,00 грн.) та відсотковій сумі (692,04 грн.) з одночасним нарахуванням пені у сумі 9413,06 грн.) за одне й те саме порушення зобов'язання одного виду (порушення граничних строків сплати грошових зобов’язань за Договором), хоча в ст. 61 Конституції вказано на недопустимість подібного.

Зазначений висновок суду узгоджується також з позицією Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15

Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника, основаних на законі, невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Ураховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи вищевказані обставини справи, з огляду на їх узгодженість з нормами Конституції України, а також висновки Верховного Суду України, які є обов’язковими для суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог Банку щодо стягнення з Позичальника пені у розмірі 9413,06 грн. слід відмовити.

Зазначене з одного боку забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів сторін, а з іншого дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки.

У зв’язку з наведеним, не підлягає судовому дослідженню заявлене представником відповідача клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 пені.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги слід задоволити частково шляхом присудження до стягнення з відповідача суми 5619,75 грн. (п’ять тисяч шістсот дев’ятнадцять гривень 75 коп.), в т.ч. 1850,50 грн. – тіло кредиту; 2577,21 грн. - відсотки за користування кредитом, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 692,04 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сума 660,00 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 279, 263-265, 281-282, 288-289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міскрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» кредитну заборгованість у сумі 5619,75 грн. (п’ять тисяч шістсот дев’ятнадцять гривень 75 коп.) (в т.ч. 1850,50 грн. – тіло кредиту; 2577,21 грн. - відсотки за користування кредитом, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 692,04 грн. – штраф (процентна складова)), а також суму 660 грн. (шістсот шістдесят гривень) у відшкодування судових витрат.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, 89600, м. Мукачево, вул. Ужгородська, 90).

Суддя В.В. Кость