Рішення № 78635596, 17.12.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1650/18

ЄУН 226/1650/18

Провадження №2/226/651/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Клепки Л.І.,

секретаря Тіссен О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирноград Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 центральної міської лікарні, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_5 міська рада, про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 центральної міської лікарні про поновлення на роботі, в обґрунтування якого вказала, що вона за трудовим договором працювала в ОСОБА_5 центральній міській лікарні на посаді зубного лікаря стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на 0,5 ставки. 23.03.2018 у зв’язку з реорганізацією стоматологічного відділення їй було вручено відповідачем письмове попередження від 22.03.2018 про те, що її посада на підставі наказу ОСОБА_5 ЦМЛ від 16.03.2018року №101 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ОСОБА_5 центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників», прийнятого на виконання рішення ОСОБА_5 міської ради від 14.02.2018 №VII/43-26 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ОСОБА_5 центральної міської лікарні» та штатного розпису ОСОБА_5 ЦМЛ, який мав діяти з 23.05.2018, підлягає скороченню, у зв’язку з чим 22.05.2018 вона буде звільнена з роботи відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Проте в подальшому наказом відповідача №147 від 22.05.2018 були внесені зміни до наказу №101 від 16.03.2018, якими вивільнення працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, що підлягали звільненню за скороченням штату, за ініціативою голови первинної профспілки було відтерміноване до 11.06.2018, у зв’язку з чим вона продовжувала працювати, а 11.06.2018 на підставі наказу відповідача №198-к від 11.06.2018 її було звільнено з роботи за скороченням штату згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач просить суд скасувати наказ відповідача №198-к від 11.06.2018 про звільнення з роботи, поновити її на роботі на посаді лікаря зубного на 0,5 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ОСОБА_5 ЦМЛ та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.06.2018року по день постановлення рішення. Підставами незаконності свого звільнення зазначає фактичну відсутність реорганізації, оскільки за законом така може застосовуватися лише до юридичної особи, а не до її невідокремлених структурних підрозділів, яким є стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами, невручення їй повторного попередження про звільнення з роботи з 11.06.2018 та звільнення без згоди первинної профспілкової організації ОСОБА_5 ЦМЛ. Також звертає увагу на юридичну невизначеність наказу ОСОБА_5 ЦМЛ №101 від 16.03.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ОСОБА_5 центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників», оскільки, на її думку, зміни, що декілька разів вносилися до п.1 цього наказу після його прийняття, припиняли дію попередньої редакції цього пункту, зокрема в тій частині, що стосувалося її звільнення за попередженням від 23.03.2018, що дає їй підстави стверджувати про втрату цим попередженням своєї юридичної сили, а невручення їй повторного попередження про звільнення її з 11.06.2018 - про недотримання відповідачем порядку вивільнення працівників, передбаченого ст.49-2 КЗпП, так як з 22.05.2018 до фактичної дати звільнення - 11.06.2018 минуло менше двох місяців. Крім цього, вказувала на неточність назви структурного підрозділу, який підлягав виключенню з організаційної структури ОСОБА_5 центральної міської лікарні за рішенням ОСОБА_5 міської ради від 14.02.2018 про реорганізацію стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, тій назві, яка включена до структури відповідача, що, на думку позивача, не приписувало скорочення будь-якої із штатних одиниць із того підрозділу, де вона працювала, та на неправомірнсть підписання наказу про її звільнення в.о. головного лікаря ОСОБА_6, оскільки єдиним підписантом від ОСОБА_5 ЦМЛ, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, є головний лікар ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 вимоги підтримали і, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві доводами, окрім посилання на сумнівність повноважень в.о. головного лікаря в частині підписання наказів про звільнення, визнавши в судовому засіданні правомірність цих дій, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що згідно наказу головного лікаря ОСОБА_5 ЦМЛ №101 від 16.03.2018, прийнятого на виконання рішення ОСОБА_5 міської ради від 14.02.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії», в організації виробництва і праці ОСОБА_5 центральної міської лікарні мали відбутися зміни, згідно яких з організаційної структури лікарні виключалося відділення «Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами», в якому на 0,5 ставки на посаді зубного лікаря працювала позивачка, і скорочувалися всі 27,75 штатних одиниць цього відділення та відділення «Зубопротезної лабораторії», в якому скорочувалося 17 штатних одиниць, та утворювався новий підрозділ – стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами в кількості 3,5 штатних одиниць, де не передбачалося посади лікаря зубного. На дотримання вимог законодавства, що регулюють вивільнення працівника за скороченням штату, позивачку, як і інших працівників цього відділення, у відповідності з вимогами закону було не менш як за два місяці письмово попереджено про майбутнє звільнення, роз’яснено і запропоновано переведення на інші вакантні посади, які б відповідали її кваліфікаційному рівню і освіті, у різних відділеннях лікарні, від чого позивачка відмовилась, посилаючись на те, що запропоновані їй посади не відповідають її стажу і кваліфікаційному рівню. Про подальше вивільнення працівників за скороченням штату адміністрацією лікарні було своєчасно повідомлено первинну профспілкову організацію, куди 07.05.2018 були спрямовані подання на дачу згоди на звільнення щодо кожного працівника, який перебував у складі первинної профспілкової організації. 21.05.2018 листом голови профспілки подання були повернуті з зазначенням про відмову у наданні згоди на звільнення працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП. Підставою такої відмови вказувалось на юридичну відсутність наказів, якими б скорочувались посади працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях. Наказом №146 від 21.05.2018 до наказу №101 були внесені зміни, які полягали в конкретизації дат, з яких підлягав звільненню кожний працівник в залежності від дати отримання ним попередження про звільнення, щоб було дотриманого двомісячного строку з моменту попередження до звільнення, і після цього з зазначеним наказом подання були повторно спрямовані профспілковій організації. 22.05.2018 голова первинної профспілкової організації ОСОБА_8 у зв’язку з тим, що перші звільнення мали відбутися 22.05.2018, відповідно до ч.4 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ініціював перенесення дати вивільнення всіх працівників, які підпадали під скорочення штату, на 11.06.2018, що було прийнято до уваги адміністрацією, і наказом №147 ЦМЛ від 22.05.2018 були внесені зміни до наказу №101, якими приписувалося скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами і зубопротезної лабораторії здійснити з 11.06.2018. Тоді ж, наказом №148 від 22.05.2018 головного лікаря було затверджено новий штатний розпис, який згідно вказаного наказу приводився в дію з 12.06.2018 та за яким замість двох відділень – стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами і зубопротезної лабораторії, де раніше було 27,75 і 17 штатних одиниць, відповідно, існував стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення на 3,5 шт.одиниць. 23.05.2018 на адресу адміністрації головою первинної профспілкової організації знову було спрямовано лист, в якому очільник профспілки свою пропозицію можливого вивільнення працівників 11.06.2018 просив вважати не дійсною, і до 11.06.2018 профспілковою організацією жодного рішення про дачу згоди чи відмову у наданні згоди працівників на звільнення за п.1ч.1 ст.40 КЗпП надано не було. Зазначаючи на те, що в ЦМЛ відбулося реальне скорочення штатів стоматологічної поліклініки і зубопротезної лабораторії та що порядок і процедура звільнення роботодавцем була повністю дотримана, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зазначену позицію підтримала в судовому засіданні і представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 На обгрунтування своїх доводів проти позову зазначила, що ОСОБА_5 центральна міська лікарня є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров’я, який заснований на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громаади м.Мирнограда і фінансується за рахунок місцевого бюджету. Приймаючи рішення від 14.02.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії», ОСОБА_5 міська рада діяла виключно в межах своєї компетенції та у порядок і спосіб, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Метою прийняття такого рішення були оптимізація та підвищення ефективності медичного обслуговування мало захищених верств населення на підставі подання головного лікаря ОСОБА_5 ЦМЛ. Зазначеним рішенням із організаційної структури лікарні було виключено стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами кабінетами – 27,75 шт.од. і зубопротезну лабораторію – 17 шт.од. та було утворено і включено до організаційної структури ЦМЛ новий підрозділ – стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами в кількості 3,5 шт.од, у зв’язку з чим 14.02.2018 був затверджений новий статут ОСОБА_5 ЦМЛ, і на головного лікаря були покладені обов’язки щодо вжиття заходів, пов’язаних зі змінами в організаційній структурі, та приведення у відповідність до Статуту штатної структури, після чого була розпочата процедура скорочення штату. 22.05.2018 головним лікарем було затверджено штатний розклад, з якого було виведено 27,75 шт.од. стоматологічного відділення та 17 шт.од. зубопротезної лабораторії, а введено 3,5 шт.од. стоматологічного кабінету лікувально-діагностичного відділення, який вступив в дію з 12.06.2018 після вивільнення працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП. Доводи позивачки і її представника про те, що відмінність назви структурного підрозділу, в якому працювала позивачка та який в рішенні ОСОБА_5 міської ради від 14.02.2018 вказаний як «стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами» замість «стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами)» створює юридичну невизначеність того, якого ж структурного відділу стосувалася реорганізація та скорочення штату, вважала безпідставними, зазначаючи, що неточність в назві структурного відділу через технічну помилку дійсно мала місце, але це жодним чином не спростовує реорганізації і скорочення чисельності штату стоматологічного відділення, яке було єдиним в структурі ОСОБА_5 центральної міської лікарні. Крім цього, вважала безпідставними та помилковими доводи сторони позивача щодо юридичної невизначеності наказів роботодавця, зокрема наказу №101 від 16.03.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, скорочення чисельності та штату працівників», в який неодноразово вносилися зміни до пункту 1, внаслідок чого ніби то втрачала свою силу первісна редакція цього пункту, зокрема і попередження позивачки від 22.03.2018, отримане нею 23.03.2018, про звільнення її з роботи за скороченням штату. На думку представника третьої особи, це попередження діяло і з перенесенням дати звільнення працівників на 11.06.2018 не вимагало внесення повторного попередження.

Вислухавши доводи сторін та дослідивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 17.11.1972 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді зубного лікаря стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на 0,5 ставки та була членом первинної профспілкової організації ОСОБА_5 центральної міської лікарні (а.с.6-8).

За Статутом, затвердженого рішенням міської ради № VII/12-45 від 08.06.2016 (зі змінами, внесеними рішенням №VII/43-26 від 14.02.2018) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 центральна міська лікарня є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров’я, що заснований на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Мирнограда. Управління лікарнею в межах повноважень здійснює ОСОБА_5 міська рада (а.с.12-15,232,234,237).

Згідно розділу 7 цього Статуту до організаційної структури ЦМЛ входили структурні підрозділи стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія (а.с. 232).

Згідно штатного розкладу ОСОБА_5 ЦМЛ, затвердженим міським головою ОСОБА_5 міської ради 02.01.2018, станом на 01.01.2018 чисельність штатних одиниць стоматологічної поліклініки становила 27,75 одиниць, зубопротезної лабораторії - 17,0 шт.одиниць (а.с. 180-197).

Рішенням ОСОБА_5 міської ради №VII/43-26 від 14.02.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ОСОБА_5 центральної міської лікарні», чинним на час розгляду справи, із організаційної структури ОСОБА_5 ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами (27,75 шт.од.) і зубопротезну лабораторію (17 шт.од.) та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами на 3,5 штатних одиниць: лікаря-стоматолога-терапевта 0,5 од., лікаря-стоматолога-хірурга – 0,5од., лікаря-стоматолога-дитячого – 0,5 од., лікаря стоматолога-ортопеда – 0,5 од., сестри медичної - 1,0 од., молодшої медичної сестри (санітарки) – 0,5од. (а.с.109,зв.).

Зазначені зміни знайшли своє закріплення в розділі 7 нової редакції Статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 14.02.2018 № УІІ/43-26. (а.с. 231-233).

20.02.2018 роботодавцем на виконання вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» було повідомлено первинну профспілкову організацію лікарні про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії і вивільнення працівників за скороченням штату, що підтверджується листом голови профспілкової організації, яким була прийнята дана інформація до відома (а.с.139 ).

16.03.2018 головним лікарем ОСОБА_5 ЦМЛ ОСОБА_7 на виконання рішення ОСОБА_5 міської ради від 14.02.2018 видано наказ №101 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ОСОБА_5 ЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників», яким із організаційної структури лікарні виключено відділення «Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами» зі штатними посадами в кількості 27,75 шт.од., в тому числі посади лікаря зубного в кількості 1,5 шт.од., яку на 0,5 ставки обіймала позивачка ОСОБА_1, та відділення зубопротезної лабораторії з штатними посадами в кількості 17 шт.од. (а.с.26).

Цим же наказом утворено та включено до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами - стоматологічний кабінет у кількості 3,5 шт.од. у складі: лікаря-стоматолога-терапевта (0,5), лікаря-стоматолога-хірурга (0,5), лікаря-стоматолога-дитячого (0,5), лікаря-стоматолога-ортопеда (0,5), сестри медичної (1,0), молодшої медичної сестри (санітарки) (0,5), що знайшло своє відображення в штатному розкладі ЦМЛ, затвердженому міським головою 16.03.2018, який згідно пункту другого наказу головного лікаря №101 від 16.03.2018 мав вступити в дію з 23.05.2018 (а.с.26,зв.).

На виконання заходів, пов’язаних з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ОСОБА_5 ЦМЛ, в закладі 16.03.2018 було створено комісію, до складу якої увійшли представники первинної профспілкової організації.

21.03.2018 трудовим колективом стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії було проведено збори трудового колективу, на яких обговорювалося питання про виключення із організаційної структури лікарні стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії з вивільненням всіх штатних одиниць та вирішувалося питання надання комісії з реорганізації пропозицій кандидатур, які виявили бажання працювати у стоматологічному кабінеті зі спеціалізованими прийомами у складі лікувально-діагностичного відділення, який вводився до організаційної структури закладу (а.с.134-136). Згідно зазначеного протоколу, один примірник якого було спрямовано до комісії з реорганізації, працювати у новоствореному стоматологічному кабінеті на посаді лікаря-стоматолога-терапевта 0,5 ставки виявила бажання ОСОБА_9, на посаді лікаря- стоматолога-хірурга 0,5 – ОСОБА_10, лікаря-стоматолога-дитячого 0,5 – ОСОБА_11, лікаря-стоматолога-ортопеда 0,5 – ОСОБА_12, сестри медичної 1,0 – ОСОБА_13 (0,5 ст.) і ОСОБА_14 (0,5ст.), на посаді молодшої медичної сестри – ОСОБА_15О.(а.с.134-136).

З 22.03.2018 комісією в порядку ст.49-2 КЗпП України стали вручатися попередження особам, чиї посади підлягали скороченню та які підлягали вивільненню.

23.03.2018 на засіданні комісії з реорганізації позивачку ОСОБА_1 було персонально попереджено про її наступне вивільнення на підставі п.1 ч.1ст.40 КЗпП у зв’язку зі скороченням її посади (а.с.125-131). Тоді ж позивачці були запропоновані вакантні посади по лікарні: сестри медичної пологового відділення (1,0 ставки), сестри медичної палатної отоларингологічного відділення (1,0) ставки, сестри медичної перев’язної цього ж відділення (0,5ставки), сестри медичної приймального відділення (1,0ставки), сестри медичної педіатричного відділення (1,0 ставки), сестри медичної гінекологічного відділення (1,0 ставки), молодшої медичної сестри травматологічного відділення (0,5ставки), сестри медичної операційної травматологічного відділення (0,1 ставки), молодшої медичної сестри жіночої консультації (1,0 ставки), сестри медичної пологового відділення (0,1ставки), сестри медичної хірургічного відділення (1,0ставки), кухонного робітника, рентгенлаборанта рентгенологічного відділення (1,0 ставки), від яких вона відмовилась (а.с.130). Про відмову позивачки від переведення її на інші посади свідчать і її підписи на письмових пропозиціях вакансій від 17 та 18.05.2018року (а.с.142,143). Вказана інформація була також підтверджена в судовому засіданні і самою позивачкою, яка суду пояснила, що переведення на інші вакансії з моменту вручення попередження і до звільнення пропонувалось їй неодноразово, від чого вона відмовилася, так як вважала, що запропоновані їй вакансії не відповідають її кваліфікації зубного лікаря 1 категорії та її багаторічному стажу роботи.

07.05.2018 на адресу голови первинної профспілкової організації були спрямовані подання за підписом головного лікаря про надання згоди на звільнення працівників, в тому числі позивачки з посади лікаря зубного 0,5 ставки на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату з 23.05.2018 (а.с.147).

21.05.2018 ОСОБА_5 міська організація профспілки працівників охорони здоров’я за результатами розгляду подань про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату своїм листом за підписом голови ОСОБА_8 повідомила головного лікаря про відмову у наданні згоди на звільнення працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, в тому числі і позивачки ОСОБА_1 (а.с.148-150). Підставою для прийняття такого рішення, як зазначено в листі голови профспілки, стала юридична відсутність наказів, якими б скорочувалися посади працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про подальше вивільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, так як, на думку голови профспілки, внесенням чисельних змін до п.1 наказу №101 від 16.03.2018 втрачалася первісна редакція цього пункту та тих змін, які вносилися до нього до видання наказу № 117/1 від 02.04.2018 і, відповідно, на думку голови профспілки, зміст пункту 1 цього наказу фактично відповідав тільки змісту наказу № 117/1 від 02.04.2018, а первісні приписи п.2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16.03.2018 «Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ» були замінені приписами наказу № 120 від 02.04.2018 і втрачали свою силу (а.с.151).

Після отримання зазначеного листа відповідачем 21.05.2018 видано наказ № 146 про внесення змін до п.1 та п.2 наказу № 101 від 16.03.2018, якими скорочення чисельності та штату певних працівників визначалося окремими датами в залежності від дати отримання ними попередження про вивільнення. 22.05.2018 підлягали скороченню 19 осіб, 23.05.2018 -18 осіб (серед яких і позивачка), 26.05.2018 - 9 осіб, а 28.05.2018 та 02.06.2018 – по одній особі і на підставі зазначених змін визначено привести у відповідність штатний розклад відповідно до порядку скорочення, зазначеного в п.1 цього наказу (а.с.177-179).

22.05.2018 на адресу голови профспілки роботодавцем були повторно спрямовані ті ж подання на осіб, які підлягали вивільненню за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, та наказ № 146 від 21.05.2018.

В той же день голова профспілки ОСОБА_8 у відповідності з положеннями ч.4 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звернувся до адміністрації ЦМЛ з пропозицією про перенесення дати звільнення працівників на 11.06.2018року, на підставі чого відповідачем було видано наказ №147 від 22.05.2018 про внесення змін до п.1 наказу № 101 від 16.03.2018, згідно яких скорочення чисельності штату працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії було перенесено на 11.06.2018 (а.с.151).

Зазначений наказ, яким було продовжено строки звільнення, було доведено відповідачем до відома осіб, чиї посади підлягали скороченню, в тому числі позивачки ОСОБА_1 (а.с.105-108). Свою обізнаність з прийнятим відповідачем рішенням щодо перенесення строків звільнення на 11.06.2018 позивачка не заперечувала, що також підтверджується її підписом в додатку до наказу №147 від 22.05.2018 (а.с.108).

23.05.2018 голова профспілки звернувся до відповідача ще з одним листом, в якому просив свою пропозицію щодо перенесення дати вивільнення працівників на 11.06.2018 вважати недійсною, так як вона не враховувала усіх вимог трудового законодавства, зокрема, зазначалося на відсутність письмових попереджень працівників про їх звільнення з 11.06.2018 (а.с.104).

Рішень про згоду чи відмову у наданні згоди на вивільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП за повторними поданнями відповідачу не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, так як відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, у п’ятнадцятиденний строк розглядає обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Таке подання має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа. Якщо працівник або його представник не з’явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов’язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Досліджені судом докази, такі як рішення ОСОБА_5 міської ради №VII/43-26 від 14.02.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ОСОБА_5 центральної міської лікарні», наказ головного лікаря №101 від 16.03.2018, прийнятий на його виконання з подальшим внесенням до нього змін, створення комісії з реорганізації, скорочення чисельності та штату, Статут ОСОБА_5 Центральної міської лікарні в попередній і новій редакції, штатні розклади, що діяли на час попередження працівників про звільнення та на час їх звільнення, відповідно до яких із організаційної структури ЦМЛ було виключено відділення стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами і зубопротезна лабораторія із скороченням усіх штатних одиниць, а утворено і включено до організаційної структури лікарні нову структурну одиницю – стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі штатом 3,5 одиниць свідчать про наявність змін в організаційно-штатній структурі ЦМЛ, які супроводжувалися скороченням чисельності і штату працівників.

Зі змісту п.1ч.1ст.40 КЗпП України слідує, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому вживані в цій нормі поняття ліквідація, реорганізація, скорочення чисельності або штату працівників стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів. Тому суд погоджується з думкою сторони позивача, що виключення структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є реорганізацією, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи,і водночас ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1ст.40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст.42, 43, 49-2 цього Кодексу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-65цс12 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18). Розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, крім питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, суди мають з’ясувати чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено судом, такі вимоги при здійсненні процедури вивільнення відповідачем дотримані. Так, ОСОБА_1 неодноразово з моменту отримання нею попередження по день звільнення пропонувалися вакансії по ОСОБА_5 ЦМЛ та стоматологічному кабінету у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами, які вона могла обіймати за своїм кваліфікаційним рівнем: сестри медичної пологового відділення (1,0 ставки), сестри медичної палатної отоларингологічного відділення (1,0) ставки, сестри медичної перев’язної цього ж відділення (0,5ставки), сестри медичної приймального відділення (1,0ставки), сестри медичної педіатричного відділення (1,0 ставки), сестри медичної гінекологічного відділення (1,0 ставки), молодшої медичної сестри травматологічного відділення (0,5ставки), сестри медичної операційної травматологічного відділення (0,1 ставки), молодшої медичної сестри жіночої консультації (1,0 ставки), сестри медичної пологового відділення (0,1ставки), сестри медичної хірургічного відділення (1,0ставки), кухонного робітника, рентгенлаборанта рентгенологічного відділення (1,0 ставки), фельдшера-лабората КДЛ (0,5), допоміжного персоналу (0,5), однак позивачка від запропонованих їй вакансій відмовилася, вважаючи, що ці посади не відповідають її стажу та кваліфікації зубного лікаря.

Згідно зі штатними розкладами лікарні та звітністю – інформацією про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН за березень-червень 2018 року з моменту вручення позивачеві попередження роботодавця про майбутнє звільнення і по день її безпосереднього звільнення в штаті ОСОБА_5 ЦМЛ посади зубних лікарів, на які могла б претендувати позивачка, були відсутні, а наявні вакантні посади лікарів терапевта, інфекціоніста ВІЛ, травматолога, хірурга внаслідок відсутності у позивачки вищої освіти, відповідної спеціалізації за фахом та підтверджуючого це сертифікату їй відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002 року, не могли бути запропоновані, так як позивачка має середню спеціальну освіту, здобуту після закінчення медичного училища, що цілком відповідає кваліфікаційним вимогам для зубного лікаря, ким вона працювала, але не є такою для інших лікарів, для заміщення посад яких необхідна повна вища освіта з відповідними напрямами підготовки та спеціальностями. Отже, відповідач виконав свій обов’язок, визначений законом, щодо працевлаштування працівника, що позивачем в судовому засіданні не спростовувалося.

В аспекті положень частини сьомої ст.43 КЗпП України, частини шостої ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд при розгляді справ щодо вивільнення працівника за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України зобов’язаний оцінити рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак його обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права. Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Оцінюючи рішення профспілки від 21.05.2018 (в формі листа) про відмову у наданні згоди на вивільнення працівників, суд вбачає зазначену в ньому підставу – юридичну відсутність наказів МЦМЛ, якими б скорочувалися посади зазначених працівників із дат, що були вказані в попередженнях про вивільнення, такою, що не обґрунтовує відмову у наданні згоди, так як посилань на порушення прав позивача під час процедури вивільнення та їх обґрунтувань воно не містить, що за таких обставин надавало право роботодавцю звільнити працівника без цієї згоди. Отже, доводи сторони позивача про те, що в порушення вимог закону звільнення відбулося без згоди первинної профспілкової організації, суд відхиляє.

Судом також встановлено, що відповідачем було задоволене клопотання голови профспілки від 22.05.2018 про відтермінування звільнення працівників до 11.06.2018. Однак, як встановлено судом, повторні подання про надання згоди на звільнення працівників, в тому числі і позивачки, від 22.05.2018 профспілкою не розглядалися, тому вважати, що профспілковий орган погодився на розірвання трудового договору, про що зазначав представник відповідача, суд не може.

Надаючи оцінку доводам сторони позивача про те, що накази МЦМЛ, видані після наказу №101 від 16.03.2018, якими вносилися зміни до цього наказу, ніби то призвели до втрати чинності попередження позивача про звільнення, суд вважає хибними. Так, дійсно, до наказу головного лікаря №101 від 16.03.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії МЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників», яким виключено із організаційної структури посаду ОСОБА_1, яку вона обіймала у відділенні «Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами», наказами від 22.03.2018 №108/1, 23.03.2018 №112, від 26.03.2018 №115, від 28.03.2018 №116, від 02.04.2018 №117/1 та від 22.05.2018 №147 вносилися зміни, проте при цьому слід зауважити, що накази №108/1, №115, №116, №117/1 не стосуються посади ОСОБА_1 та дублюють норми наказу №101 про утворення лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічного кабінету. Накази однаково відображають кількість та назви посад, що вводяться у відділенні. Наказ №112 конкретизує список працівників, що обіймають певні посади, в т.ч. позивача, які підлягають скороченню. Наказ №146 вносить зміни щодо дати вивільнення працівників – 11.06.2018, в іншому дублює основні положення попередніх наказів.

Вказані накази хоча і вносили собою зміни до наказу №101, але не скасовували попередні і не змінювали первісного рішення про скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки і зубопротезної лабораторії, зокрема, щодо посади зубного лікаря, яку обіймала ОСОБА_1, а відтак ці накази не можуть вважатися такими, що скасовують рішення про скорочення посади позивача або законну силу попередження про звільнення. Відтермінування звільнення з 23.05.2018 на 11.06.2018 прав позивача не порушує, оскільки продовжує, а не зменшує строк між попередженням і наступним вивільненням. До того ж, продовження строків звільнення було направлене на дотримання процедури вивільнення працівників та гарантування прав працівників, зокрема, дотримання двомісячного строку з моменту попередження до звільнення, підстави звільнення не змінилися, тому винесення повторного попередження в даному випадку не вимагалося. До того ж, саме до цієї дати позивачка продовжувала працювати і порушень її трудових прав не настало. З урахуванням цього суд не бере до уваги доводи сторони позивача про те, що попередження, отримане позивачем 23.03.2018 про звільнення за ініціативою роботодавця, на час видання наказу № 147 втратило свою юридичну силу.

Суд відхиляє і доводи сторони позивача щодо невизначеності структурного підрозділу, який підлягав виключенню з організаційної структури ОСОБА_5 центральної міської лікарні у зв’язку з неточністю його назви, зазначеній в рішенні ОСОБА_5 міської ради від 14.02.2018 та назві, зазначеній в Статуті, так як помилка в назві, допущена внаслідок технічної описки, є несуттєвою і на предмет спору не впливає. До того ж, як позивачем, так і іншими учасниками справи, було визнано, що стоматологічна поліклініка у складі ОСОБА_5 ЦМЛ, яку було виключено зі складу організаційної структури, була одна, та, крім цього, під час судового розгляду було встановлено, що описка в назві стоматологічної поліклініки мала місце в проекті рішення, а не в самому рішенні ОСОБА_5 міської ради. Отже, доводи позивача про відсутність припису про скорочення штатних одиниць стоматологічної поліклініки спростовуються наявними матеріалами справи і до уваги судом не беруться.

Таким чином, судом встановлено, що при звільненні позивачки ОСОБА_1 з роботи відповідачем були дотримані вимоги чинного трудового законодавства та процедура звільнення працівника за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, порядок вивільнення працівників, передбачений статтею 49-2 цього Кодексу, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі слід відмовити. Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу так само задоволенню не підлягає як похідна від основної.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, а позивач звільнена від сплати судових витрат при поданні позову, судові витрати підлягають компенсації за рахунок коштів державного бюджету.

На підставі ст.ст.40, 43, 492, 232-234 Кодексу Законів про працю України, керуючись ст.ст.10, 12,13, 81, 141, 197, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце мешкання: АДРЕСА_1, до ОСОБА_5 центральної міської лікарні, (ЄДРПОУ 01990855), місце розташування: м. Мирноград, Донецька область, вулиця Соборна, буд.20, третя особа ОСОБА_5 міська рада (ЄДРПОУ 04052956), вул.Центральна, буд.9, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до Донецького апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 11 грудня 2018 року. Повний текст судового рішення виготовлено та підписано в нарадчій кімнаті 17 грудня 2018 року.

Суддя Л.І.Клепка