Рішення № 78634971, 07.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26888/18

Провадження № 2/127/4643/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря Мельника А.В.,

представників відповідача ОСОБА_1 Олександровича Григоровича, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 114575,20 грн, яка складається з основного боргу в сумі 25267,23 грн, заборгованості за відсотками - 5,83 грн, заборгованості за платою за управлінням кредитом - 61536,34 грн та пені в розмірі 27765,80 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 26.12.2013 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір. При цьому 14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу, за умовами якого останньому відспуплено право вимоги до ОСОБА_4 за зазначеним кредитним договором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, позичальник в добровільному порядку заборгованість не погашав, що й стало підставою звернення позивача до суду.

15.11.2018 року представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду відзив в якому заперечив проти позовних вимог з наступних підстав. Так позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_4 по кредитному договору. Нарахування щомісячної плати за кредитом за рахунок позивача являється незаконним. При розрахунку щомісячної плати за кредитом, позивачем не взято до уваги часткове її погашення боржником, у зв'язку з чим вона підлягає зменшенню. Позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають відмові так як позивачем пропущено річний строк позовної давності. Основна суму боргу повинна бути зменшена з урахуванням фактично виплачених коштів.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, однак до суду подав заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав викладених у відзиві та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.12.2013 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір на суму 55531,60 грн строком на 24 місяці (на 4 а.с.). На виконання умов договору банком надано ОСОБА_4 кредит в розмірі 50000 грн (на 8 а.с.).

Доказів утримання з суми кредиту разової плати за його надання в розмірі 2000 грн та страхового платежу в сумі 3531,60 грн матеріали справи не містять.

Умовами кредитного договору визначено, що позичальник зобов’язаний вносити плату за кредитом шляхом перерахування її на рахунок кредитодавця. До складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять плата за річною відсотковою ставкою, разова плата за кредитом та щомісячна плата за кредитом. Крім того передбачено пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 0,3 % від суми прострочення за кожен день прострочення.

14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступило позивачу право вимоги до ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором (на 16-19 а.с.).

Листом від 21.07.2017 року вих. № 001832284 ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомив ОСОБА_4 про відступлення права грошової вимоги за укладеним із ним кредитним договором від 26.12.2013 року та необхідністю погашення наявної заборгованості (на 14 а.с.).

Суд критично відноситься до посилання представника відповідача на правову позицію висловлену Верховним Судом у справі № 753/6484/16-ц, щодо стягнення коштів за управлінням кредитом, оскільки такі вимоги кредитним договором не передбачені та не підлягають до застосування при вирішенні даного спору.

За змістом статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами. Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Розмір та умови надання та повернення грошових коштів, сплати процентів, у тому числі черговість погашення заборгованості, а також інша відповідальність за порушення виконання зобов’язання, визначаються за домовленістю сторін у кредитному договорі, що відповідає принципу свободи договору.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 12 ЦПК України.

Відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Враховуючи суму наданих кредитних коштів та суму погашеної заборгованості за тілом кредиту, суд вважає, що з відповідача підлягає стягнення основна сума боргу в розмірі 19735,63 грн.

Відповідно до пунктів 4.3 та 4.8 договору загальна сума щомісячної плати за кредитним договором не може перевищувати 53310,24 грн, що суперечить заявленим у позові вимогам. Як вбачається з наданої позивачем довідки щодо погашення заборгованості з відповідача списано 33319,05 грн щомісячної плати за кредитом, таким чином з останнього підлягає стягнення різниця у розмірі 19991,19 грн.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду і починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Позивач звернувся до суду із позовом у жовтні 2018 року, а тому пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, має нараховуватися з жовтня 2017 року по жовтень 2018 року, проте у розрахунку заборгованості, наданому банком на підтвердження заявлених позовних вимог, відсутні відомості про нарахування пені за зазначений період. Остання дата платежу, зазначена у грудні 2015 року. У зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог про стягнення пені належить відмовити.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 19735,63 грн, заборгованості за відсотками – 5,83 грн та щомісячної плати за кредитом в розмірі 19991,19 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення на користь позивача 611,06 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору розрахованого пропорційно до задоволених позовних вимог.

Судові витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, суд залишає без компенсації, у зв'язку з відсутністю доказів підтверджуючих понесення відповідних витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 267, 525-526, 549, 611-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 39732,65 грн (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять дві гривні) 65 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» в рахунок відшкодування понесених судових витрат 611,06 грн (шістсот одинадцять гривень) 06 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 11.12.2018 року.

Позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» адреса: м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач ОСОБА_4, адреса: м. Вінниця, вул. Вишенька, 11, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя: