Рішення № 78632199, 01.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28817/17

Провадження № 2/761/2520/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

представника відповідача

ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між банком та ОСОБА_3 22.03.2013 р. було укладено кредитний договір №0495.09.00.2055, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 221325 грн.51 коп. строком до 21.03.2020 р. ОСОБА_3 не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів на погашення тіла кредиту та відсотків, у зв'язку з чим у виникла заборгованість в розмірі 400928,12 грн., з яких неповернута сума кредиту - 207 823 грн. 68 коп., прострочені відсотки - 193104,44 грн. На забезпечення кредитного договору укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.М., згідно п. 1.2 якого предметом застави є рухоме майно: автомобіль марки Hyundai, модель I30, тип легковий хетчбек-В, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1591 куб.см., реєстраційний номер до перереєстрації НОМЕР_6, сірого кольору. Позивач зазначає, що предмет застави було відчужено ОСОБА_1, транспортний засіб перереєстровано та видано державний реєстраційний номер НОМЕР_2, отже, відповідачем 1 порушено вимоги ст. 586 ЦК України та ст. 17 ЗУ «Про заставу» та договору застави.

Тому позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0495.09.00.2055, укладеним 22 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: 79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Сахарова, будинок 78) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_8, виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України у м. Києві 01.10.2010 року), у розмірі 400 928 (чотириста тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 12 коп., звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб автомобіль марки Hyundai, модель I30, тип легковий хетчбек-В, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1591 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) шляхом подальшого продажу зазначеного транспортного засобу на умовах, визначених у п.5.3., 5.4. договору застави транспортного засобу від 22.03.2013 року, в тому числі шляхом продажу з публічних торгів для задоволення вимог ПАТ «Кредобанк» за ціною, визначеною в процесі виконавчого провадження та стягнути судові витрати.

Ухвалою судді від 31.08.2017 року було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 26.02.2018 року справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 05.06.2018 року.

Ухвалою від 05.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2018 року на 13.00 год.

18.06.2018 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Зазначає, що суд в якому можливо забезпечити участь представника відповідача 2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції є Вінницький міський суд Вінницької області, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Грушевського, 17.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Призначено розгляд даної цивільної справи в режимі відеоконференції в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за адресою: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, зал судових засідань №11 (4-й поверх) на 25.09.2018 року о 13:00 год.

25.09.2018 року у справі оголошено перерву у зв'язку з неявкою сторін до 01.11.2018 року о 10.00 год.

Ухвалою суду від 25.09.2018 року призначено розгляд справи в режимі відеоконференції в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за адресою: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, зал судових засідань №11 (4-й поверх) на 01.11.2018 року о 10:00 год.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, разом з позовною заявою подано заяву, в якій просить, в разі неявки представника, розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача 2 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, підтримав пояснення викладені у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання відповідач 1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, надані докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №0495.09.00.2055 від 22 березня 2013 року в сумі 239 243 (двісті тридцять дев'ять тисяч двісті сорок три) гривень 23 копійок, судовий збір в сумі 2392 (двох тисяч трьохсот дев'яносто двох) гривень 43 копійок, а всього 241635 (двісті сорок одна тисяча шістсот тридцять п'ять) гривень 72 копійки.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 р. скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Судами встановлено, що 22 березня 2013 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 0495.09.00.2055, згідно якого позивач надав у власність відповідача грошові кошти, у розмірі 221 325,51 грн. строком до 21.03.2020 р. Кредит надавався для купівлі транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 3.2. Кредитного договору, кредит надавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів, відповідно до яких Відповідач зобов'язався повернути Позивачу Кредит в повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором, сплачувати комісії та проценти за користування Кредитом.

Згідно п.п. 3.2., 3.3, 3.4 Кредитного договору за користування кредитом встановлювалася змінювана процентна ставка. На момент укладення договору сторонами було обумовлено значення процентної ставки в розмірі 15,99 % річних, яка діє протягом першого періоду дії ставки. Починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки, проценти за користування кредитом повинні сплачуватися згідно встановленого розміру змінної процентної ставки.

Пунктом 3.13. Кредитного договору визначено, що проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною у п.3.2. Кредитного договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного у п. 2.1. Кредитного договору.

Згідно п. 3.14. кредитного договору відповідач сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

Пунктом 4.2. кредитного договору передбачено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами по 4424,00 грн. протягом усього строку кредитування, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту, оплати процентів) Відповідач, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п. 3.2. договору, але не менше 10,00 грн. за кожний день прострочення.

Як вказано в п.5.4. кредитного договору строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за договором прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за договором.

Відповідно до п.4.10. Кредитного договору Банк у випадках, передбачених п.2.9. Кредитного договору, а саме: несвоєчасна сплата процентів або повернення Кредиту (частини Кредиту), вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів.

Згідно п. 4.11 Кредитного договору, відповідач зобов'язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Позивача достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором Позивачем на його адресу були направлені вимоги про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором вих. №06/08/2014-1 від 06.08.2014 р., вих. №06/08/2014-2 від 06.08.2014 р., які залишились без виконання.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24 вересня 2014 р. становить 239 243, 23 грн. з яких: 207 823,68 грн. - неповернута сума кредиту; 25895,70 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5 523,85 грн. - пеня по простроченій заборгованості за Кредитним договором, нарахована за період з 04.03.2014 р. по 24.09.2014 р.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Отже, у судовому засіданні встановлено, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором від 22.03.2013 року №0495.09.00.2055 належним чином не виконує, в результаті чого виникла заборгованість.

На забезпечення кредитного договору між банком та відповідачем 1 укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.М., згідно п. 1.2 якого предметом застави є рухоме майно: автомобіль марки Hyundai, модель I30, тип легковий хетчбек-В, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1591 куб.см., реєстраційний номер до перереєстрації НОМЕР_6, сірого кольору (а.с. 10-11).

Позивач зазначає, що предмет застави було відчужено ОСОБА_1, транспортний засіб перереєстровано та видано державний реєстраційний номер НОМЕР_2, отже, відповідачем 1 порушено вимоги ст. 586 ЦК України та ст. 17 ЗУ «Про заставу» та договору застави.

Станом на дату реєстрації автомобіля 22.03.2013 року, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_6 є ОСОБА_3 (а.с. 13).

Відповідно відповіді територіального сервісного центру №1844 Регіонального сервісного центру в Житомирській області МВС України №16Аз від 23.12.2017 року, 24.09.2015 року автомобіль марки Hyundai, модель I30, номер кузова НОМЕР_1, був зареєстрований за ОСОБА_1 в територіальному сервісному центрі №0541 м. Вінниця, на підставі Довідки-рахунку серії ААЕ301036 від 17.09.2015 року оформленою Новоград-Волинською філією ТОВ «Прометей» (а.с. 60).

Відповідно відповіді територіального сервісного центру №31/26-867Аз Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України №16Аз від 03.01.2018 року, 03.09.2015 року автомобіль марки Hyundai, модель I30, номер кузова НОМЕР_1, був зареєстрований на нового власника на підставі Довідки-рахунку серії ААЕ №363858 від 03.09.2015 року, яка була видана ТОВ «СТО Орбіта» (а.с. 66).

Відповідно відповіді Головного сервісного центру МВС України №31/7963 від 04.04.2018 року, надано наявну інформацію станом на 04.04.2018 року, як вбачається з реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль марки Hyundai, модель I30, номер кузова НОМЕР_1, був зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі Довідки-рахунку серії ААЕ №301036 від 17.09.2015 року (а.с. 97-99).

06.04.2018 року Територіальним сервісним центром №0541 надано документи на основі яких було перереєстровано автомобіль марки Hyundai, модель I30, номер кузова НОМЕР_1 на ОСОБА_1, а саме: заяву на перереєстрацію №72896673 від 23.09.2015 року, довідку-рахунок ААЕ №301036 від 17.09.2015 рок, оформленою Новоград-Волинською філією ТОВ «Прометей», копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_7 зазначено ОСОБА_6 (а.с. 102-108).

16.04.2018 року Регіональним сервісним центром МВС в Київській області надано документи на основі яких було перереєстровано автомобіль марки Hyundai, модель I30, номер кузова НОМЕР_1 на ОСОБА_6, а саме: заяву на перереєстрацію №71618935 від 03.09.2015 року, довідку-рахунок серії ААЕ №363858 від 03.09.2015 року, яка була видана ТОВ «СТО Орбіта», копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_6 зазначено ОСОБА_3 (а.с. 114-123).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки зобов'язання виконано відповідачем не було, ним порушено вимоги ст. 1054 ЦК України, за якою позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту в строки й у порядку, встановленому договором. При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до п. 5.3 іпотечного договору у випадку невиконання (неналежного виконання) іпотекодавцем умов кредитного договору або цього договору, іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки в порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку".

За змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з Рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2016 р. по справі було призначено почеркознавчу експертизу та витребувано у ПАТ «Кредобанк» оригінал Кредитного договору. Однак, позивачем не було надано оригінал вказаного договору, хоча було отримано клопотання експерта в зв'язку з чим експертом було повідомлено про неможливість надання висновку. В судові засіданні, які були призначені на 18.02.2016 р., 09.03.2016 р., 27.04.2017 р. та 15.06.2017 р. представник позивача не з'явився, будь-яких заяв до суду не надходило. За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити факт укладення між сторонами Кредитного договору та наявність між ними договірних відносин.

Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань та питання щодо порядку звернення стягнення на передане у заставу майно регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України "Про заставу",

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна,незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Згідно зі ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону.

Нормами ст.610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про заставу", застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду та має похідний характер від забезпеченого зобов'язання.

Відповідно ст.598 ЦК зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Крім того, відповідно ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Відповідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, застава має похідний характер від забезпеченого зобов'язання, а враховуючи рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, з якого вбачається, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2016 р. по справі було призначено почеркознавчу експертизу та витребувано у ПАТ «Кредобанк» оригінал кредитного договору, який не було надано банком, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити факт укладення між сторонами кредитного договору та наявність між ними договірних відносин, крім того, відповідач 2 є добросовісним набувачем заставного майна, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та поясненням, беручи до уваги рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, з якого вбачається, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2016 р. по справі було призначено почеркознавчу експертизу та витребувано у ПАТ «Кредобанк» оригінал кредитного договору, який не було надано банком, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити факт укладення між сторонами кредитного договору та наявність між ними договірних відносин, а враховуючи, що застава має похідний характер від забезпеченого зобов'язання, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 110, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України; ст. ст. 16, 388, 526, 546, 610, 611, 620, 624, 598 ЦК України, ЗУ «Про заставу», суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 12.11.2018 року.

Суддя