Рішення № 78628196, 17.12.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/3125/17

Провадження № 2/644/719/18

17.12.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Бугери О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ілова А.В., Ступницького К.В., Пономаренко Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та вселення, 3-я особа у справі Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано до суду відповідний позов. Заявлено вимогу про визнання за ОСОБА_1 та членами його родини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, право на проживання та користування квартирою АДРЕСА_1. В обґрунтування позову посилався на те, що з 07.07.1998 року його дружина, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 року перебувала на квартирному обліку в Виконавчому комітету Орджонікідзевської районної ради м.Харкова по черзі чоловіка, тобто його, зі складом сім'ї 7 осіб ОСОБА_8, її чоловік ОСОБА_1, її сини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Станом на 16.12.1998 року дружина перебувала на квартирному обліку в загальній черзі під №1979, включена до списків першочергового отримання житла за №703 за пільгою, як багатодітна мати, оскільки вона проживала разом із родиною в складі 7 осіб в однокімнатній квартирі №47, житловою площею 16,7 Кв.м., по проспекту Косіора, в будинку №164. В середині вересня 1998 року йому стало відомо від працівників ВК Орджонікідзевської районної ради м.Харкова, що з червня 1998 року є вільна 2-х кімнатна квартира №28 житловою площею 30,1 кв.м., по АДРЕСА_2 єдиний мешканець якої ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року. За згодою працівників виконавчого комітету позивач, його дружина разом із дітьми у жовтні 1998 року переїхали та почали постійно проживати в даній квартирі. При цьому, 15.10.1998 року ОСОБА_8 звернулась до ВК Орджонікідзевської районної ради м.Харкова із клопотанням про надання багатодітній родині для постійного проживання даної квартири. Клопотання не було вирішено та не було розглянуто. Після смерті ОСОБА_8, в квартирі проживають позивач та його родина, окрім сина ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_10, які вже мають свої родини та проживають окремо. При цьому проживаючи в цій квартирі вони несуть витрати на оплату комунальних послуг, виконують всі зобов'язання, що випливають із договорів найму житлового приміщення. Вважав, що за таких обставин вони мають право на одержання у безстрокове користування житлового приміщення, оскільки він та члени його родини з 1990 року потребують поліпшення житлових умов та перебувають з цього часу на обліку у черзі на отримання житла, як багатодітна сім'я, поза чергою, як сім'я, яка має п'ятьох дітей, оскільки вони були забезпечені жилою площею нижче за встановлений рівень 13,65 кв.м. на одну особу, окрім того є член родини, який хворіє на тяжку форму хронічного захворювання та не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. 06.02.2012 року ОСОБА_3 міська рада звернулась до суду з позовом про виселення родини ОСОБА_8 з самоправно зайнятого приміщення, рішення за позовом не прийнято. На даний час діти позивача ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, донька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, вже мають свої родини та проживають окремо. Водночас донька позивача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, народила ІНФОРМАЦІЯ_12 року доньку ОСОБА_7, яка проживає з позивачем та іншими членами родини у квартирі 28 по проспекту Індустріальному у будинку 43 у м.Харкові.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили його задовольнити. Позивач суду пояснив, що звертається за захистом не своїх прав, а прав своїх повнолітніх дітей. Безпосередньо позивач у квартирі проживав декілька років в 1998 -2000 роках, після цього був одружений із іншою жінкою та проживав за іншою адресою. Після смерті ОСОБА_8 вирішив допомогти дітям та звернувся до суду із відповідним позовом, довіреності на представництво їх інтересів він не має. В квартирі за місцем реєстрації проживає ОСОБА_9 із родиною.

Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, подані заперечення проти позову, що долучені до справи. Із змісту заперечень вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач за спірною адресою не зареєстрований, доказів його фактичного проживання за вказаною адресою не надано, так само як і правомірності підстав зайняття даного приміщення, навпаки до матеріалів позову додав лист Орджонікідзевської районної ради від 16.12.1998 року із змісту якого вбачається, що приміщення було зайнято самовільно. Тобто, фактично позивач не має права користування вказаним приміщенням та вселення.

Представник 3-ї особи Департаменту праці та соціальної політики Управління служб у справах дітей подала суду заяву, в якій просила розглядати справу за їх відсутності та при прийнятті рішення врахувати інтереси неповнолітньої особи.

Суд, вислухавши доводи позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 року, батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.17).

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 року, батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_8, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту, копією свідоцтва про народження (а.с.18-19). Відповідно до копії медичного висновку від 1999 року ОСОБА_4 має право на першочергове надання житлового приміщення, та відповідно до копії пенсійного посвідчення є інвалідом 3 групи з дитинства (а.с.20-21).

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 року, батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_8, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією його паспорту та копією свідоцтва про народження (а.с.22-23).

ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_11 року, батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_8, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією її паспорту та копією свідоцтва про народження (а.с.24-25).

ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_12 року, батьками є ОСОБА_14 та ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.26).

Із змісту довідки з місця проживання про склад родини та реєстрацію станом на 28.11.2011 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_8, основний винаймач квартири, та члени родини ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.27).

Із змісту довідки з місця проживання про склад родини та реєстрацію станом на 19.04.2017 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 окрім перелічених вище осіб зареєстрована також малолітня ОСОБА_7 (а.с.84).

Із змісту копії відповіді від 16.12.1998 року ВК Орджонікідзевської районної ради вбачається, що 25.10.1998 року ОСОБА_8 зірвавши опечатку квартири АДРЕСА_2, самовільно зайняла її. Добровільно виселитись відмовилась, тому 13.11.1998 року подано позов про її виселення в судовому порядку. (а.с.28-29).

Із змісту відповіді ВАТ «Харківський підшипниковий завод» від 13.02.1996 року вбачається, що ОСОБА_8 дійсно перебувала на квартирному обліку, але у зв'язку із відсутністю вільної житлової площі вирішити питання про надання квартири не є можливим (а.с.30).

ІНФОРМАЦІЯ_13 року ОСОБА_8 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.31).

Позивачем надано копії квитанцій на оплату комунальних послуг, а саме електроенергії за жовтень, грудень 2010 року, січень, грудень 2011 року, січень, грудень 2012 року, січень, грудень 2013 року, січень, грудень 2014 року, січень, жовтень 2015 року, травень, вересень 2016 року, лютий 2017 року (а.с.32-35). При цьому із змісту наданих квитанцій вбачається, що проводилась оплата по особовому рахунку відкритому за адресою АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_15. До складу родини позивача дана особа не входить, підстава відкриття особового рахунку на її ім'я в ході розгляду справи не встановлена.

Із змісту копії відповіді Департаменту житлового господарства від 02.06.2017 року на звернення директора Юридичного Департаменту ХМР вбачається, що сім'я ОСОБА_1 була знята з квартирного обліку та виключена із списку осіб, які мають право на одержання житлової площі з урахуванням пільги багатодітної сім'ї, станом на 01.06.2017 року заява з необхідними документами від ОСОБА_1 для поновлення на квартирному обліку та розподілу житлової площі не надходила (а.с.83).

За інформацією Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації від 05.04.2017 року житловий будинок по АДРЕСА_2 є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста та перебуває на балансі комунального підприємства «Жилкомсервіс» (а.с.85).

За даними Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства від 05.04.2017 року ордер на вселення сім'ї ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_3, не оформлявся та не видавався (а.с.86). З інформації КП «Жилкомсервіс» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_4 самовільно зайнятій проживають родина ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.87). За квартирою АДРЕСА_2 особовий рахунок закритий, квартира не приватизована, ніхто не зареєстрований (а.с.88).

Відповідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, в тому числі рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.

Відповідно до вимог ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а вимогами ч.2 даної норми встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Стаття 1, 2 ЖК України визначає право громадян на житло та завдання житлового законодавства. Статтею 9 ЖК України визначено житлові права громадян та встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.34 ЖК України визначно перелік підстав для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, а ст.ст.36, 37 ЖК України визначено порядок ведення відповідного обліку громадян, що потребують поліпшення.

Відповідно до вимог ст.64, 65 ЖК України визначено права і обов'язки членів сім'ї наймача, та закріплено право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач просить визнати за ним та членами його родини, право користування квартирою АДРЕСА_1. З пояснень позивача вбачається, що він не проживав тривалий час в цій квартирі, всіма питаннями займалась його колишня дружина, що померла - ОСОБА_8, саме яку він вважає наймачем відповідного приміщення. Звернення його до суду обумовлено виключно бажанням допомогти дітям, які фактично протягом тривалого часу з 1998 року проживають у даному приміщенні.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є повнолітніми та дієздатними особами. ОСОБА_6 має неповнолітню дитину ОСОБА_7, в силу закону є законним представником малолітньої, але до суду зазначені особи до суду із відповідним позовом не звертались.

Оскільки суд розглядає справи виключно в межах заявлених позовних вимог, позивач у справі не є законним представником своїх дітей, які є повнолітніми, порушені права саме цих осіб, як на те посилається позивач, суд вважає, що в даному випадку позивач є неналежним, а тому вимоги позову не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст.1, 2, 9, 34, 36, 37, 64, 65 ЖК України, ст.ст. 11, 12, 81, 142, 264-268, 354, п.9, 15.5. Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та вселення, 3-я особа у справі Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, - залишити без задоволення.

Повний текст рішення ви готовлений 17.12.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В. Бугера