Ухвала суду № 78623012, 18.12.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 18.12.2018 Справа № 554/1668/16-ц

Провадження № 2/554/1434/2018

У Х В А Л А

18 грудня 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.,

при секретарі- Гаврись В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтаві клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про залишення позову без руху,-

в с т а н о в и в :

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Четверта полтавська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

У підготовчому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заявив клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки позовна заява підписана не позивачем, прізвище відповідача вказане невірно, а саме «ОСОБА_4», хоча в попередніх судових засіданнях його прізвище зазначалося як «ОСОБА_4», а також не сплачено у повному розмірі судовий збір.

Заслухавши думку учасників справи, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 119 ЦПК України ( в редакції чинній на час звернення до суду з позовом) позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Як вбачається із позовної заяви та із змін та доповнень до позовної заяви, вона підписана позивачем ОСОБА_1 Належних та допустимих доказів того, що позов підписаний не позивачем, у судовому засіданні не встановлено.

Також позивачем не порушено вимог п.2 ч.2 ст. 119 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час звернення до суду з позовом), згідно якої у позовній заяві зазначається ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, виходячи з наступного.

Позивач звернувшись до суду з позовом зазначив відповідачем ОСОБА_6, тобто особу, яка на його думку має відповідати за позовом. Визначення відповідача є правом позивача, що встановлювалося на день звернення до суду з позовом ст. 3 ЦПК ( в редакції 1963 року) та передбачено ст. 4 ЦПК України ( в чинній редакції), оскільки розгляд справи продовжується за нормами діючого цивільно-процесуального законодавства. В разі якщо визначений відповідач не порушив права позивача, він має право спростувати його вимоги.

Таким чином, твердження про порушення позивачем норм ст.ст. 175-177 ЦПК України судом спростовується, оскільки дана норма була введена в дію з 15.12.2017 року.

Щодо сплати судового збору суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, первісний позов був поданий позивачем 09 березня 2016 року, на час дії Закону України «Про судовий збір» в редакції станом на 26.09.2015 року.

Згідно п.1 ч.1 вказаного Закону розмір судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру для фізичних осіб становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, за позовну заяву немайнового характеру для фізичних осіб - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 року мінімальна заробітна плата становила 1378 грн.

Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп. + 551 грн. 20 коп. + 2711 грн. (а.с.1-3).

Позовні вимоги у первісному позови були наступні: 1 вимога немайнового характеру сплачено 551 грн. 20 коп., дві вимоги майнового характеру (ціна позову 271 100 грн. (право власності на всю квартиру % відсоток від ціни позову - сплачено 2 711 грн.,) та ціна позову 2700 грн. (право власності на земельну ділянку - сплачено 551, 20 грн.).

Після змін та доповнень до позовних вимог у травні 2017 року, на час дії Закону України «Про судовий збір» в редакції станом на 01.01.2017 року, позовні вимоги викладені у наступній редакції: визнання квартири спільним майном подружжя - вимога немайнового характеру, встановлення юридичного факту - вимога немайнового характеру, визнання права власності на ? частини квартири та на ? частини земельної ділянки - вимоги майнового характеру.

Таким чином, позивач збільшив позовні вимоги на одну вимогу немайнового характеру, а вимоги майнового зменшилися з визнання права власності на квартиру та земельну ділянку в цілому на визнання права власності на вказане нерухоме майно по ? частини.

Станом на 01.01.2017 року за вимогу немайнового характеру позивач повинен був сплатити 640 грн. ( 0, 4 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

За вимогу про визнання права власності на ? квартири він повинен був сплатити у 2017 році - 2033, 25 грн. ( 2711 грн. х ?).

Враховуючи, що позивачем було переплачено за вимогу майнового характеру - визнання права власності на квартиру в цілому 678 грн. ( 2711 грн. - 2033 грн. 25 коп.), то вказаний судовий збір у сумі 640 грн. зараховується судом за одну вимогу немайнового характеру, на яку збільшено позовні вимоги.

Таким чином, судовий збір сплачено у повному розмірі, підстав для залишення позову без руху, передбачених ст. ст.. 175-177 ЦПК України, не встановлено.

Керуючись ст.. 175-177 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про залишення позову без руху - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І.Савченко