Рішення № 78619513, 18.12.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6090/18

Провадження № 2/346/2655/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого-судді Веселова В.М.,

секретаря Максимюк М.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ценявської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його батько ОСОБА_2. Останній за життя, 28.07.1997 року склав заповіт, зареєстрований за реєстром № 10, відповідно до якого все своє майно заповів йому. Будинковолодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності колгоспному двору, головою якого була його батько - ОСОБА_2.

Станом на 01.07.1990 року в даному житловому будинку проживали: його батько - ОСОБА_2; його сини - ОСОБА_3, та він, ОСОБА_1; його невістка - ОСОБА_4, внук - ОСОБА_3. Оскільки на час ліквідації колгоспних дворів у господарстві проживали вказані особи, які не втратили права на частку в дворі, то кожному з них належить по 1/5 частині зазначеного будинку.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовилися від своїх часток в зазначеному будинку, на вказане майно не претендують і не заперечують проти визнання права власності на будинок за позивачем, що підтверджується відповідними заявами.

З метою оформлення спадщини позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримав відмову, оскільки правовстановлюючий документ на житловий будинок відсутній. Просить визнати за ним право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В судове засідання представник позивача подала письмове клопотання, в якому позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розгляд справи провести без її участі.

Представник відповідача - Ценявської сільської ради Коломийського району подав до суду заяву, в якій вимоги позовної заяви визнав та просив справу слухати у відсутність представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши письмові клопотання позивача, представника позивача та представника відповідача, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився позивач ОСОБА_1, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2. Його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 8).

Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконкому Ценявської сільської ради 28.07.1997 року, зареєстрованого в реєстрі № 10, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповів своєму сину ОСОБА_1, який є позивачем по даній справі (а.с.9).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.02.2006 року № 3630522 стверджується, що до вказаного реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація заповіту ОСОБА_2 (а.с. 10).

Згідно довідки Ценявської сільської ради № 775 від 06.09.2018 року ОСОБА_2 належить частина житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1, тип двору селянський. Станом на 01.07.1990 року в спадковому будинку проживали: голова двору - батько позивача ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, син ОСОБА_3, син-позивач по справі ОСОБА_1, невістка ОСОБА_4 внук ОСОБА_4 ОСОБА_7. Заповіт від імені померлого ОСОБА_2 посвідчувався виконкомом Ценявської сільської ради за № 10 від 28.07.1997 року, не скасовувався і не змінювався (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 7).

Згідно довідки Ценявської сільської ради № 776 від 06.09.2018 року ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 01.01.1960 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 15).

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року №20 із змінами "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" передбачено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів,включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

З метою оформлення спадщини позивач звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л. із заявою про прийняття спадщини, однак отримав відмову у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на житловий будинок відсутній (а.с. 17).

На підставі ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ст. 123 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Частиною 1статті 1226 Цивільного кодексу України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Відповідно до ч. 2ст. 370 ЦК України: "У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду".

Частиною 1 статті 1226 Цивільного кодексу України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За таких обставин, у відповідності до ч. 1ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України- спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Позивач народився і проживав в будинку разом із батьком і продовжує проживати в цьому будинку і не заявляв про відмову спадщини, утримує будинок та прибудинкові території, господарські споруди, управляє та володіє майном.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до вимог ст.ст.346,347 ЦК України особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. Інших спадкоємців та осіб, передбачених законом, зокрема малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена немає. Представник відповідача надав суду письмове клопотання про визнання позовних вимог.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4,які є спадкоємцями першої черги, подали письмові заяви, посвідчені секретарем виконкому Ценявської сільської ради 12.10.2018 року та зареєстровані в реєстрі за № 65 та № 66, а також ОСОБА_3,який є спадкоємцем першої черги, подав письмову заяву, посвідчену консулом Генерального консульства України в Торонто (Канада) 09.10.2018 року та за реєстрі за № 573-1545, відповідно до яких вони не мають наміру вимагати частку зі спадкового будинку як члени колишнього колгоспного двору (а.с. 20-22).

Згідно даних технічного паспорту, в АДРЕСА_1 розташовані: житловий будинок «літ. А», сарай «літ. Б., Г.», літня кухня «літ. В», навіс «літ. Д», вбиральня «літ. Т», криниця «№ 1», огорожа «№ 2-3» (а.с. 11-13).

Вартість спадкового майна згідно висновку про вартість майна від 12.10.2018 року ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 115,9 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 становить 94 710,00 грн. (а.с.19).

Згідно ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це у окремій заяві. У разі визнання позивачем позову за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову. Відповідач подав до суду письмову заяву про визнання позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку про підставність позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

На підставі ст.16,328,346,347,392,1222,1234,1268 ЦК України та керуючись ст.ст.197-200,206 ч.1,247ч.2 ,239,263,264,265,268,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, жителем АДРЕСА_1 право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2018 року.

Суддя Веселов В. М.