Рішення № 78618040, 18.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2018 року № 640/18171/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" (далі - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у нездійсненні збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми на яку приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 470 090,35 грн.;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину позитивного значення за грудень 2015 року у сумі 1 470 090,35 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після набрання чинності положеннями Податкового кодексу України щодо електронного адміністрування податку на додану вартість у позивача виникли труднощі з таким адмініструванням, оскільки відповідачем не забезпечено автоматичне збільшення від'ємного значення на суму 1 470 090,35 грн., на яку приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим грубо порушено вимоги пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

У строк, встановлений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач відзиву на позов не подав.

За таких обставин розгляд і вирішення справи суд здійснює на підставі лише наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що за результатами самостійної перевірки, приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" виявлено помилки в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року та 16.02.2016 подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2015 року, в якому зазначило суму, що підлягає сплаті на спеціальний рахунок - 146 245 639,00 грн., а також штраф в розмірі 3%, який 15.02.2016 позивачем був сплачений до бюджету в сумі 4 387 369,00 грн. Прийняття вказаного уточнюючого розрахунку підтверджується Квитанцією № 2.

04 вересня 2018 року приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" звернулась з заявою до відповідача, в якій зазначила, що за результатами самостійної перевірки, приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" виявлено помилки в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року та 16.02.2016 подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2015 року. Однак, в момент декларування суми ПДВ по уточнюючому розрахунку, у приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ була передоплата в розмірі 144 775 548,91 грн., в зв'язку з чим, частина задекларованої суми ПДВ по уточнюючому розрахунку не підлягала списанню (сплаті) з електронного рахунку на спеціальний рахунок, а була зменшена на суму передоплати, а інша частина задекларованої суми ПДВ по уточнюючому розрахунку в розмірі 1 470 090,35 грн. підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок. Згідно платіжного доручення № 3602 від 15.02.2016 приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" здійснила перерахування суми ПДВ, задекларованої по уточнюючому розрахунку з ПДВ за грудень 2015 року в розмірі 1 470 090,35 грн із поточного рахунку на спеціальний рахунок. Просило вирішити питання щодо збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину позитивного значення за грудень 2015 року у сумі 1 470 090,35 грн.

Листом від 25.10.2018 № 34796/6/99-99-12-03-0115 на № 184 від 04.09.2018 Державна фіскальна служба України повідомила приватній науково-виробничій компанії "Інтербізнес" про те, що показник SОвердрафт по ПНВК "Інтербізнес" за період з 01.07.2015 по 01.07.2016 розраховувався відповідно до норм Податкового кодексу України.

Позивач вважаючи, що Державна фіскальна служба України має збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму на яку приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину позитивного значення за грудень 2015 року у сумі 1 470 090,35 грн. звернувся з відповідним позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг) визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів».

Вказаним Порядку передбачено, що сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Податкового Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Податкового Кодексу перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У випадку надмірного або помилкового перерахування коштів на спеціальний рахунок, зазначені кошти поверненню платнику податку не підлягають, а враховуються таким платником в рахунок майбутніх перерахувань на спеціальний рахунок та можуть бути використані ним для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 48 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що додатково відкриті відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 цього Кодексу платникам - сільськогосподарським підприємствам, які обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, закриваються з дня, наступного за граничним строком сплати податкових зобов'язань за грудень 2016 року, для платників, які обрали квартальний податковий період, - за четвертий квартал 2016 року.

Для закриття таких рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому закриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Так, ДФС України в листі від 03.01.2017 №8/7/99-99-15-03-02-17 "Про скасування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісного господарства, а також рибальства" зазначила, що згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з 1 січня 2017 року втрачає чинність стаття 209 Кодексу, яка регламентує умови застосування спецрежиму сільськогосподарськими товаровиробниками. Одночасно, з 1 січня 2017 року набуває чинності Закон України від 20 грудня 2016 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (реєстр. номер законопроекту - 5132), яким внесено ряд змін до Кодексу в частині врегулювання окремих питань, пов'язаних із скасуванням спецрежиму.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище змін передбачається, зокрема: закриття рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ), які додатково відкриті відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 Кодексу сільськогосподарським товаровиробникам (далі - додаткові електронні рахунки).

Зазначене стосується всіх сільськогосподарських підприємств, що до 1 січня 2017 року застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу, включаючи платників, які були зареєстровані як суб'єкти спецрежиму (подавали податкові декларації 0121 - 0123), так і тих, які відповідно до пункту 209.18 статті 209 Кодексу відповідали критеріям, визначеним статтею 209 Кодексу, але не обрали спец режиму, та залишали суми ПДВ від реалізації сільськогосподарської продукції у власному розпорядженні (подавали податкові декларації 0130) (далі - сільгоспвиробники).

У ході розгляду справи, судом встановлено, що у позивача наявна переплата з податку на додану вартість у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов'язань зі сплати платежу з податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства.

З вищенаведеного наведеного вбачається, що розрахунки з бюджетом за результатами поданої податкової звітності сільгоспвиробниками здійснюються із застосуванням виключно основного електронного рахунка в СЕА ПДВ.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до п.35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України: з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України, якою визначено, що порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість», із змінами і доповненнями (далі - Порядок №569).

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Відповідно до п. 10, 13 Порядку № 569, зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується ДФС. Також, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Статтею 200-1 Податкового кодексу України визначено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами п. 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу.

Пунктом 200-1.2 ст. 200-1 Податкового кодексу України визначено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим п. 87.1 ст.87 цього Кодексу.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Пунктом 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України визначено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою:

SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах + SОвердрафт - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ,

де:

SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до п. 208.2 ст.208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

SПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" п. 200-1.2 цієї статті.

Під час розрахунку показника SПопРах також враховується сума коштів у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку. При цьому для поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами.

Порядок та строки врахування таких сум у системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Не враховуються в обрахунку показника SПопРах суми, зараховані на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку з:

а) рахунків у системі електронного адміністрування податку, відкритих для перерахування коштів до Державного бюджету України та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг (крім зернових та технічних культур та продукції тваринництва, визначених у п.209.19 ст.209 цього Кодексу);

б) рахунків у системі електронного адміністрування податку, відкритих для перерахування коштів до Державного бюджету України та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових та технічних культур, визначених у п.209.19 ст.209 цього Кодексу;

в) рахунків у системі електронного адміністрування податку, відкритих для перерахування коштів до Державного бюджету України та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання продукції тваринництва, визначеної у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу.

SОвердрафт - сума середньомісячного розміру сум податку, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником - сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209 цього Кодексу.

Показник SОвердрафт щокварталу (протягом перших шести робочих днів такого кварталу) підлягає автоматичному перерахунку з урахуванням показника середньомісячного розміру сум податку, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців станом на дату такого перерахунку, були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником - сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209 цього Кодексу. Такий перерахунок здійснюється шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком.

Платникам податку, які станом на 01.01.2016 зареєстровані платниками податку на додану вартість менш як 12 звітних (податкових) місяців, а також платникам, зареєстрованим платниками податку на додану вартість після 01.01.2016, - таке збільшення здійснюється протягом перших шести робочих днів кварталу, що настає за кварталом, в якому строк такої реєстрації досягає 12 звітних (податкових) місяців.

SНаклВид - загальна сума податку за складеними платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу;

SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників SНаклОтр та SНаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 01.07.2015, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників SНаклОтр, SНаклВид та SМитн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 01.07.2015.

Під час обрахунку суми SНакл також використовуються показники, визначені п.п.34, 341 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Сума SНакл платника, реорганізованого шляхом приєднання, злиття, перетворення, сформована на момент державної реєстрації припинення юридичної особи, використовується під час обрахунку суми SНакл правонаступника такого платника податку.

Сума SНакл платника, реорганізованого шляхом поділу (з якого здійснюється виділ), сформована на момент державної реєстрації припинення юридичної особи такого платника (державної реєстрації створення юридичної особи правонаступника), використовується під час обрахунку суми SНакл правонаступника такого платника податку пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.

Оскільки, сума грошового зобов'язання, що була задекларована приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за грудень 2015 року в розмірі 1 470 090,35 грн. та перерахована на спеціальний рахунок відповідно до п. 25 Порядку електронного адміністрування на додану вартість, зазначена сума вважається показником SПопРах і така сума має відобразитися і на стані рахунку в загальній сумі, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд керуючись ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України, а також п. 10, 13 Порядку № 569, відповідно до яких Державна фіскальна служба автоматично збільшує значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, а також автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, виходив з того, що система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні ДФС України, на цьому ж рівні відбуваються усі дії, пов'язані з перенесенням, відображенням (збільшенням) та автоматичним обчисленням реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули. Однак, Державною фіскальною службою на момент розгляду справи, не подано суду доказів збільшення в системі електронного адміністрування ПДВ суми, на яку позивач може реєструвати податкові накладні.

За таких обставин, на думку суду, ДФС України допустивши оскаржувану протиправну бездіяльність, порушила ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції, а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до ст. 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)).

Суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) АС 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Згідно ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На думку суду, ДФС України як суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Згідно з позицією Європейського суду у справі YvonnevanDuyn v. Home Office (Case 41/74 vanDuyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини», п.128, та «Беєлер проти Італії», п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії», п.74).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано встановлені судом обставини та не доведено правомірності своїх дій, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121-В, код ЄДРПОУ 01200244) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у нездійсненні збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми на яку приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 470 090,35 грн.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину позитивного значення за грудень 2015 року у сумі 1 470 090,35 грн.

4. Стягнути на користь приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121-В, код ЄДРПОУ 01200244) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 524,00 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа