Рішення № 78617359, 10.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.12.2018 р. справа №2040/5612/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Шикути Д.В., відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ГУ ДФС у Харківській області до ФОП ОСОБА_2 простягнення податкового боргу в розмірі 821 727,78 грн., -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 821 727,78 грн. податкового боргу.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку з оплати рішень контролюючого органу та пені. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом позасудові заходи стягнення не призвели до погашення суми боргу, а відтак, спірна заборгованість підлягає погашенню в судовому порядку. Посилаючись на вказані вище обставини, контролюючий орган просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, фізична особи - підприємець ОСОБА_2, у судовому засіданні усно повідомив про те, що позов визнає, однак оплачувати податкові повідомлення-рішення не буде, оскільки реєстрація у якості ФОП відбулась на прохання знайомого, який і займався усією господарською діяльністю.

Вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів ґрунтується на податкових повідомленнях-рішеннях №0001981315 від 02.03.2018 р. (про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 478 522,93 грн. (основний платіж - 382 682,34 грн., штраф - 95 840,59 грн.), №0001991315 від 02.03.2018 р. (про визначення грошового зобов'язання з військового збору по основному платежу - 31 890,20 грн. та по штрафу - 7 972,55 грн.), №0002001315 від 02.03.2018 р. (про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 189 197,50 грн. (основний платіж - 151 358,00 грн., штраф - 37 839,50 грн.), №0002031315 від 02.03.2018 р. про застосування 510,00 грн. штрафу, а також на самостійно обчисленій контролюючим органом сумі пені за податком на доходи фізичних осіб у розмірі 73 625,99 грн., за військовим збором у розмірі 6 135,50 грн., за податком на додану вартість у розмірі 33 873,11 грн.

Перелічені податкові повідомлення - рішення були направлені контролюючим органом - ГУ ДФС області на правильну податкову адресу платника податків у розумінні ст.ст. 42, 45, 58 Податкового кодексу України.

Платник перелічених податкових повідомлень-рішень не оплатив, але до суду або вищого за рівнем контролюючого органу не оскаржив.

У зв'язку із цим, за правилами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 та п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за переліченими податковими повідомленнями-рішеннями виник податковий борг.

У період виконання райДПІ функцій контролюючого органу (тобто до 01.01.2017 р.) Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області була складена і направлена на вірну податкову адресу відповідача податкова вимога №14235-17 від 25.11.2016 р.

На виконання вимог ст. 9 КАС України у цілях з'ясування об'єктивної істини по справі суд витребував від контролюючого органу відомості з приводу припинення або продовження дії згаданого податкової вимоги.

Наданою контролюючим органом довідкою від 17.08.2018 р. засвідчені обставини безперервного існування податкового боргу відповідача.

Існування невиконаного податкового обов'язку особи за рішеннями контролюючого органу підтверджено наявною у справі роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача

З огляду на викладене, заявлені контролюючим органом вимоги про стягнення заборгованості по оплаті податкових повідомлень - рішень підлягають до задоволення.

Розглядаючи справу за вимогою про стягнення податкового боргу за пенею, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу нарахування пені унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 129.1 ст. 129 означеного кодексу нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

З процитованої норми закону чітко та однозначно випливає, що законодавцем передбачено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п. 129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими по результатам податкової перевірки; 2) у порядку п. 129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, винесеним у випадках коли податкове зобов'язання визначається органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України за самостійно поданими платником деклараціями.

З наявних у справи роздруківок картки особового рахунку платника податків вбачається, що в усіх трьох випадках нарахування контролюючим органом пені проведено на підставі п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України (а.с. 67-80).

Між тим, суд зазначає, що у спірних правовідносинах контролюючим органом була проведена податкова перевірка діяльності особи як платника, складено акт податкової перевірки, видано податкові повідомлення-рішення.

Тому нарахування пені могло бути проведено лише за процедурою п. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Визначення контролюючим органом пені за іншою підставою зумовлює відмову у позові в цій частині.

Окремо суд звертає увагу на витребувані судом і надані контролюючим органом розрахунки пені, звідки слідує, що початком перебігу строку обчислення пені контролюючий орган вважав день заниження грошового зобов'язання згідно з актом податкової перевірки, а не день узгодження грошового зобов'язання з податку (збору) та обумовлений ним період часу для подальшої оплати - граничний строк оплати.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Оскільки можливість нарахування контролюючим органом пені з саме дня заниження грошового зобов'язання (а не з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання) нормами Податкового кодексу України прямо не передбачена, то має місце випадок, коли тлумачення змісту норми закону слід здійснювати на користь невладного суб'єкта (тобто на користь платника податків).

З огляду на викладене, у позові в частині стягнення боргу за пенею слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи в частині стягнення боргу за пенею, то позов у цій частині належить відхилити.

У частині вимоги про стягнення коштів за боргом по оплаті рішень контролюючого органу заявлений позов належить задовольнити, позаяк ця вимога прав та інтересів платника не порушує.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження - 63460, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1; дата народження - 25.11.1990 року) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 708.093 (сімсот вісім тисяч дев'яносто три)грн.18 коп.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 17 грудня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.