Рішення № 78617346, 06.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.12.2018 р. справа № 520/9031/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., за участю секретаря - Кіт С.В., представника позивача - Васильєва Є.О., представника відповідача - Насібулліної Н.Р.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ "МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС" до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2018р. №№00001341412, 00001351412, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС" у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 10.10.2018р. №00001341412, №00001351412.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначав, що оскаржені рішення ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення. Платник стверджував, що у взаємовідносинах з контрагентами правильно обраховував податок на прибуток та податок на додану вартість, вимог закону не порушував.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначав, що проведена перевірка показала на нереальність господарських операцій платника з ТОВ "Скарвал", ТОВ "Укрбуд Інвест Компані" та ТОВ "Касел Груп". Контролюючий орган наголошував, що за цими господарськими операціями платник не має права на формування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи сторін зібраними у справі доказами, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючим органом була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017р. по 30.06.2018р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 21.09.2018р. №3931/20-40-14-12-11/31634884.

У даному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та пп."а" п.198.1 ст.198, абз.1-2 п.п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України за рахунок включення до обліку показників первинних документів, складених за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів.

З посиланням на даний акт контролюючий орган видав податкове повідомлення- рішення №00001341412 від 10.10.2018р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2.888.600,00грн. (основний платіж - 2.310.880,00грн., штраф - 577.720,00грн.) та податкове повідомлення - рішення №00001351412 від 10.10.2018р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3.209.556,25грн. (основний платіж - 2.567.645,00грн., штраф - 641.911,25грн.).

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень контролюючого органу, суд зазначає, що з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Відтак, до предмету доказування по спорі про законність рішення контролюючого органу з приводу самостійного визначення грошового зобов'язання платника з ПДВ входять перелічені вище обставини, а також обставини обґрунтованості, належності та достатності добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння податкових правопорушень - заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ.

Правовідносини з приводу справляння податку на прибуток з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України

Так, згідно з п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, визначальне значення для обчислення податку на прибуток мають саме правила обрахування показників фінансової звітності, а відтак, правила обчислення доходу і витрат за ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Разом із тим, суд вважає, що при обчисленні податку на прибуток мають також додатково враховуватись положення п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (стосовно змісту господарської діяльності) та положення ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України і ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України (стосовно юридичних наслідків вчинення нікчемних правочинів).

На підтвердження доводів про відсутність події вчинення податкового правопорушення позивачем подані до суду: 1) по взаємовідносинам з ТОВ "Скарвал" договір №СК17/10 від 17.09.2017р.; акти надання послуг №28 від 30.11.17р., № 27 від 30.11.17р., № 26 від 30.11.17р., № 25 від 30.11.17р., № 24 від 30.11.17р., № 23 від 30.11.17р., №22 від 30.11.17р., № 21 від 30.11.17р., № 20 від 30.11.17р., № 19 від 30.11.17р., № 18 від 30.11.17р.,№ 17 від 30.11.17р., № 16 від 30.11.17р., № 15 від 30.11.17р., № 14 від 30.11.17р., № 13 від 30.11.17р., № 12 від 30.11.17р., № 11 від 30.11.17р., № 4 від 30.11.17р., № 3 від 30.11.17р., № 2 від 30.11.17р., № 7 від 30.11.17р., № 6 від 30.11.17р., № 5 від 30.11.17р., № 10 від 30.11.17р., № 9 від 30.11.17р., № 8 від 30.11.17р., № 1 від 30.11.17р.; платіжні доручення № 22830 від 20.12.2017р., № 22902 від 21.12.2017р., № 22901 від 21.12.2017р., № 22972 від 22.12.2017р., № 22911 від 22.12.2017р., № 23036 від 26.12.2017р., № 23037 від 26.12.2017р., № 23362 від 09.01.2018р., № 23929 від 22.01.2018р., № 23930 від 22.01.2018р., № 24902 від 19.02.2018р.; 2) по взаємовідносинам з ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ": договір №17/10 від 17.09.2017р.; акти надання послуг № 30 від 30.11.17р., № 34 від 30.11.17р., № 35 від 30.11.17р., № 31 від 30.11.17р., № 29 від 30.11.17р., № 28 від 30.11.17р., № 27 від 30.11.17р., № 33 від 30.11.17р., № 32 від 30.11.17р.; платіжні доручення № 22415 від 08.12.2017р., № 22474 від 11.12.2017р., № 22684 від 18.12.2017р.; 3) по взаємовідносинам з ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" договір №КГ23/10 від 23.10.2017р.; акти надання послуг № 30 від 11.12.17р., № 29 від 11.12.17р., № 28 від 11.12.17р., № 27 від 11.12.17р., № 26 від 11.12.17р., № 25 від 11.12.17р., № 24 від 11.12.17р., № 23 від 11.12.17р., № 22 від 11.12.17р., № 21 від 11.12.17р., № 20 від 11.12.17р., № 19 від 11.12.17р., № 18 від 11.12.17р., № 17 від 11.12.17р., № 16 від 11.12.17р., № 15 від 11.12.17р., № 14 від 11.12.17р., № 13 від 11.12.17р., № 12 від 11.12.17р., № 11 від 11.12.17р., № 10 від 11.12.17р., № 9 від 11.12.17р., № 8 від 11.12.17р., № 8 від 11.12.17р., № 7 від 11.12.17р., №6 від 11.12.17р., № 5 від 11.12.17р., № 4 від 11.12.17р., № 3 від 11.12.17р., № 2 від 11.12.17р., № 1 від 11.12.17р.

Виписані ТОВ "Скварвал" податкові накладні №150 від 30.11.2017р., № 149 від 30.11.2017р., № 148 від 30.11.2017р., № 147 від 30.11.2017р., № 146 від 30.11.2017р., № 118 від 30.11.2017р., № 145 від 30.11.2017р., № 144 від 30.11.2017р., № 143 від 30.11.2017р., № 142 від 30.11.2017р., № 141 від 30.11.2017р., № 140 від 30.11.2017р., № 139 від 30.11.2017р., № 138 від 30.11.2017р., № 137 від 30.11.2017р., № 134 від 30.11.2017р., № 135 від 30.11.2017р., № 136 від 30.11.2017р., № 133 від 30.11.2017р., № 112 від 30.11.2017р., № 113 від 30.11.2017р., № 130 від 30.11.2017р., № 109 від 30.11.2017р., № 110 від 30.11.2017р., № 111 від 30.11.2017р., № 132 від 30.11.2017р., № 131 від 30.11.2017р., № 114 від 30.11.2017р. зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виписані ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ" податкові накладні № 500 від 30.11.2017р., № 504 від 30.11.2017р., №505 від 30.11.2017р., № 499 від 30.11.2017р., № 501 від 30.11.2017р., № 497 від 30.11.2017р., № 498 від 30.11.2017р., № 503 від 30.11.2017р., № 502 від 30.11.2017р. зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виписані ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" податкові накладні № 27 від 11.12.17р., № 28 від 11.12.17р., № 29 від 11.12.17р., № 30 від 11.12.17р., № 22 від 11.12.17р., № 23 від 11.12.17р., № 24 від 11.12.17р., № 25 від 11.12.17р., № 26 від 11.12.17р., № 20 від 11.12.17р., № 19 від 11.12.17р., № 18 від 11.12.17р., № 4 від 11.12.17р., № 21 від 11.12.17р., № 15 від 11.12.17р., № 16 від 11.12.17р., № 17 від 11.12.17р., № 14 від 11.12.17р., № 13 від 11.12.17р., № 12 від 11.12.17р., № 11 від 11.12.17р., № 10 від 11.12.17р., № 9 від 11.12.17р., № 8 від 11.12.17р., № 7 від 11.12.17р., № 6 від 11.12.17р., № 5 від 11.12.17р., № 3 від 11.12.17р., № 2 від 11.12.17р., № 1 від 11.12.17р. зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згадані вище документи за формою, змістом, підставами походження не містять явних та нездоланних дефектів, котрі б однозначно зумовлювали втрату юридичної сили і доказовості.

Стверджуючи про існування події вчинення особою податкового правопорушення контролюючий орган посилався на 1) отриману від ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію від 12.07.2018р. №33913/7/26-15-14-05-03 відносно ТОВ "Скарвал", 2) ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 08.08.2018 року по справі №759/12361/18 та від 02.05.2018 у справі №759/6423/18 про надання тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні №32017100080000052 від 27.07.2017р.

Визначаючись з приводу правових підстав для кваліфікації перелічених документів і відомостей як належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вчинення особою податкового правопорушення, суд відзначає, що створення контролюючими органами письмового документа у формі Результатів опрацювання податкової інформації, Узагальнення податкової інформації (подібних чи аналогічних за змістом документів) відбувається поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк згідно з приписами ст.ст.20, 62, 75-86 Податкового кодексу України способами здійснення податкового контролю є перевірки та звірки.

Норми Податкового кодексу України не наділяють контролюючі органами повноваженнями на складання перелічених документів.

Відтак, суд не знаходить правових підстав для кваліфікації цього письмового документа контролюючого органу як доказу у справі про вчинення податкового правопорушення.

Визначаючись стосовно кваліфікації як доказу вчинення особою податкового правопорушення відомостей ухвалених судом процесуальних документів на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, окружний адміністративний суд вважає, що і ці відомості не можуть бути кваліфіковані як належні та допустимі докази вчинення особою податкового правопорушення, адже означені документи за своєю правовою суттю та юридичною природою містять не остаточну кваліфікацію (юридичну оцінку) певних обставин фактичної дійсності органами судової влади, а лише визнання судом достатності рівня обґрунтованості припущень органів досудового розслідування про можливість (ймовірність) вчинення протиправних діянь.

Оскільки укладені з контрагентом правочини не визнані владним суб'єктом нікчемними чи недійсними у судовому порядку, а з огляду на сукупність добутих судом доказів ці правочини явно та однозначно не відповідають ознакам нікчемних правочинів згідно з ст.228 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, то суд вважає, що у силу ст.ст.215, 216, 234, 235, 236 Цивільного кодексу України контролюючий орган не мав управлінських повноважень для іншої кваліфікації проведених у межах цих правочинів операцій до набрання законної сили судовим рішенням про визнання цих правочинів фіктивними або удаваними.

З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що використані контролюючим органом процесуальні документи досудового розслідування у кримінальному провадженні у даному конкретному випадку не можуть бути кваліфіковані як належні та допустимі докази вчинення податкових правопорушень.

Приєднаними до справи документами засвідчено, що видатки у зносинах з контрагентами -постачальниками позивачем були понесені.

Обставини цих видатків згідно з текстом акту перевірки не є фактичною підставою для винесення контролюючим органом оскаржених рішень.

Розв'язуючи спір, суд враховує, що за визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У розумінні ст. 1 цього ж закону активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Законом чітко не передбачено моменту переходу права власності на кошти (як готівкові, так і безготівкові), тому суд вважає, що фізичне передання коштів у володіння іншого самостійного та незалежного суб'єкта права у межах господарської діяльності платника означає зменшення активів і є понесенням витрат.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, що у спірних правовідносинах позивач діяв не у межах господарської діяльності, то суд не знаходить підстав для кваліфікації проведених безготівкових розрахунків з контрагентами - постачальниками інакше ніж понесення витрат.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання, що покладені в основу спірних рішень судження контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, а за правилом ст.ст. 76 КАС України зібрані контролюючим органом докази є недостатніми для висновку про вчинення особою податкового правопорушення у розумінні ст.109 Податкового кодексу України.

У силу приписів ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, ст.ст. 86, 109 Податкового кодексу України суду при вирішенні спору з приводу відповідності закону рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань належить перевірити чи достатнім поза розумним сумнівом є обсяг добутих контролюючим органом доказів для підтвердження факту вчинення податкового правопорушення.

Положення ст.9 КАС України цього правила не змінюють і змінювати не можуть, позаяк у такому випадку замість судової перевірки правильності виконання управлінської функції суб'єктом владних повноважень суд вдаватиметься до збору доказів проти платника податків, а вказане прямо суперечить завданню адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України саме при винесенні оскаржених рішень.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскаржених рішень владного суб'єкта про визначення податкових зобов'язань платника податків.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 72-77, 90, 139, 211, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.10.2018р. №00001341412 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 2.888.600,00 грн. (за податковим зобов'язанням - 2.310.880,00 грн., за штрафними санкціями - 577.720,00 грн.)

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.10.2018р. №00001351412 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 3.209.556,25 грн. (за податковим зобов'язанням - 2.567.645,00 грн., за штрафними санкціями - 641.911,25 грн.)

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 91.472,34 (дев'яносто одна тисяча чотириста сімдесят дві грн. 34 коп.)

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз'яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 17.12.2018р.

Суддя Старосєльцева О.В.