Рішення № 78617158, 12.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3655/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,,

представника відповідача Куліша О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України) про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України) про визнання протиправним та скасування наказу від 04.10.2018 № 675.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням строку позовної давності. Крім того, аудиторська перевірка проводилась у військовій частині В 1688, а спірний наказ видано командиром військової частини А 4583, що є порушенням принципу єдиноначальності. За таких обставин просить позов задовольнити та стягнути з Військової частини А4583 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

09.11.2018 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.11.2018 на адресу суду відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що відповідно до приписів п. 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР за висновками попереднього слідства командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи суми за шкоду, заподіяну державі військовослужбовцем. В даному випадку підставою для видачі оскаржуваного наказу слугувала постанова Військової прокуратури Чернігівського гарнізону про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270320000105, якою встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок недбалого ставлення до військової служби заподіяно шкоду в сумі 131339,68 грн. За таких обставин, представник відповідача вважає, що тимчасово виконуючий обов'язки командувача військ оперативного командування «Північ» при видачі наказу від 04.10.2018 № 675 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

23.11.2018 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача звернув увагу суду, що відповідно Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР не надано право вищому за підлеглістю командиру видавати накази щодо притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності.

30.11.2018 представником позивача подано клопотання про постановлення окремої ухвали суду у зв'язку із зловживання процесуальними правами представником відповідача, оскільки представником відповідача надані недостовірні дані, викладені у наказі командувача військ оперативного командування «Північ» від 10.08.2015 № 122 «Про результати службового розслідування по факту переплат грошового забезпечення у військовій частині В1688».

Вичерпний перелік ухвал суду, які викладаються окремим документом визначено у частині п'ятій статті 243 КАС України.

Ухвали, на які окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку визначено у статті 294 КАС України.

Водночас відповідно до частини сьомої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Отже, питання щодо розгляду клопотання про постановлення окремої ухвали може бути вирішено судом ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оскільки в силу наведених норм, така окремим документом не викладається та окремо від рішення суду не оскаржується.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 12.12.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено в задоволені вказаного клопотання, оскільки відповідно до положень частини першої статті 249 КАС України це право суду, а не його обов'язок.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд зазначає таке.

23.07.2014 наказом командира військової частини В1688 (по стройовій частині) № 160 капітана ОСОБА_1, який прибув з військової частини А2629 с. Гончарівське, призначеного наказом Командувача Сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) від 21.07.2014 № 403 на посаду начальника стройовій частини відділення особового складу штабу військової частини В1688 з 23.07.2014 зараховано до списків особового складу військової частини В1688, на всі види забезпечення. Вважати таким, що з 23.07. 2014 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 1030 гривень на місяць, шпк «майор».

Відповідно до функціональних обов'язків начальника стройової частини відділення особового складу військової частини, останній зобов'язаний готувати проекти наказів, документів, забезпечувати їх оформлення та облік.

22.12.2014 наказом командира військової частини В1688 (по стройовій частині) № 272 майора ОСОБА_1, начальника стройової частини відділення особового складу штабу, допущено до виконання вакантної посади начальника відділення особового складу, ВОС-2905003. Вважати таким, що з 22.12.2014 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовому окладом 1065 гривень на місяць, шпк «майор».

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Поряд з цим, 10.08.2015 тимчасово виконуючим обов'язки командувача військ оперативного командування «Північ» видано наказ «Про результати службового розслідування по факту переплат грошового забезпечення у військовій частині польова пошта В1688» (а.с. 37-40), в якому зазначено, що фахівцями Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю у військовій частині польова пошта В1688 проводився фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарській діяльності, під час якого були виявлені факти переплати грошового забезпечення особовому складу. Зокрема, що під час перевірки питання порядку звільнення військовослужбовців у зв'язку з демобілізацією у березні-квітні 2015 року встановлено, що 178 військовослужбовців військової частини польова пошта В1688 були поставлені на облік у військових комісаріатах до моменту фактичного виключення їх зі списків особового складу військової частини. Зазначене призвело до того, що військовослужбовці на протязі від 1 до 37 діб безпідставно отримували грошове забезпечення. У зв'язку з чим наказано за порушення вимог ст. 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині, що стосується обов'язку кожного військовослужбовця виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та пунктів 1.13.3 - 1.1.3.5 та 1.13.7 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 16.09.2013 № 200 "Про затвердження інструкції з діловодства в Збройних Силах України", на начальника стройової частини майора ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення - "пониження в посаді". Направити матеріали службового розслідування до Військової прокуратури Чернігівського гарнізону для прийняття відповідного рішення щодо дій посадових осіб військової частини польова пошта В1688.

За даними матеріалами відкрито кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270320000105.

Постановою заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції від 13.09.2016 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження № 42015270320000105 закрито у зв'язку з відсутності складу кримінального правопорушення (а.с. 78).

Вказану постанову Військової прокуратури отримано відповідачем 01.10.2018 та зареєстровано за вх. № 9419 (а.с.73).

04.10.2018 наказом командувача оперативного командування «Північ» № 675 з посиланням на вимоги статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 2.13, 2.14 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2014 №333, пункту 8.1.7 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України від 12.11.2010 №590, ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 131339,68 грн.

Вважаючи протиправним наказ позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання відповідальності військовослужбовців врегульовано Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Так, згідно зі статтями 26 та 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (далі - Положення №243/95).

Відповідно до п. 2 Положення № 243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Пунктами 3 - 5 Положення № 243/95-ВР визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.

У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов'язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнено до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

Згідно з пунктами 17 - 18 Положення № 243/95-ВР командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми (пункт 17 Положення № 243/95-ВР).

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов'язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

При цьому відповідно до пункту 19 Положення № 243/95-ВР розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Згідно з пунктом 23 Положення № 243/95-ВР командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. У разі, коли шкоду заподіяно кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин. Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.

При цьому пунктом 10 Положення № 243/95-ВР передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Пунктом 13 Положення № 243/95-ВР визначено випадки, коли військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, зокрема у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Суд встановив, що оспорюваний наказ містить посилання на недбале виконання позивачем своїх обов'язків, за яке відповідно до пункту 10 Положення № 243/95-ВР передбачена обмежена відповідальність, проте, позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності. Докази, які б підтверджували випадки вчинення позивачем дій, визначених пунктом 13 Положення № 243/95-ВР, за які передбачена повна матеріальна відповідальність, відповідачем суду не надано.

Частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд погоджується з позицією позивача про недоведеність належними доказами протиправної поведінки позивача (недбалого виконання службових обов'язків) та, відповідно, наявності підстав для покладення на нього повної матеріальної відповідальності згідно з оскаржуваним наказом, зважаючи на таке.

Передусім суд зазначає про відсутність будь-якого обґрунтування в спірному наказі від 04.10.2018 № 675 щодо протиправної поведінки позивача (недбалого виконання службових обов'язків), окрім посилання на висновок судово-економічної експертизи, проведеної під час досудового розслідування та постанови Військової прокуратури Чернігівського гарнізону від 13.09.2016.

До того ж суд указує на неспроможність аргументів відповідача щодо констатації в постанові про закриття кримінального провадження № 42015270320000105 наявності протиправної поведінки позивача (недбалого виконання службових обов'язків), адже, таке процесуальне рішення органу досудового розслідування лише засвідчує факт відсутності складу кримінального правопорушення та визначає необхідність перевірки наявності в діянні відповідної особи ознак правопорушення.

Крім того, відповідач не навів будь-яких обґрунтувань притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, в той час як Положенням № 243/95-ВР передбачено як повну, так і обмежену матеріальну відповідальність. І хоча ухвалення відповідного рішення перебуває у площині дискреційних повноважень відповідного командира (начальника), таке рішення повинно бути обґрунтованим і відповідати вимогам закону, а адміністративний суд, своєю чергою, в порядку судового контролю зобов'язаний надати цьому рішенню оцінку, в тому числі в аспекті законності та обґрунтованості.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 813/2751/17, провадження №№ К/9901/301/18, К/9901/313/18, яка в силу статті 242 КАС України враховується судом у спірних правовідносинах

Зважаючи на відсутність будь-яких належних і допустимих у силу вимог закону доказів протиправної поведінки позивача (недбалого виконання службових обов'язків) та зазначені вище обставини, суд констатує, що тимчасово виконуючий обов'язки командувача військ оперативного командування «Північ» полковник ОСОБА_4, видаючи наказ від 04.10.2018 № 675, діяв необґрунтовано та з порушенням вимог закону.

Разом із цим, під час розгляду справи знайшли підтвердження доводи відповідача про відсутність факту видання спірного наказу з порушенням строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, адже, як вже зазначено, постанову Військової прокуратури Чернігівського гарнізону отримано відповідачем 01.10.2018, а наказ про притягнення позивача до матеріальної відповідальності видано 04.10.2018.

Водночас, така обставина не впливає на результат розгляду справи по суті.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та з обраним способом захисту порушених указаним протиправним рішенням відповідача прав позивача.

Щодо питання про стягнення з Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України) понесених витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, представником позивача 08.11.2018 надано акт № 24 від 07.11.2018 прийому -передачі виконаних робіт (наданих послуг) та квитанцію до прибуткого касового ордеру № 26 від 07.11.2018 про сплату 3000,00 грн. відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.11.2018.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України) від 04.10.2018 № 675 Про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.12.2018.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Військова частина А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України) (вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 26616313).

Суддя І.І. Соломко