Рішення № 78616947, 18.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4976/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення № 3134 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком з 11.06.2018р. з урахуванням загального трудового стажу роботи, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій позивач просить:

визнати протиправним рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №3134 без дати «про відмову в призначенні пенсії»;

зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком з 11.06.2018 року з урахуванням загального трудового стажу роботи на підставі всіх записів у трудовій книжці НОМЕР_2;

звернути постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць;

стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.06.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за віком при цьому надала всі необхідні документи. Однак рішенням № 3134 без дати «про відмову в призначенні пенсії» відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю страхового стажу не менше 25 років на дату досягнення пенсійного віку, зазначивши, що її страховий стаж складає 10 років 1 місяць. До страхового стажу не враховано періоди роботи, внесені до трудової книжки НОМЕР_2, оскільки перша сторінка трудової книжки завірена печаткою ПП «Телець», в якому ОСОБА_1 працює з 01.06.2017 р. з посиланням на Інструкцію ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці від 20.06.1974р. Позивач вважає такий висновок територіального органу Пенсійного фонду України передчасним та таким, що суперечить Конституції України.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 23.10.2018р. (вх. № 31586/18), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком мають громадяни після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. Відповідач звертає увагу суду на те, що станом на 11.06.2018р страховий стаж позивача складає 10 років 01 місяць. До страхового стажу не зараховано періоди роботи, що внесені до трудової книжки. Згідно з Інструкцією ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці від 20.06.1974р №162, яка введена в дію з 01.01.1975р, першу сторінку/титульний аркуші трудової книжки підписує особа. відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства на якому вперше заповнювалась трудова книжка. Оскільки на першій сторінці трудової книжки наявна печатка ПП «Телець», в якому позивач працює з 01.06.2017р, періоди роботи до 01.06.2017р врахувати не є можливим. Враховуючи наведене, відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П. від 28.09.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що розгляд справи з урахуванням положень ст. 263 КАС України буде здійснюватись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; зобов'язано відповідача надати письмові докази по справі.

23.10.2018р. (вх. 31585/18) від Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надійшла заява, в якій відповідач просив розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.10.2018 р. призначено проведення справи в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання на 20.11.2018р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 21.11.2018р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.12.2018 р. об 11 год. 30 хв.

До судового засідання 10.12.2018 р. всі учасники справи не з'явилися, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

Через канцелярію суду 10.12.2018 р. (вх. № 38201/18) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком (а.с. 13). До заяви були надані обов'язкові документи та трудова книжка, яка підтверджує стаж роботи позивача.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1, її стаж роботи складається з:

з 30.08.1977 р. по 05.06.1979 р. - вчилась в Одеському професійному училищі (довідка №2143);

з 06.06.1979 р. по 16.06.1985 р. - працювала у Одеському тресті ресторанів кухарем 5 розряду в ресторані «Україна»;

з 17.09.1985 р. по 18.10.1986 р. - працювала у військовій частині польова пошта 71737 кухарем 5 розряду;

з 11.12.1986 р. по 01.11.1992 р. - працювала в ресторані «Аркадія» кухарем 4 розряду;

з 02.11.1992 р. по 01.12.1993 р. - працювала в АП ресторані «Аркадія» кухарем 4 розряду;

з 08.12.1993 р. по 29.08.1994 р. - працювала у організації орендаторів готелю «Аркадія» кухарем кафе-бару;

з 14.09.1994 р. по 01.05.1995 р. - працювала у спільному українсько-американському підприємстві «Мирмекс» та кухарем ресторану «Аркадія»;

з 01.05.1995 р. по 17.07.1996 р. - працювала в ТОВ «Аркадія» кухарем 5 розряду в ресторані «Аркадія»;

з 19.07.1996 р. по 03.03.1997 р. - працювала кухарем в ресторані «У Адмірала»;

з 01.08.1999 р. по 12.08.2002 р. - працювала кухарем в МПФ «Актів»;

з 01.02.2005 р. по 17.07.2005 р. - працювала кухарем в кафе Альпіна»;

з 01.02.2006 р - працювала в МП «Ефал» на посаді бармена;

з 15.01.2009 р. по 01.04.2010 р. - переведено на посаду кухаря;

з 01.04.2011 р. по 17.06.2011 р. - працювала в ТОВ ЮК «Партнер - Україна» кухарем;

з 01.06.2017 р. - прийнята на посаду кухаря в ПП «Телець».

Суд звертає увагу на те що під кожним записом в трудовій книжці позивача стоїть печатка підприємств та кожний запис робився на підставі наказу, який містить номер та дату.

Тобто загальний стаж роботи позивача складає 25 років 8 місяців 29 днів.

Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №3134 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, посилаючись на відсутність необхідного стажу станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (а.с. 20).

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3, 8).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами ст.ст. 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач народилась 08 січня 1960 року, що підтверджується копією її паспорта (а.с. 39), відтак з урахуванням приписів ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» досягла пенсійного віку.

Згідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, основною умовою для призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням її стажу роботи є її трудова книжка з відповідними записами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.11.2018 р. у справі №235/4176/17 (провадження № К/9901/34602/18), від 22.11.2018 р. у справі № 497/118/15-а (провадження № К/9901/4808/18), від 28.02.2018 р. у справі №428/7863/17 (провадження № К/9901/4552/17).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р., трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р., заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Твердження відповідача, що у ОСОБА_1 стаж роботи складає 10 років 01 місяць та незарахування їй стажу, записи про які внесені до трудової книжки НОМЕР_2, з посиланням на наявність на першій сторінці трудової книжки печатки ПП «Телец», в якому позивач працює з 01.06.2017 р., є помилковими.

Відповідно до Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом. Таким чином зауваження відповідача до ведення трудової книжки не беруться судом до уваги, оскільки певні недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для не нарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.11.2018 р. у справі №235/4176/17 (провадження № К/9901/34602/18), від 22.11.2018 р. у справі № 497/118/15-а (провадження № К/9901/4808/18), від 28.02.2018 р. у справі №428/7863/17( провадження № К/9901/4552/17), яку суд відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні цієї справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням №3134 про відмову в призначені пенсії порушується право позивача на отримання пенсії за віком.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту "d" Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: "Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин".

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням вищезазначених норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом визнання протиправним та скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №3134 «Про відмову в призначенні пенсії»; зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, Одеська область, місто Одеса, вулиця Ільфа і Петрова, будинок 4-А; код ЄДРПОУ 41248812) призначити та виплатити ОСОБА_1 (65080, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсію за віком з 11.06.2018 р. з урахуванням загального трудового стажу роботи на підставі всіх записів у трудовій книжці НОМЕР_2.

Крім того, позивач просить звернути постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що в даному випадку судом не ухвалено рішення про стягнення певних сум з відповідача, відсутні підстави для звернення до негайного виконання цього рішення суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (65080, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, Одеська область, місто Одеса, вулиця Ільфа і Петрова, будинок 4-А; код ЄДРПОУ 41248812) про визнання протиправним рішення № 3134 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком з 11.06.2018р. з урахуванням загального трудового стажу роботи,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №3134 «Про відмову в призначенні пенсії».

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, Одеська область, місто Одеса, вулиця Ільфа і Петрова, будинок 4-А; код ЄДРПОУ 41248812) призначити та виплатити ОСОБА_1 (65080, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсію за віком з 11.06.2018 р. з урахуванням загального трудового стажу роботи на підставі всіх записів у трудовій книжці НОМЕР_2.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, Одеська область, місто Одеса, вулиця Ільфа і Петрова, будинок 4-А; код ЄДРПОУ 41248812) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (65080, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.П. Самойлюк

.