Рішення № 78616934, 18.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5621/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Сокуренко І.А. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі п.4 ч.1 ст. 97 Закону України «Про національну поліцію», стягнення одноразової грошової допомоги, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Одеській області в нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 та в розмірі визначеному ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію»;

стягнути з відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу, яка складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде винесено рішення суду (станом на дату подання позову розмір стягнення складає 153 000,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, остання посада, яку він обіймав, інспектор Котовського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Наказом № 1536 о/с від 16.11.2016 р. позивача звільнено зі служби за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність). Наказом № 1536 о/с від 12.12.2016 р. до наказу № 1536 о/с від 16.11.2016 р. внесено зміни щодо підстави звільнення, зазнавши «уважати звільненим відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію», з 09.12.2016 року». 13.02.2017 р. ОСОБА_1 визначено ІІ групу інвалідності та зазначено, що захворювання пов'язане з проходженням служби. За таких обставин, позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області з вимогою нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку отриманням захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції. Листом від 11.07.2018 р. (вих. № 14-630) позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.11.2018р. (вх. № ЕП/6901/18), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що з урахуванням змін до наказу про звільнення, позивача звільнено з посади за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з 09.12.2016р. Однак за приписами п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі визначення втрати працездатності поліцейського призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Начальником Головного управління Національної поліції в Одеській області було затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Тобто відповідачем виконано вимоги Закону України «Про Національну поліцію» за наслідками розгляду заяви позивача шляхом відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача одноразової грошової допомоги, то останні є необґрунтованими, оскільки їх задоволення може призвести до втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Ухвалою від 05.11.2018 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 03.12.2018 р. 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання 03.12.2018 р., розгляд справи відкладено на 11.12.2018 р. 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання 11.12.2018 р., у судовому засіданні оголошено перерву до 13.12.2018 р. 10 год. 00 хв.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, остання посада інспектор Котовського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1536 о/с від 16.11.2016 р. майора поліції ОСОБА_1, інспектора Котовського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) (а.с. 15).

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1689 о/с від 12.12.2016 р. внесено зміни до пункту наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1536 о/с від 16.11.2016 року в частині звільнення та зазначено уважати звільненим майора поліції ОСОБА_1, інспектора Котовського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 09.12.2016 р. (а.с. 18).

13.09.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Національної поліції України в Одеській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 41).

Листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11.07.2018р. (вих. № 14/630) позивачу повідомлено про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку з тим, що звільнення позивача зі служби в поліції здійснено не внаслідок причин, зазначених у п.4 ч.1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" та повернуто надані документи (а.с. 40).

13.09.2018р. позивач повторно звернувся із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції (а.с. 41).

Згідно Висновку від 18.06.2018р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції (а.с. 39).

Вважаючи, що позивач протиправно не вирішив порушене у заяві питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно ч.2 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11 січня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Пунктом 5 розділу 1 Порядку № 4 визначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:

1) під час виконання службових обов'язків (пункт 1 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

2) під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов'язаний із безпосереднім виконанням службових обов'язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;

4) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;

5) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Згідно із п.1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є:

1) у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

2) у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії;

3) у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Таким чином, положення п. 4 ч.1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 23 листопада 2018 року у справі №822/962/18 (адміністративне провадження №К/9901/63886/18).

За змістом п.1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД,

у разі встановлення поліцейському інвалідності, є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Так, у довідці медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія 10 ААА № 127545 зазначено дату встановлення страхового випадку, а саме 21.08.2017 р. (а.с. 13).

Відтак, враховуючи, що позивач згідно наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1689 о/с від 12.12.2016 р., яким внесено зміни до пункту наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1536 о/с від 16.11.2016 року в частині звільнення вважається звільненим відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 09.12.2016 р., а інвалідність позивачу встановлено 21.08.2017 р., у даному випадку відсутня одна з обов'язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме, інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем не понесені судові витрати відсутні підстави для компенсування останніх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі п.4 ч.1 ст. 97 Закону України «Про національну поліцію», стягнення одноразової грошової допомоги,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2018 р.

Суддя Г.П. Самойлюк

.