Ухвала суду № 78614093, 17.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6568/18

У Х В А Л А

17 грудня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірной постанови та скасування її в частині, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати неправомірною та скасувати частину 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 57788312 від 27.11.2018 р. - "стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн."

- визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням №57788312 від 27.11.2018 р з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у розмірі 14892,00 грн.

- зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області закінчити виконавче провадження № 57788312 як фактично виконане на підставі п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом із позовом позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке вмотивовано тим, що об'єднане управління, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, внесено до реєстру неприбуткових організацій та установ. Таким, чином об'єднане управління не має правових підстав, для перерахування коштів під цільовим призначенням «сплата судового збору».

Станом на теперішній час, фінансування управління Пенсійного фонду, щодо сплати судового збору не проводилось, зміни у норми Закону, яким встановлено заборону використання коштів на цілі не передбачені ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не внесено.

Також із посиланням на постанову ВС КЦС по справі № 565/256/15-ц від 18.01.2018р.

З огляду на викладене, просить суд звільнити від сплати судового збору.

Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Як зазначено в Постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року з посиланням на Постанову пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (вказана позиція підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25 вересня 2015 року).

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Тоді як, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Враховуючи викладене, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на відстрочення сплати судового збору.

Крім того суд критично ставиться до посилань позивача на постанову ВС КЦС по справі № 565/256/15-ц від 18.01.2018 р., з огляду на наступне:

Правові засади справляння судового збору регулюються спеціальним законодавством, а процесуальне законодавство закріплює особливості судових витрат по справі, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Останнім часом серед правничої спільноти було дискусійним питання сплати судового збору за оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців.

Зокрема, у судовій практиці набули поширення випадки подання апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, прийняті за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів ДВС щодо виконання судових рішень без сплати судового збору. Такі дії учасників справ зумовлені наявністю правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з окресленого питання.

Так, у справах №565/256/15-ц (постанова від 18.01.2018) та №589/6044/2013 (постанова від 14.02.2018) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що не підлягає сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС.

Цей висновок було мотивовано тим, що ні розділом VII ЦПК України, ні ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби, тому судовий збір за подання такої скарги не сплачується. При цьому суд послався на те, що провадження стосовно виконання судових рішень є завершальною й невід'ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви вже сплачено відповідний судовий збір.

Поряд з цим, мала місце й протилежна правова позиція. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглядаючи відповідне питання у справі №915/955/15, зазначив, що пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Касаційний господарський суд у складі ВС дійшов висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування ст. 3, 4 Закону України «Про судовий збір» у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 18.01.2018 у справі №565/256/15-ц, а тому, керуючись ч. 3 ст. 302 ГПК України, своєю ухвалою від 15.03.2018 передав справу №915/955/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Наразі є остаточна правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо сплати судового збору при оскарженні ухвал, прийнятих судом за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів ДВС щодо виконання судових рішень. У постанові від 29.05.2018 у справі №915/955/15 Велика Палата ВС зазначила, що за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду скарг щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів ДВС, сплачується судовий збір.

Така правова позиція Великої Палати обґрунтована тим, що пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Це положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Таким чином, при апеляційному та касаційному оскарженні судових рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів ДВС, має бути сплачений судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір». Несплата судового збору має наслідком залишення апеляційної або касаційної скарги без руху.

Станом на час звернення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до суду із позовом Закон України «Про судовий збір» (стаття 5) не містить пільг щодо сплати судового збору у відношенні вказаного суб'єкта.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень встановлюється ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 762,00 грн.

З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 133, 143, 294 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.