Рішення № 78613767, 18.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3554/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - 1-ий відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, яка пролягає у припиненні пенсійних виплат на адресу позивача за період з квітня 2017 року включно по липень 2018 року включно;

- зобов'язати Старобільсье об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести виплату пенсії на адресу позивача за період затримки з квітня 2017 року по липень 2018 року включно (а.с.3-7).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Позивач перебуває на обліку у Старобільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області та отримує пенсію за віком, є внутрішньо переміщеною особою. З квітня 2017 року по липень 2018 року включно Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області припинив виплати пенсії та з серпня 2018 року пенсійні виплати було поновлено. В усному порядку Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повідомив позивача, що згодом заборгованість за період затримки буде виплачена. Станом на час звернення до суду - у жовтні 2018 року позивач пенсійні виплати отримує, однак тільки поточні без урахування заборгованості за час затримки. Наприкінці вересня 2018 року Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повідомило про те, що підставою для припинення пенсійних виплат стала тривала відсутність за місцем реєстрації в якості тимчасово переміщеної особи. Стосовно відсутності пенсійних виплат за минулий період з квітня 2017 року по липень 2018 року включно Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повідомило, що вказані виплати будуть сплачені на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, однак коли саме такий порядок буде ухвалено невідомо. Позивач вважає, що дії Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області порушують права та інтереси, визначені законами України, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

1-й відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 03.12.2018 за вхідним реєстраційним номером 37059/2018 надав відзив на позовну заяву від 30.11.2018 №15406/08 (а.с.28-30), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що фактично пенсійна справа позивача взята на облік управлінням після надходження електронної та макетної пенсійних справ, з моменту припинення виплати пенсії позивачу, тобто з квітня 2017 року. У липні 2018 року пенсію позивачу нараховано до виплати, а у серпні 2018 позивачем отримано щомісячний розмірі пенсії, яка щомісячно виплачується і до теперішнього часу, так у листопаді 2018 року позивачем отримано 7668,46 грн. Щодо виплати заборгованості, 1-й відповідач зазначив, що на виконання п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою КМУ від 08.06.2016 №365 - доплата пенсії з місяця, в якому надійшла заява (в даному випадку травень 2018 року) по липень 2018 року буде проведена після отримання Фондом відповідного фінансування, який передбачатиме даний вид виплат. Сума пенсії, за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року, яка не виплачена за минулий період, на даний час обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На підставі викладеного, 1-й відповідач просив залишити без задоволення адміністративний позов.

Ухвалою суду від 07.12.2018 залучено до участі у справі другого відповідача - Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, як орган Пенсійного фонду України, який призупинив виплату пенсії позивачу з 01.04.2017 (далі - 2-й відповідач) (а.с.45).

2-й відповідач 12.12.2018 до відділу діловодства та обліку звернення громадян за вх.№39012/2012 надав відзив, в якому зазначив наступне (а.с.68-71). З наданої позивачем до адміністративного позову довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.05.2018 № НОМЕР_2, виданої управлінням соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, вбачається, ОСОБА_1 переїхав до с. Вишневе Старобільського району Луганської області та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_1, 92740. 04.05.2018 на адресу 1-го відповідача від Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області відправлено запит пенсійної справи № 6064/02-01, яким 1-й відповідач просив вислати електронну, макетну пенсійну справу та атестат ОСОБА_1. Запит отримано Рубіжанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області 04.06.2018 за вхід. № 2534/10. З огляду на те, що з 03.05.2018 позивач фактично проживає/перебуває у с. Вишневе Старобільського району Луганської області, Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не має правових підстав для продовження пенсійних виплат ОСОБА_1. Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, діючи відповідно до Порядку, 20.06.2018 з супровідним листом № 1897/03.2-31К надіслав макет пенсійної справи позивача до 1-го відповідача у зв'язку зі зміною постійного місця проживання. Разом з цим також було вислано атестат №1359 на ОСОБА_1 на запит від 04.05.2018 № 6064. Відповідно до атестату пенсію позивачу виплачено по 31.03.2017 через ПАТ «Ощадбанк». У зв'язку зі зміною позивачем місця постійного проживання його відповідно до атестату від 15.06.2018 знято з обліку Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області 15.06.2018 з 01.04.2017. З огляду на те, що електронну, макетну пенсійну справу та атестат ОСОБА_1 вислано 20.06.2018 на адресу 1-го відповідача за новим місцем перебування, надати будь-які інші пояснення разом з відзивом не можливо. На підставі викладеного, 2-й відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 07.12.2018 вирішено подальший розгляд адміністративної справи №360/3554/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та залучено до участі у справі другого відповідача - Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (а.с.45).

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.46), надав заяву, в якій просив судове засідання провести за відсутності позивача (а.с.89).

Представник 1-го відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.78).

Представник 2-го відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на адміністративний позов просив суд розглядати справу за відсутності представника управління (а.с.76).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 25.10.2001 Стаханівським МВ УМВС України у Луганської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 (а.с.8,9).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4 від 04.09.1997 (а.с.11).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 03.05.2018 НОМЕР_5 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_3 (а.с.10).

На виконання ухвали суду від 09.11.2018 Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області надало інформацію, в якій зазначило, що рішення про скасування дії довідки ОСОБА_1 не приймалось (а.с.24).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував на обліку в Рубіжанському ОУПФУ Луганської області як внутрішньо переміщена особа і до 31.03.2017 отримував пенсію за віком.

Починаючи з 01.04.2017 виплата пенсії позивачу була припинена.

В подальшому, за заявою позивача від 03.05.2018 розпорядженням 1-го відповідача від 18.07.2018 №8794 позивача взято на облік з 01.04.2017 (а.с.36,38).

З довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії вбачається, що за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 позивачу не виплачено борг з виплати пенсії, з серпня 2018 пенсія виплачується у розмірі 7668,13 грн. (а.с.27).

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо припинення виплати пенсії за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

До даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що саме 2-й відповідач припинив виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року. При цьому самого рішення про припинення виплати пенсії позивачу в розумінні ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV відповідачі суду не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності ( п. 25 рішення).

Тому, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, 2-й відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання 2-го відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Зважаючи на те, що припинив виплату пенсії позивачу саме 2-й відповідач без прийняття рішення з підстав визначених ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV, суд дійшов до висновку про необхідність визнати протиправну бездіяльність саме 2-го відповідача щодо припинення позивачу пенсії з 01.04.2017, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання 1-го відповідача провести виплату пенсії позивача за період з квітня 2017 року по липень 2018 року, то вони також підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок протиправних дій саме органу Пенсійного фонду України, тобто не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на виплату йому пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у 1-го відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії за період з 01.04.2017 по 31.07.2018, отже 1-им відповідачем допущено в даному випадку протиправну бездіяльність.

З метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати вказану бездіяльність протиправною.

Доводи 1-го відповідача про те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, є безпідставними, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1058-IV щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.04.2017 по 31.07.2018, таким чином пенсія позивачу за вказаний період повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача ухвалою суду від 09.11.2018 звільнено від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2017 по 31.07.2018.

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1 А, код ЄДРПОУ 41246506) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 94013, АДРЕСА_4) пенсію за період з 01.04.2017 по 31.07.2018.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова