Рішення № 78613213, 06.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2018 року м. Ужгород№ 308/3394/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

представник позивача: ОСОБА_1,

представник позивача: ОСОБА_2,

представник відповідача: ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою підприємства об’єднання громадян "Мукачівське учбове-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" в особі директора - ОСОБА_1 до Управління держпраці у Закарпатській області Державної служби України з питань праці, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_4 про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 17 грудня 2018 року.

06.04.2017 року підприємство об’єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» (далі - позивач) звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області Державної служби України з питань праці (далі – відповідач, управління Держпраці) про скасування Постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 21 березня 2017 року №07-10-013/107-81.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2017 року адміністративну справу №308/3394/17 за позовом підприємства об’єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування Постанови про накладення штрафу відкрито провадження у справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.01.2018 року адміністративну справу №308/3394/17 за позовом підприємства об’єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування Постанови про накладення штрафу передано за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

03.05.2018 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження.

Ухвалою суду від 21 червня 2018 року було залучено до участі у справу третю особу без самостійних вимог на боці відповідача - ОСОБА_4.

Позовні вимоги ґрунтуються на наступних твердженнях. 24 березня 2017 року, позивачем отримано Постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 21 березня 2017 року по справі № 07-10-013/107-81. Позивач вважає, що таке винесення Постанови з накладенням штрафу, є незаконним та протиправним, оскільки суперечить вимогам матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що по-перше: посилання на ст. 103 Кодексу Законів про працю України, є безпідставним, оскільки даною нормою встановлюється, що «Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни», а доплата, яка встановлена директорові бази відпочинку «Едельвейс» ОСОБА_4 в розумінні ч. 2 ст. 2 Закону України «Про працю» від 24 березня 1995 року не є доплатою, оскільки доплата - «це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці». Дані твердження заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області - ОСОБА_5, не були прийнятті до уваги при прийнятті рішення та винесення Постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 21 березня 2017 року. По-друге: повідомлення про розгляд справи з приводу оскаржуваного рішення позивачем був отриманий 21 березня 2017 року, близько 11:00 години київського часу, а сам розгляд відбувся о 10:00 годині київського часу 21 березня 2017 року, тобто, фактично Підприємство об’єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих», не мало можливості забезпечити свого представника на розгляд справи, що позбавило можливість підприємством надати обґрунтовані пояснення. По-третє: посилання в Постанові на абзац 8 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України - «за порушення інших вимог трудового законодавства, крім абзаців 2-7 цієї статті», не є конкретизоване, з вимог процесуального законодавства, оскільки не містить конкретного порушення матеріальних норм законодавства про працю.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, з підстав наведених у письмовому відзиві на позов, в якому зазначила, що спірне рішення прийняте за виявлені факти порушень позивачем вимог трудового законодавства України. При цьому зауважила, що позивачем до часу розгляду справи про накладення штрафу не надано обґрунтованих заперечень та доказів, які би спростовували виявлені порушення. Тому, просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні такого.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази у справі, надавши їм оцінку з точки зору достовірності, належності, допустимості та повноти, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.02.2017 року відповідачу надійшла заява від ОСОБА_4 щодо порушення вимог трудового законодавства та проханням провести відповідну перевірку (а.с.116).

На підставі наказу від 13.02.2017 року №41 Управлінням Державпраці у Закарпатській області видане направлення на проведення перевірки від 15.02.2017 року №110, яким головний державний інспектор Попков Вячеслав Семенович направляється на проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю за зверненням ОСОБА_6 щодо порушень при зміні істотних умов праці, розділи 1.3 та 5.2 акту перевірки на (у) ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОС» з 21 лютого 2017 року по 27 лютого 2017 року (а.с.113).

У період з 24.02.2017 року по 27.02.2017 року посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області проведено позапланову перевірку позивача, за наслідками якої складений акт перевірки від 27.02.2017 року №07-10-013/107 (а.с.117-138).

Під час перевірки перевіряючим відображено про порушення позивачем вимог законодавства, виявлених під час перевірки, а саме ст. 103 Кодексу законів про працю України відповідно до якої про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

На підставі акту перевірки позивачу було внесено припис №07-10-013/107-59 від 27.02.2017 року про забезпечення виконання вимог ст.103 КЗПпП України та повідомлення про виконання припису у строк до 27.03.2017 року (а.с.174-175). Акт перевірки та припис позивачем отримано 27.02.2017 року.

Так, позивачем листом від 23.03.2017 року №24 було направлено на адресу Управління Держпраці у Закарпатській області інформацію про виконання припису, відповідно до якої повідомив, що у випадку запровадження нових або зміну діючих умов праці в бік погіршення, працівників буде повідомлено не пізніше як за два місяці до їх запровадження, відповідно до ст.103 КЗпП України (а.с.173).

Судом встановлено, що акт перевірки був підписаний директором ОСОБА_1 із запереченнями (а.с.139-140).

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу в розмірі 3200 грн. №07-10-013/107-81 від 21.03.2017 року (а.с.6-7). Постанову про накладення штрафу надіслано позивачу листом з повідомленням 22 березня 2017 року.

Надаючи оцінку спірному рішенню в контексті позовних вимог, суд врахував таке.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом Законів про працю України, Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

У відповідності до ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною 4 ст.2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96).

Згідно з п.1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі – загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з Положенням про Управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 №75 Управління Держпраці у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Закарпатської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295) встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підп.2 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

З аналізу наведених норм вбачається право здійснення інспекторами Держпраці інспекційного відвідування з метою перевірки дотримання суб’єктом господарювання вимог трудового законодавства у разі звернення працівника.

При цьому, вищенаведеними нормами Порядку №295 не передбачено здійснення інспекційного відвідування виключно щодо працівника, який звернувся із заявою.

Вищезазначені норми порядку спростовують посилання позивача, щодо того, що направлення на проведення перевірки було видане за зверненням ОСОБА_6, а не ОСОБА_4

Суд зазначає, що звернення гр. ОСОБА_6 надійшло до управління Держпраці 30.01.2017 року (а.с.114), а звернення гр. ОСОБА_4 - 17.02.2017 року, однак управлінням 15.02.2017 року вже було видано направлення на проведення позапланової перевірки позивача за зверненням ОСОБА_6, тому необхідності видання направлення за зверненням ОСОБА_4 не було необхідності та законодавчої потреби.

Положеннями законодавства про працю встановлена низка гарантій захисту прав працівників на належну оплату праці. Так, згідно з частиною четвертою статті 97 КЗпП України та статтею 22 Закону України «Про оплату праці», власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Погіршення можливе виключно за погодженням із первинною профспілковою організацією або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом. Частиною третьою статті 32 КЗпП України передбачено, що про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. У разі, якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст. 36 КЗпП України. Отже, якщо на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва і праці, працівник має бути повідомлений про зниження заробітної плати не пізніше ніж за 2 місяці.

Незалежно від правової форми, у якій провадиться зміна умов оплати праці в бік погіршення, обов’язок повідомлення працівників лежить на власникові. Лише зміна умов оплати праці за згодою між сторонами трудового договору не вимагає спеціального повідомлення працівника, оскільки він одержує відповідну інформацію при укладенні з власником відповідної угоди.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідно до наказу №9/К від 08.04.2016 року ОСОБА_4, директору бази відпочинку «Едельвейс», з 01.04.2016 року встановлено щомісячну доплату в розмірі 1200 грн. за розширений обсяг робіт. Згідно штатного розпису ПОГ «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» на 2016 рік посадовий оклад директора бази відпочинку «Едельвейс« ОСОБА_4 складав - 2026 грн. Згідно наданих для перевірки розрахункових відомостей за квітень-липень 2016 року виявлено наступне.

В квітні 2016 року ОСОБА_4 всього нараховано 3226 грн. (при посадовому окладі 2026 грн. доплата склала 1200 грн.)

В травні 2016 року ОСОБА_4 всього нараховано 2596,93 грн. ( при посадовому окладі 2026 грн. доплата склала 570,93 грн.).

В червні 2016 року ОСОБА_4 всього нараховано 2356,44 грн. (при посадовому окладі 2026 грн. доплата склала 330,44 грн.)

В липні 2016 року ОСОБА_4 всього нараховано 2026 грн. (при посадовому окладі 2026 грн. доплата склала 0 грн.).

Пунктом 2 наказу ПОГ «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» №26/К від 07.07.2016 року скасовано наказ №9/К від 08.04.2016 року про встановлення директору бази відпочинку «Едельвейс» ОСОБА_4 щомісячної доплати в розмірі 1200 грн. за розширений обсяг робіт у зв’язку з не відповідністю до Галузевої угоди між Центральним Правлінням УТОС і Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2016-2018 рр. №14 від 03.06.2016 року. Нарахування та виплата вказаної доплати припинена з липня 2016 року.

Як вбачається з позовної заяви та заперечень до акту перевірки, позивач не визнає такого порушення, оскільки переконаний, що наказ №9/К від 08 квітня 2016 року про встановлення доплати директору бази відпочинку «Едельвейс» ОСОБА_4 був виданий з порушенням ст.15 Закону України «Про працю», в якій встановлюється, що: «Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом».

У зв’язку з вищенаведеним, позивач виніс Наказ № 26/К від 07 липня 2016 року, яким доплата в розмірі 1200 грн., була скасована, оскільки не відповідає Галузевій угоді між Центральним Правлінням УТОС і Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2016-2018 року № 14 від 03 червня 2016 року та ст. 15 Закону України «Про працю» від 24 березня 1995 року.

Позив стверджує, що відповідачем не було прийнято до уваги протиправність наказу №9/К від 08 квітня 2016 року.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки відповідач під час проведення інспектування не повинен був перевіряти законність наказу №9/К від 08.04.2016 року, оскільки це не входить в перелік його повноважень.

Відповідно до наказу №9/К від 08.04.2016 року ОСОБА_4, директору бази відпочинку «Едельвейс», з 01.04.2016 року встановлено щомісячну доплату в розмірі 1200 грн. за розширений обсяг робіт. Пунктом 2 наказу ПОГ «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» №26/К від 07.07.2016 року скасовано наказ №9/К від 08.04.2016 року про встановлення директору бази відпочинку «Едельвейс» ОСОБА_4 щомісячної доплати в розмірі 1200 грн. за розширений обсяг робіт. Нарахування та виплата вказаної доплати припинена з липня 2016 року. Тобто, відбулось погіршення умов оплати праці ОСОБА_4 в бік погіршення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається з:

«Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним за конодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій».

Відповідно до ст.103 Кодексу Законів про працю України, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП, введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст. 103 КЗпП роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження.

Разом з тим, керівництво ПОГ «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» не повідомило директора бази відпочинку «Едельвейс» ОСОБА_4 про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни, чим порушено ст. 103 Кодексу Законів про працю України.

Відповідна правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №344/2903/14-ц, і в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2018 року у справі №750/5798/16-ц.

Також позивач стверджує, що підприємство об’єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих», не мало можливості забезпечити свого представника на розгляд справи, що позбавило можливість підприємством надати обґрунтовані пояснення, у зв’язку з несвоєчасним повідомленням про розгляд справи з приводу оскаржуваного рішення, оскільки повідомлення про проведення такого розгляду підприємством було отримане 21 березня 2017 року, близько 11:00 години київського часу, а сам розгляд відбувся о 10:00 годині київського часу 21 березня 2017 року.

Відповідно до п. 28 Порядку №295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев’ятої статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509). Згідно пункту 2 Порядку 509, штрафи накладаються начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509). Справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку №509).

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку накладення штрафів про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п.7 Порядку накладення штрафів - справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 Порядку накладення штрафів і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до наявної копії журналу реєстрації телефонограм управління Держпраці у Закарпатській області вбачається, що 14 березня 2017 року о 14:57 год. позивач був повідомлений про розгляд справи (а.с.80, на звороті), отже позивач був повідомлений про розгляд справи у строки, визначені законодавством.

Отже, на розгляд справи директор ПОГ «Мукачівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» ОСОБА_1, не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На підставі викладеного позовні вимоги щодо скасування постанови Управління Держпраці у Закарпатській області від 21.03.2017 року за № 07-10-013/107-81 про накладення штрафу в розмірі 3200,00 грн. не підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб’єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 6, 9, 72-76, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову підприємства об’єднання громадян "Мукачівське учбове-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" в особі директора - ОСОБА_1 до Управління держпраці у Закарпатській області Державної служби України з питань праці, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_4 про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяОСОБА_7