Рішення № 78613032, 07.11.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/16459/15-ц

Провадження №2/200/352/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

14 березня 2018 р. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого - судді Єлісєєвої Т.Ю.

при секретарі - Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом. В позові посилається на те, що 05.04.2013 року сталася ДТП: водій ОСОБА_2 не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Мерседес Бенц», 310, д/н НОМЕР_1, що належить позивачу. В результаті ДТП автомобілям були спричинені механічні пошкодження. Цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_2Ою на момент скоєння ДТП застрахована не була. Постановою слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 21.04.2014 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито. Згідно висновку судово – товарознавчої експертизи №026/13 від 19.06.2013 року, розмір матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля «Мерседес Бенц», 310, д/н НОМЕР_1 складає 35 663,11 грн. Крім цього, позивач поніс витрати на послуги експерта – товарознавця, на послуги зі зберігання пошкодженого автомобіля та послуг на евакуацію, що загалом становить 4920,00 грн. Також позивачу було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 20 000,00 грн. У зв’язку з чим позивач просить стягнути з МТСБУ матеріальні збитки у розмірі 35 663,11 грн., з відповідача ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 4 920,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.04.2017 року дану цивільну справу прийнято до провадження суддею Єлісєєвою Т.Ю.

Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник МТСБУ в судове засідання 14.03.2018 року не з’явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. В матеріалах справи маються заперечення МТСБУ від 23.02.2016 року, в яких відповідач посилається на те, що позивач не звертався до страхової компанії з відповідною заявою про відшкодування страхового випадку, а тому СК позбавлена можливості виплатити йому суму матеріального збитку у розмірі 35 663,11 грн. Просить у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився. Суду надав заяву про відкладення розгляду справи. Проте, суд не вважає вказану у заяві причину поважною та вважає за можливе розглядати справу у його відсутність, за правилами ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно.

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали кримінального провадження №12013040030000387, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Так, справа по суті розглянута протягом строку поза межами встановленими ЦПК України у зв'язку із проведення по даній справі судової автотехнічної експертизи та у зв’язку із повторним автоматизованим розподілом даної справи, згідно із розпорядженням №323 від 21.04.2017 року.

Згідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності д ост.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як встановлено судом, що 05.04.2013 року сталася ДТП: водій ОСОБА_2 не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Мерседес Бенц», 310, д/н НОМЕР_1, що належить позивачу. В результаті ДТП автомобілям були спричинені механічні пошкодження.

Постановою слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 21.04.2014 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно висновку судово – товарознавчої експертизи №026/13 від 19.06.2013 року, розмір матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля «Мерседес Бенц», 310, д/н НОМЕР_1 складає 35 663,11 грн.

По справі безспірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не мав чинного на день ДТП 05.04.2013 року договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, внаслідок чого вказаний автомобіль не був забезпечений у розумінні Закону України № 1961-VI «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому до МТСБУ із відповідною заявою про страховий випадок вони не зверталися.

Стаття 1194 ЦК України визначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-VI (далі по тексту Закон України № 1961-VI), чинного на момент скоєння ДТП, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Стаття 22 Закону України № 1961-VI визначає, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Стаття 33 Закону України № 1961-VI передбачає, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

У системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.

Пунктом 35.2 ст. 35 Закону України № 1961-VI передбачено, що для отримання страхового відшкодування, за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додається паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

МТСБУ приймає рішення щодо виплати страхового відшкодування після з'ясування обставин ДТП протягом місяця з дня отримання документів, зазначених у п. 35.2 ст. 35 Закону (п. 37.1 ст. 37 Закону України № 1961-VI ).

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року,відповідно до статті 21 Закону України № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону України № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

У відповідності до п.п. «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України № 1961-VI МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Оскільки ані ОСОБА_2, який є винною у скоєнні ДТП особою, ані позивач, не виконали без поважних причин передбаченого вказаною нормою ст. 33 Закону України № 1961-IV обов’язку про вчасне повідомлення МТСБУ про ДТП, то відповідно до наведених норм матеріального права та вищевикладеної правової позиції позивач втратив можливість скористатися коштами фонду захисту потерпілих для відшкодування шкоди на умовах, визначених цим Законом.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про стягнення з МТСБУ матеріального збитку у розмірі 35 663,11 грн. слід відмовити.

Що стосується вимог про стягнення з ОСОБА_2 суми матеріального збитку у розмірі 4920,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., то суд приходить до такого.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.12.2016 року по даній справі за клопотання представника позивача, призначено судову автотехнічну експертизу.

Згідно висновку експерта №376-17 від 13.04.2017 року, водій ОСОБА_2 знаходився в аварійній обстановці, то в діях водія невідповідностей вимогам п.12.2 ПДР України не вбачається.

Проте, суд наголошує на тому що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Таким чином, в даних правовідносинах - відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки під час ДТП, цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини, тобто діє презумпція вини особи, яка завдала шкоду.

Отже, витрати, які позивач поніс у зв’язку з проведенням товарознавчого дослідження у розмірі 800,00 грн., за послуги зберігання пошкодженого автомобіля на стоянці – 2 250,00 грн. та послуги по евакуації – 1600,00 грн., а всього 4 920,00 грн. суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2

Позивач у своєму позові обґрунтовує позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди тим, що у зв’язку з пошкодженням його майна, він не міг належним чином користуватися автомобілем та оцінює завдану моральну шкоду в 20 000,00 грн.

Згідно положень ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди, вказаної позивачем, є завищеним, та приймаючи до уваги обставини справи, характер діяння відповідача, ступінь моральних та психічних переживань позивача з приводу протиправних винних дій відповідача, та виходячи з принципу об'єктивності, засад розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що сума 2000 грн. в повній мірі зможе компенсувати заподіяну позивачу моральну шкоду.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам: за вимогу майнового та немайнового характеру на день звернення з позовом до суду у розмірі 605,84 грн. та стягнути судовий збір в розмірі 98 грн. 96 коп. в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,265,280,281, 282, 284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП – відмовити у повному обсязі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, вул.казакевича, 6/296) суму матеріального збитку в розмірі 4920,00 грн, моральну шкоду у розмірі 2000 грн. та судовий збір у розмірі 605,84 грн., а всього – 7 525 грн. 84 коп.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 98 грн. 96 коп.

Позивачем рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва