Рішення № 78606128, 14.12.2018, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/909/18

Провадження № 2/616/368/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„14” грудня 2018 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1В,

Справа № 616/909/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКОЇ ОСОБА_2 ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року,-

в с т а н о в и в:

Великобурлуцька районна рада Харківської області звернулася до суду з даним позовом, вказуючи на те, що ОСОБА_3 працював на посаді водія третього класу Великобурлуцької районної ради Харківської області з 01 червня 2017 року. Відповідно до поданої заяви про надання щорічної відпустки, на підставі розпорядження голови Великобурлуцької районної ради Харківської області за № 44-к від 03 серпня 2018 року, ОСОБА_3 було надано невикористану частину щорічної основної відпустки на дев’ять календарних днів з 06 серпня по 14 серпня 2018 року включно за період роботи з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року та щорічну основну відпустку на двадцять чотири календарних дні з 15 серпня по 08 вересня 2018 року включно за період роботи з 01 червня 2018 року по 31 травня 2019 року.

На наступний робочий день після закінчення відпустки - 10 вересня 2018 року ОСОБА_3 подав до районної ради заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. За результатами розгляду заяви, виконуючим обов’язки начальника відділу діловодства виконавчого апарату районної ради, відповідач був повідомлений про необхідність відпрацювати два тижні, але на роботу більше ОСОБА_3 не з’явився.

24 вересня 2018 року ОСОБА_3 був звільнений з роботи за прогул без поважних причин, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Відповідно до розпорядження голови Великобурлуцької районної ради № 67-к від 24 вересня 2018 року, начальник відділу бухгалтерського обліку і звітності, головний бухгалтер виконавчого апарату районної ради повинен був провести відрахування із заробітної плати ОСОБА_3 коштів, одержаних ним за 17 днів відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року за період з 09 вересня 2018 року по 31 травня 2019 року. Відповідно до доповідної записки головного бухгалтера заборгованість ОСОБА_3 за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року склала 2 238 грн 05 к., що підтверджується розрахунком надання щорічної основної відпустки, але провести відрахування цієї заборгованості з нарахованої заробітної плати немає можливості через те, що робітник не працював на протязі останнього місяця роботи.

Оскільки відповідач повністю не відпрацював робочі дні, то виникла заборгованість перед підприємством за не відпрацьовану відпустку в сумі 2 238 грн 05 к. В зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути на свою користь 2 238 грн 05 к. покриття заборгованості за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого часу та судові витрати сплачені по цьому позову в сумі 1 841 грн. 00 к.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача надав на адресу суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, зазначивши, що наполягає на задоволенні позовних вимог. Не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.22).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, у встановлений судом строк належним чином був повідомлений про розгляд справи, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав, клопотань та заяв від ОСОБА_3 не надходило.

На підставі ухвали Великобурлуцького районного суду Харківської області від 14 грудня 2018 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розпорядженням від 31 травня 2017 року № 31-к Великобурлуцької районної ради Харківської області, ОСОБА_3 було прийнято водієм 3-го класу районної ради з 01 червня 2017 року з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с.6).

На підставі розпорядження голови Великобурлуцької районної ради Харківської області № 44-к від 03 серпня 2018 року ОСОБА_3 було надано невикористану частину щорічної основної відпустки на дев’ять календарних днів з 06 серпня по 14 серпня 2018 року включно за період роботи з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року та щорічну основну відпустку на двадцять чотири календарних дні з 15 серпня по 08 вересня 2018 року включно за період роботи з 01 червня 2018 року по 31 травня 2019 року.

На підставі розпорядження голови Великобурлуцької районної ради Харківської області № 67-к від 24 вересня 2018 року ОСОБА_3 було звільнено за прогул без поважних причин (а.с.10).

Відповідно до ст.ст. 74, 75 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ст.22 Закону України «Про відпустки»: У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з: 1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу; 2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України; 3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці; 4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників; 5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи; 6) нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні; 7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 8) направленням на навчання; 9) виходом на пенсію.

Таким чином, враховуючи положення вищевказаних норм закону, у позивача виникло право звернення до суду з вимогою до відповідача про стягнення заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки.

Відповідно до розпорядження голови Великобурлуцької районної ради № 67-к від 24 вересня 2018 року, начальник відділу бухгалтерського обліку і звітності, головний бухгалтер виконавчого апарату районної ради повинен був провести відрахування із заробітної плати ОСОБА_3 коштів, одержаних ним за 17 днів відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року за період з 09 вересня 2018 року по 31 травня 2019 року (а.с.10).

Відповідно до доповідної записки головного бухгалтера, заборгованість ОСОБА_3 за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року склала 2 238 грн 05 к. (а.с.11), що підтверджується розрахунком надання щорічної основної відпустки (а.с.12), але провести відрахування цієї заборгованості з нарахованої заробітної плати немає можливості через те, що робітник не працював на протязі останнього місяця роботи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів або власних розрахунків на спростування розрахунків позивача, викладених у позові.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь Великобурлуцької районної ради Харківської області заборгованість за 17 днів відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року за період з 09 вересня 2018 року по 31 травня 2019 року у розмірі 2 238 грн 05 к.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1 762 гривень.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, то із відповідача на користь Великобурлуцької районної ради Харківської області слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1 762 грн 80 к.

Згідно платіжного доручення № 158 від 24 жовтня 2018 року при пред'явленні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 841 грн 00 к., замість 1 762 грн 80 к. як це передбачено Законом України «Про судовий збір».

Таким чином, вказаний судовий збір на загальну суму 78 грн 20 к. було надмірно сплачено.

Відповідно до п.1 ч.7 Закону України «Про судовий збір» від 06.10.2011 року сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним роз’яснити позивачеві його право звернутись до суду з відповідним клопотанням про повернення 78 грн 20 коп. - судового збору, якого було надмірно сплачено при подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Великобурлуцької районної ради Харківської області – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКОЇ ОСОБА_2 ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ заборгованість за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року у розмірі 2 238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн 05 к.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКОЇ ОСОБА_2 ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 1 762 (одна тисяча сімсот 62) грн. 00 коп. у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКА ОСОБА_2 ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код за ЄДРПОУ 25862412), юридична адреса: 62602, вул. Центральна, буд. 9, смт. Великий Бурлук Харківська область.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 грудня 2018 року.

Головуючий – Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області ОСОБА_4