Постанова № 78603193, 12.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7714/18

Номер справи місцевого суду: 522/17703/17

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ковязіної А.Д.

імена (найменування) сторін:

апелянт - ОСОБА_2

позивач - ОСОБА_3

відповідач - Одеська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року (суддя Домусчі Л.В.)

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що вона є єдиним спадкоємцем за заповітом, посвідченим 14 вересня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. за № 59499601 у Спадковому реєстрі, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, яка за життя набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку приватизації та спадкування за законом. При цьому оригінали правовстановлюючих документів щодо приватизації вказаної квартири були втрачені спадкодавцем, з приводу чого вона безрезультатно зверталась до КП «Міське агентство з приватизації» та ПАТ «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур», оскільки бюро приватизації житла Одеського СВО ім. Дзержинського не передавало архів приватизаційних документів, в т.ч. щодо квартири ОСОБА_5, до КП «Міське агентство з приватизації житла», а діюче на сьогоднішній день ПАТ «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» не є правонаступником Одеського СВО ім. Дзержинського та інформація про житловий фонд, що перебував на балансі останнього, у зазначеного товариства відсутня.

Після смерті ОСОБА_5 позивач звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гарської В.В. із заявою про прийняття спадщини, заведення спадкової справи та оформлення спадкових прав щодо майна померлої. 13 лютого 2017 року нотаріусом Гарської В.В. було заведено спадкову справу за № 5-2017, проте, оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на вищезазначене нерухоме майно, нотаріус відмов позивачці у видачі їй свідоцтва про право на спадщину, також нотаріусом було роз'яснено позивачу право звернутись до суду для визнання права власності в порядку спадкування.

На підставі вищевикладеного, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,4 кв. м., житловою площею 28 кв. м.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом задоволений. Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 47,4 кв.м., житловою площею 28 кв.м.).

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, сторона, яка не була залучена до участі у справі, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені її права, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що судом не повно досліджені обставини справи та не встановлено правовідносини, які виникли між сторонами, внаслідок чого не застосовано законодавство, яке підлягало до застосування.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_2зазначає, що судом не повно досліджено обставини справи та не встановлено правовідносини, які виникли між сторонами, внаслідок чого не застосовано законодавство, яке підлягало до застосування, зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.

У своєму відзиві ОСОБА_3, зазначає, що посилання ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину на підставі заповіту складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 року померлою ОСОБА_6, тому її потрібно було залучити в якості відповідача у справі не відповідає дійсності, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, щокожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не можеґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 30 червня 1993 року ОСОБА_5, згідно зі свідоцтвом про право власності на житло №72, виданим Бюро приватизації житла Одеського сталепрокатного виробничого об'єднання ім. Дзержинського на підставі рішення від03 червня 1993 року за № 72, зареєстрованим в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 13пр, під реєстровим № 301, набула разом із чоловіком ОСОБА_7 в порядку приватизації право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Першою одеською державною нотаріальною конторою 22 лютого 1996 року, № по реєстру 9-461, ОСОБА_5 набула право власності на 1/2 зазначеної квартири в порядку спадкування після померлого 26 липня 1995 року ОСОБА_7

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_5 07 квітня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В., номер запису про право власності 14061516.

14 вересня 2016 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. за № 59499601 у Спадковому реєстрі, відповідно до якого вона заповідала все своє майно на користь позивачки -ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла, про що 08 лютого 2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1.

13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. було заведено спадкову справу № 5-2017 за заявою позивача про прийняття спадщини, заведення спадкової справи та оформлення спадкових прав щодо майна померлої.

Згідно витребуваної судом спадкової справи №5-2017 до майна померлої ОСОБА_5, листом за вих. № 152/02-14 від 05 вересня 2017 року нотаріусом було роз'яснено позивачу за відсутністю правовстановлюючих документів на зазначену вище квартиру право щодо звернення до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом тільки після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на це майно.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_5, проте державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва на право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на квартиру.

Згідно до вимогст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1258 ЦК України, передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Ст. 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У відповідності до положень частин першої та другоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до вимогст.1268 ЦК Українипозивачяк спадкоємець за заповітом є такою, що прийняла спадщину, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом строк.

Згідно зі ст.ст. 1297, 1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦКвідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно положень пункту 23Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно абзаців 1, 15, 16 п. 3.1 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3

З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скаргиЗайцевої О.С.про те, що судне дослідив в повній мірі надані докази того, а саме те, що ОСОБА_2 прийняласпадщину на підставізаповітускладеного ІНФОРМАЦІЯ_2 року померлоюОСОБА_5, що призвело до неправильного визначення належності відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до заповіту, який складений 14 вересня 2016 року, ОСОБА_5 заповідала все своємайно на користьпозивачки–ОСОБА_3., тобто позивачка є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_5, однак державний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва на право на спадщину, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на квартиру, тому позивачка на законних підставах звернулася до суду з обґрунтованим позовом за захистомсвоїх цивільних прав та інтересів як спадкоємця шляхом визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 367, 374, 375, 381-383ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17 грудня 2018 року.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець