Постанова № 78603126, 05.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7747/18

Номер справи місцевого суду: 521/11709/16-ц

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Кононенко Н.А., Цюри Т.В.

За участю секретаря- Ющак А.Ю.

Осіб, що приймали участь у справі:

відповідача - ОСОБА_3

представник відповідача - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3

-про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

У липні 2016 року Одеська міська рада звернулася до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3 в якому зазначала,що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на 14/25 частин домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, та належали померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 01 листопада 1963 року, виданого виконавчим комітетом Іллічівської ради депутатів трудящих.

Інша частина вказаного вище домоволодіння, а саме 11/25 частин, житловою площею 48,5 кв.м. належали на праві власності ОСОБА_6 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2006року у справі №2-2778/2006р., зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 101-19, а в подальшому її сину ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 грудня 2008 року №2-56, виданого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори. У серпні 2010 року ОСОБА_8 звернулася з позовом до Малиновського районного суду м. Одеси про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 та визнання права власності.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2011 року позовну заяву ОСОБА_8 задоволено, визнано за нею право власності в порядку спадкування на 14/25 частин домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, що складаються із житлового будинку «Б» площею 29,8 кв.м., літньої кухні «Д» площею 27,1 кв. м., розташованих на земельній ділянці площею 533 кв.м.

03 березня 2014 року право власності ОСОБА_8 на 14/25 частин домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.06.2014 року було задоволено апеляційну скаргу прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2011 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8

Позивач стверджував, що жодна особа з заявою про вступ у спадщину після смерті ОСОБА_5 до державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса не зверталася, а тому територіальна громада в особі Одеської міської ради є правонаступником відумерлого майна відповідно до положень ст.1277 ЦК України, незалежно від того, чи відчужено (незаконно) це майно або ні.

Позивач зазначав, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року були задоволенні позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_8 та визнано 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м. у тому числі житловою 48,5 кв.м. відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та витребувано у ОСОБА_8 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м. у тому числі житловою 48,5 кв.м. у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Проте, із Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 січня 2016 року №52000575, право власності на 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №1630.

Посилаючись на те, що відповідач набув право власності на 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з особою, яка не мала право відчужувати зазначене нерухоме майно, та яке вибуло із власності Одеської міської ради без її волі, позивач просив суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м. у тому числі житловою 48,5 кв.м.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого володіння - задоволено. Витребувано із володіння ОСОБА_3 у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради 14/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку «Б» площею 29,8 кв.м., літньої кухні «Д» площею 27,1 кв.м., розташованих на земельній ділянці загальною площею 533 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 1580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.

30.07.2018 року ОСОБА_3 подав до Малиновського районного суду м. Одеси заяву про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року в якій просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати зазначене рішення та призначити справу дот розгляду в загальному порядку.

30.08.2018 року Одеська міська рада надала до Малиновського районного суду м. Одеси відзив на заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року та просили у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.09.2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить суд поновити строк на подачу апеляційної скарги, скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову Одеської міської ради.

Позивач по справі в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, причина неявки суду невідома.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить суд скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову Одеської міської ради посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права; неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема посилається на те, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2011 року за ОСОБА_8 визнано право власності в порядку спадкування на 14/25 частин домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, що складаються із житлового будинку «Б» площею 29,8 кв.м., літньої кухні «Д» площею 27,1 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 533 кв.м. ОСОБА_3 09 вересня 2015 року придбав у ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м. у тому числі житловою 48,5 кв.м.

Судом не з'ясовано підстави набуття права власності ОМР і її право на витребування у ОСОБА_9 спірного майна.

При цьому зазначає, що із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, відповідно до вимог ст. 184 ЦК України.

Заявник зазначає, що відумерлою спадщиною є інше майно, розмір будинку не відповідає розміру та індивідуальним ознакам майна, яке перейшло у власність територіальної громади, так як ні житлова площа (48,5 кв. м та 29,8 кв.м), ні загальна (62,4 кв.м . та 56,9 кв.м) не співпадають.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_10 та залишення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року без змін посилаючись на законність судового рішення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть,видане Березівською сільською радою Біляївського району Одеської області серії НОМЕР_1 від 29.09.2003 року (а.с.25).

Після її смерті відкрилася спадщина на 14/25 частин житлового будинку, що розташоване по АДРЕСА_1, що належали померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 01 листопада 1963 року, виданого виконавчим комітетом Іллічівської ради депутатів трудящих (а.с.27,28).

До складу 14/25 частин домоволодіння. Власником яких була ОСОБА_5 відноситься житловий будинок літ.»Б» площею 29,8 кв.м. і літня кухня «Д» площею 27,1 кв.м.,розташований на земельній ділянці площею 553 кв.м.

Спадкоємців ні за законом, ні за заповітом після смерті ОСОБА_5 немає, ніхто до державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався.

Встановлено, що інша частина житлового будинку за вказаною вище адресою, а саме 11/25 частин, житловою площею 48,5 кв.м. належали на праві власності ОСОБА_6 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2006року у справі №2-2778/2006р., зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 101-19, а в подальшому її сину ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 грудня 2008 року №2-56, виданого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори (а.с.27,29,30).

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2011 року був встановлений факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та визнання за останньою право власності в порядку спадкування на 14/25 частин домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, що складаються із житлового будинку «Б» площею 29,8 кв.м., літньої кухні «Д» площею 27,1 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 533 кв.м. (а.с.62).

03 березня 2014 року право власності ОСОБА_8 на 14/25 частин домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.06.2014 року було скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2011 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 (а.с.110-113).

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємці з заявою про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса не зверталися.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року було визнано 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м. у тому числі житловою 48,5 кв.м. відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та витребувано у ОСОБА_8 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м. у тому числі житловою 48,5 кв.м. у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (а.с.107-108).

09 вересня 2015 року між ОСОБА_11, діючим від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності від 03 червня 2014року та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1. (а.с. 56-58).

Право власності на 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 125,8 кв.м. у тому числі житловою 123,6 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_3, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно .(а.с.14-15, 94).

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Витребовуючи із володіння ОСОБА_3 у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради 14/25 частин домоволодіння № АДРЕСА_1,що складається із житлового будинку «Б» площею 29,8 кв. м.,літньої кухні «Д» площею 27,1 кв. м., розташованих на земельній ділянці площею 533 грн.,районний суд виходив з вимог ст.388 ЦК України з посиланням на те, що це нерухоме майно вибуло з власності Одеської міської ради не з її волі.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

-було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

-було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

-вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Суд встановив, що спірна квартира вибула з власності ОМР на підставі договору купівлі-продажу від 09.09 2015 року ,відповідно до якого ОСОБА_8 набула право власності на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2011 року, котре скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.06.2014 року

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що воно вибуло з володіння власника поза його волею.

Оскільки спірна квартира вибула без волі її власника ОМР, то він має право витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Виходячи з того, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.06.2014 року було скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2011 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 судова колегія приходить до висновку, що воно вибуло з володіння ОМР поза його волею, а тому районний суд правомірно задовольнив позовні вимоги.

Посилання апелянта на те, що висновком № 021/18 експертного будівельно- технічного дослідження домоволодіння № АДРЕСА_1 встановлено, що 14/25 частин домоволодіння № АДРЕСА_1, що складає 62,4 кв.м.,загальної площі в тому числі житлової 48,5 кв.м. ,які визнані відумерлою спадщиною відповідно до заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року та 14/25 частин домоволодіння ,що складаються із житлового будинку літ. «Б»,площею 29,9 кв.м.,літньої кухні літ.»Д»,площею забудови 27,1 кв.м. є різним майном не приймаються до уваги в зв'язку відсутністю застереження про обізнаність експерта Митнікова Г.П. про обізнаність останнього про кримінальну відповідальність за завідомо недостовірний висновок в силу вимог ст.106 ч.5 ЦПК України.

Доводи щодо зменшення площі спірного нерухомого об'єкту не може бути підставою для відмови в задоволенні позову виходячи з того, що опис конструктивних елементів, план приміщень та місцезнаходження свідчать, про наявність спірного нерухомого майна та відповідачем не спростовано, що це різні об'єкти права власності.

В силу ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст складено 14.12.2018 року

Головуючий Л.А. Гірняк

Судді: Т.В. Цюра

Н.А.Кононенко