Ухвала суду № 78603105, 13.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6821/18

Номер справи місцевого суду: 507/157/18

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса заяву ОСОБА_2 про забезпечення позовупо цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Любашівської селищної ради Любашівського району Одеської області, Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19.06.2018 року, яке ухвалене суддею Вужиловським О.В,

встановив:

06.02.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 19.06.2018 року в задоволені позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

30.11.2018 року до канцелярії апеляційного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, право на яку здобула третя особа по справі - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та заборону ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які, на думку ОСОБА_2, є спадкоємцями померлої ОСОБА_3, вчиняти будь-які дії, направлені на заволодіння зазначеною земельною ділянкою, в тому числі і щодо її користування. Заяву ОСОБА_2 мотивувала тим, що спадкоємці померлої ОСОБА_3 не позбавлені можливості набути право власності на спадкове майно, що є об'єктом у справі, у результаті спадкування за законом, що, на думку ОСОБА_2, унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.12.2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позовузалишено без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що згідно заяви про забезпечення позову майно, на яке просить накласти арешт ОСОБА_2, не належить відповідачам по справі - Любашівської селищної раді Любашівського району Одеської області та Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, а тому відсутні правові підстави для накладання арешту на зазначене майно.

Крім того, спірна земельна ділянка не є предметом спору, оскільки предметом є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому відсутні правові підстави для заборони іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на заволодіння зазначеною земельною ділянкою, в тому числі і щодо її користування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

06.12.2018 року через канцелярію суду ОСОБА_2повторно подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, право на яку здобула третя особа по справі - ОСОБА_3, та заборону ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які, на думку ОСОБА_2, є спадкоємцями за законом померлої ОСОБА_3, вчиняти будь-які дії, направлені на заволодіння зазначеною земельною ділянкою, в тому числі і щодо її користування. Заяву ОСОБА_2 мотивувала тим, що спадкоємці померлої ОСОБА_3 не позбавлені можливості набути право власності на спадкове майно у результаті спадкування за законом, що, на думку ОСОБА_2, унеможливить виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_2 посилалася на положення п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» та абзац 58 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у яких, на її думку, йдеться про те, що у разі продовження строку для прийняття спадщини суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що зберігається в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що заяву ОСОБА_2 необхідно залишити без розгляду з наступних підстав.

Як вже було зазначено, ОСОБА_2 зверталася 30.11.2018 року з заявою про вжиття заходів забезпечення, у якій зазначала ті ж підстави, які зазначені у повторній заяві від 06.12.2018 року, та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.12.2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позовузалишено без задоволення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» та абзац 58 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» не містять таких висновків, на які посилається ОСОБА_2, а тому не можуть вважатись новими обставинами чи іншими підставами для задоволення заяви.

Згідно ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 3 ст.13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, положеннями ч.1 та ч.2 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Разом з цим, в порушенні зазначених норм, 06.12.2018 року ОСОБА_2 повторно заявою про вжиття заходів забезпечення, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Неодноразове подання заяви, за якою вже прийнято рішення судом, носять систематичний характер, а тому, суд розцінює такі дії учасника судового процесу зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи та суперечить завданню цивільного судочинства.

Частиною 3 ст. 44 ЦПК України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи визнання судом поданої повторно заяви про забезпечення позову зловживанням процесуальними правами учасником судового процесу, колегія суддів дійшла до висновку, що повторна заява ОСОБА_2 про забезпечення позову підлягає залишенню без розгляду.

Суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про недопустимість зловживання процесуальними правами.

У випадку повторного зловживання процесуальними правами ОСОБА_2, до неї можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у виді штрафу, передбачені ст. 148 ЦПК України.

У зв'язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 149, 150, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено 13.12.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева