Постанова № 78603104, 13.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7765/18

Номер справи місцевого суду: 501/2345/15-ц

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт (треті особи Незалежна профспілка працівників ІМТП, профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_3, ОСОБА_4) про визнання незаконними та скасування наказів директора ДП «ІМТП» від 26 січня 2015 року № 33 та № 46/0 «Про переміщення працівників підприємства» в частині переміщення, наказу № 228/О-2 від 21 квітня 2015 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 вересня 2018 року, -

встановив:

26 травня 2015 року позивачка звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з вище зазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що відповідач на підставі спірних наказів незаконно проводить збільшення робочих місць та штату працівників на третьому терміналі порту який ліквідується, шляхом виключення з штатного розпису структурних підрозділів порту певного переліку робочих місць та посад. В зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, перемістив та зарахував її до штату іншого структурного підрозділу порту і надав їй роботу як працівнику третього терміналу на посаді тальмана третього терміналу, що не обумовлено умовами трудового договору, який діє між нею та відповідачем. Такі дії відповідача позивачка, посилаючись на ст. 32 та ч. 1 ст. 40 КЗпП України, вважає переведенням і скороченням чисельності працівників та штату, яке потребує не тільки її згоди, а і її попередження не пізніш як за два місяці до впровадження відповідачем відповідних змін, а Незалежну профспілку працівників Іллічівського морського торгівельного порту членом якої вона є - за три місяці.

Також позивачка зазначила, що починаючи з 06.02.2015р. в зв'язку з її відмовою виконувати наказ про переведення, відповідач неправомірно не допускав її до роботи обумовленою трудовим договором та не нараховував і не виплачував їй заробітну плату, що є також порушенням її трудових прав.

Позивачка просить суд:

- поновити строк на оскарження наказу директора ДП Іллічівський морський торговельний порт від 26.01.2015р. за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП Іллічівський морський торговельний порт від 26.01.2015р. за № 46/0 про її переміщення;

- визнати наказ директора ДП Іллічівський морський торговельний порт від 26.01.2015р. за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала вона незаконним та скасувати;

- визнати наказ директора ДП Іллічівський морський торговельний порт від 26.01.2015р. за № 46/0 про її переміщення незаконним та скасувати;

- визнати наказ першого заступника директора підприємства від 21.04.2015р. за № 228/О-2 про припинення трудового договору та її звільнення по п.1 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати;

- поновити її в ДП «Іллічівський морський порт» на посаду тальмана четвертого терміналу;

- стягнути з ДП Іллічівський морський торговельний порт на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 02.02.2015р. по час постановляння рішення суду;

- рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі піддати негайному виконанню.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, винесення без повного та всебічного встановлення обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП Іллічівський морський торгівельний порт задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилено, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій посилаючись на упередженість, завідому неправосудність висновків, просила суд рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2016 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме:

- поновити ОСОБА_2 строк на оскарження наказу директора ДП Іллічівський морський торговельний порт від 26.01.2015р. за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП Іллічівський морський торговельний порт від 26.01.2015р. за № 46/0 про переміщення ОСОБА_2;

- визнати наказ директора ДП Іллічівський морський торговельний порт від 26.01.2015р. за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_2, незаконним та скасувати;

- визнати наказ директора ДП Іллічівський морський торговельний порт від 26.01.2015р. за № 46/0 про переміщення ОСОБА_2 незаконним та скасувати;

- визнати наказ першого заступника директора підприємства від 21.04.2015р. за № 228/О-2 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_2 по п.1 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати;

- поновити ОСОБА_2 в ДП «Іллічівський морський порт» на посаду тальмана четвертого терміналу;

- стягнути з ДП Іллічівський морський торговельний порт на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 02.02.2015р. по час постановляння рішення суду;

- рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі піддати негайному виконанню.

Постановою Верховного суду України від 23 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про визнання наказу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 26 січня 2015 року № 33 незаконним та скасування, визнання наказу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 26 січня 2015 року № 46/0 незаконним та скасування - залишено без змін.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2016 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання наказу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 21 квітня 2015 року №228/02 незаконним та скасування, поновлення на роботі, ухвалено в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги про визнання наказу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 21 квітня 2015 року № 228/0-2 незаконним та скасування - задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано наказ першого заступника директора державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 21 квітня 2015 року № 228/0-2 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позовні вимоги про поновлення ОСОБА_2 на роботі - задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді тальмана державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт».

В задоволенні решти вимог в цій частині - відмовлено.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2016 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, справу в указаній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (нині Державне підприємство морський торговельний порт «Чорноморськ») в частині стягнення часу вимушеного прогулу - задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (нині Державне підприємство морський торговельний порт «Чорноморськ») на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов'язкових платежів, починаючи з 25.04.2015р. по 05.03.2018р. в сумі 212597,58 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (нині Державне підприємство морський торговельний порт «Чорноморськ») на користь держави судовий збір в розмірі 2125,98 гривень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, винесення без повного та всебічного встановлення обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення скасувати, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

У відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, районний суд виходив з того, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу; премія за грудень місяць 2014 року в розмірі 3081 грн., одноразове заохочення за рахунок виробництва за грудень місяці 2014 року в сумі 487,61 грн. та в січні місяці 2015 року в сумі 365,71 грн. є виробничими заохоченнями (преміями), пов'язаними з виконанням виробничих завдань та функцій, і відповідно включаються до розрахунку середнього заробітку.

З такими висновками районного суду повністю погоджується апеляційний суд, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що 22 серпня 2014р. між відповідачем та профспілками (третіми особами по справі) було укладено угоду про співробітництво якою встановлюються соціальні гарантії працівників третього терміналу порту в разі їх переведення за їх бажанням до ТОВ «ТРАНСГРЕЙТЕРМИНАЛ» (т. 1 а.с. ).

23 січня 2015 року відповідачем було видано наказ про зміни в організації виробництва та праці за № 28, відповідно до якого п. 1 цього наказ передбачено ліквідацію з 23.04.2015р. структурного підрозділу «3 термінал» з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис (т. 1а.с. ).

26 січня 2015 року відповідачем було видано наказ № 33 про переміщення працівників підприємства відповідно до якого п.п. 1, 2 цього наказу передбачено збільшення робочих місць та посад у структурному підрозділі порту «3 термінал» за рахунок виключення із штатних розписів інших структурних підрозділів порту перелік робочих місць та посад (т. 1 а.с. ).

26 січня 2015 року відповідачем було видано наказ № 46-О про переміщення позивачки постійно в структурний підрозділ «3 термінал» на посаду тальмана третього терміналу, з оплатою за штатним розписом з багатозмінним цілодобовим режимом роботи (т. 1 а.с. 11, 116).

21 квітня 2015 року відповідачем було видано наказ № 228/О - 2 про припинення трудового договору та звільнення позивачки з 25 квітня 2015 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.92р. зі змінами, У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08.1995р. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної(годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно до пп. б) п. 4 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08.1995р. до розрахунку не входять одноразові виплати які носять компенсаційний характер та які нараховуються з метою відшкодування працівникам матеріальних витрат пов'язаних з виконанням трудових чи інших передбачених законом обов'язків, та характер допомоги (за невикористану відпустку, вихідна допомога, матеріальна допомога тощо) ст. ст. 44, 83, 120, 121,125 КЗпП України.

Премії, винагороди та інші заохочувальні виплати які пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій відповідно до п. 3 даної Постанови включаються до розрахунку.

Тобто, всі виплати, в тому числі одноразові, які пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (високі досягнення в роботі; високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою та інші, виробничі премії; одноразова винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо), включаються до розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи (т.3.а.с.14-16) у відповідності до додатку 3 Колективного договору ДП «ІМТП», основною умовою нарахування виробничої премії на підприємстві є наявність чистого прибутку в цілому по порту з урахуванням фінансових можливостей.

12.12.2014р. відповідачем видано наказ № 191-К «Про заохочення працівників підприємства з якого вбачається, що нарахування даної премії відбувалося на підставі Колективного договору ДП «МТП» у зв'язку з прибутковістю економіки ДП «МТП» з урахуванням фінансових можливостей підприємства, що свідчить про виробничий характер даної премії, адже наявність в наказі двох умов нарахування даної премії (прибуток та фінансова можливість) у відповідності до додатку 3 Колективного договору ДП «ІМТП» є основою виробничого преміювання працівників підприємства(т.3 а.с.12).

Окрім того, у відповідності до бухгалтерських довідок ДП «ІМТП» за Формою 2 (т. 3 а.с. 8-9), позивачеві що місячно нараховується одноразове заохочення за рахунок виробництва, яке згідно з Додатком 16 Колективного договору ДП «ІМТП» (т. 3 а.с. 17) нараховується за якісне і завчасне виконання встановлених особливо важливих виробничих завдань, пов'язаних з виробничою діяльністю порту і сфери обслуговування.

Відповідно п. п. а) п. 4 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» до розрахунку не включаються виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника.

Незважаючи на те, що суд роз'яснив представникам відповідача їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 83, 84 ЦПК України (т.3 а.с. 26- 38) стосовно надання всіх доказів разом з відзивом, відповідачем так і не надано доказів, що вищезазначені виплати на підставі Колективного договору порту приурочені конкретним знаковим та ювілейним датам на підприємстві і пов'язані з виконанням окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки позивача.

Таким чином апеляційний суд вважає, що районний суд правильно прийшов до висновку, що премія за грудень місяць 2014р. в розмірі 3081грн., одноразове заохочення за рахунок виробництва за грудень місяць 2014р. в сумі 487, 61грн. та в січні місяці 2015р. в сумі 365,71 є виробничими заохоченнями (преміями) і, у відповідності до п. 3 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08.1995р., включається до розрахунку.

З вищезазначеним висновком погодився Верховний Суд залишаючи Постановою від 27 червня 2018 року в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11.12.2017р. по аналогічній за фабулою цивільній справі за № 501/2484/15-ц.

Відповідно до п. 10 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08.1995р., у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Так відповідно до бухгалтерських довідок ДП «ІМТП» за Формою 2 (т. 3 а.с.8-9), середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу складає:

Грудень 2014р.з/п. - 5795,88 грн. Січень 2015р. з/п. - 3877,75 грн.

Середньомісячна заробітна плата складає:

(5795,88 +3877,75) : 2 = 4836,82 грн.

В грудні було 20,63 робочі зміни, в січні було 20,63 робочі зміни, загальна кількість р/з складає 41,26 р/з.

Середня кількість робочих змін складає: 41,26 : 2 = 20,63 р/з.

Середньоденний заробіток працівника складає: 4836,82: 20,63 = 234,46 грн.

Кількість часу вимушеного прогулу з 25.04.2015р. по 05.03.2018р. складає: 20,63 х 33 + 25 = 705,79 р/з.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: З 25.04.2015р. по 31.01.16р. складає; 20,63 х 9 + 4 = 189,67р/з х 234,46 = 44470,03грн.

З 01.02.2016р. на підставі наказу директора порту від 12.02.2016р. за № 113 відбулося підвищення тарифних ставок на коефіцієнт - 1,35, що призвело до збільшення середньоденної заробітної плати позивача 234,46 х 1,35 = 316,53 грн.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2016р. по 28.02.2017р. складає; 20,63 х 12 +19 = 266,56р/з х 316,53 = 84374,24 грн.

З 01.03.2017р. на підставі наказу директора порту від 17.02.2017р. за № 92 відбулося підвищення тарифних ставок на коефіцієнт - 1,11, що призвело до збільшення середньоденної заробітної плати позивача 316,53 х 1,11 = 351,35грн.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2017р. по 05.03.2018р. складає; 20,63 х 12 + 2 = 249,56 х 3351,35 = 87682,91 грн.

Загальна сума часу вимушеного прогулу складає: (44470,03+ 84374,24) + 87682,91 = 216527,24 - 3929,66 (сума розрахункових при звільненні) = 212597,58грн.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 212597,58 грн.

З вищезазначеного вбачається, що районним судом було вірно наведено методику розрахунку та вираховану на цій підставі суму заборгованості середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що районним судом безпідставно було включено премію за грудень 2017 року до розрахунку середнього заробітку, оскільки наказом «Про заохочення працівників підприємства» від 12 грудня 2014 року № 191-К, грошова премія за зазначений місяць була нарахована як святкова (в довідці за формою «ПРЕМИЯ ПРАЗДНИЧНАЯ» 3081,00 грн.). Також апелянт вказує на те, що усі інші зазначені премії були одноразові, а тому вважає, що вони не підлягають врахуванню під час обчислення середнього заробітку. Наводячи такі доводи, апелянт посилається на Постанову Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.01.2018 року в аналогічній справі № 501/2482/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ДП «ІМТП».

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із такими доводами апеляційної скарги та вважає їх безпідставними, оскільки п. 3 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08.1995р. містить перелік премій, винагород та інші заохочувальних виплат, які пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, і відповідно включаються до розрахунку. Тобто, всі виплати в тому числі одноразові які пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (високі досягнення в робот і; високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою та інші, виробничі премії; одноразова винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо), повинні включатися до розрахунку середнього заробітку.

Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

У відповідності до вимог частини другої ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда

Т.В. Цюра