Рішення № 78602825, 07.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17964/18

Провадження №2/522/8466/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

07 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (65074, АДРЕСА_2) до ОСОБА_3 (65039, АДРЕСА_1) про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та за зустрічним позовом ОСОБА_3 (65039, АДРЕСА_1) до ОСОБА_1 (65074, АДРЕСА_2), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства «Будова-Капітал» (65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Осипова, 25) про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

На підставі викладеного та керуючись: ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР ст.ст.12, 13, 81, 141, 264, 265, 430 ЦПК України, ст.321, 1212-1213, 1215, 1166 ЦК України ст. ст. 57, 60, 69 -72, 180-184, 191 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 (65074, АДРЕСА_2) аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2018 року до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до 13 серпня 2030 року.

Зустрічний позов ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) до ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 (65074, АДРЕСА_2) задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 (65074, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) грошові кошти в сумі 1 047 602, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) судовий збір в дохід держави в сумі 704,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 (65074, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 8810,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду буде складений протягом десяти днів.

Суддя: А. Ю. Бойчук

Справа № 522/17964/18

Провадження № 2/522/8466/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (65074, АДРЕСА_2) до ОСОБА_3 (65039, АДРЕСА_1) про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та за зустрічним позовом ОСОБА_3 (65039, АДРЕСА_1) до ОСОБА_1 (65074, АДРЕСА_2), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства «Будова-Капітал» (65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Осипова, 25) про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, просила:

- стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 30000 гривень щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позовної заяви і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3;

- судові витрати покласти на ОСОБА_3

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 27 жовтня 2007 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем - ОСОБА_3 Від шлюбу в них народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

18.04.2017 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/17964/18, шлюб між сторонами було розірвано. З серпня 2016 року сторони перестали проживати однією сім'єю.

ОСОБА_3 тривалий час не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, не приймає участі у її вихованні, дитина повністю знаходиться на утриманні позивачки. ОСОБА_3 працює другим помічником капітана, має достатню заробітну плату у розмірі 9000 доларів США.

09 листопада 2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси була прийнята до провадження зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства "Будова-Капітал" про поділ спільного майна, згідно якого з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, що подана через канцелярію суду 03 грудня 2018 року, ОСОБА_3 просив:

- стягнути з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_3, грошові кошти в сумі 1 047 602, 00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1, сплачений судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 фактично були привласнені грошові кошти, які вносилися на користь СТ "Будова-Капітал" за рахунок його, ОСОБА_3, грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками по рахункам ОСОБА_1; копіями контрактів ОСОБА_3 з яких вбачається, що оплати по договору №1/202 від 04.10.2016 р. на користь СТ "Будова-Капітал" вносилися за рахунок грошових коштів ОСОБА_3, зароблених в якості моряка на суднах іноземних судновласників після серпня 2016 року, тобто після припинення фактичних шлюбних стосунків між сторонами; наданими відомостями з державної податкової інспекції про відсутність доходів у гр. ОСОБА_1; листа третьої особи без самостійних вимог - СТ "Будова-Капітал" за вих. №126-Н від 27.11.2018 р., з якого слідує, що СТ "Будова-Капітал" за власної ініціативи через невиконання ОСОБА_1 умов договору розірвало договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/202 від 04.10.2016 р. та перерахувало на користь ОСОБА_1 раніше внесені грошові кошти (за вирахуванням штрафних санкцій за порушення умов договору) в сумі 1 047 602,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні первинні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, щодо задоволення зустрічного позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні первинні позовні вимоги визнав частково, просив суд стягувати аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що складає близько 900 грн. на місяць та підтримав зустрічні позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві та уточненнях до неї.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов вважає таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права, свободи та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2007 року, згідно копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_3, сторони по справі уклали шлюб.

Від вказаного шлюбу була народжена дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/17964/18 від 18 квітня 2017 року шлюб між сторонами було розірвано. Вказаним рішенням встановлено, що сторони не підтримують шлюбні стосунки з серпня 2016 року, відтак, цей факт в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України є преюдиційним і повторному доведенню не підлягає.

Вказаний факт визнається сторонами, так у позовній заяві про стягнення аліментів представником позивачки також зазначено, що сторони не проживають однією сім'єю з серпня 2016 року.

У судовому засіданні встановлено, що домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дитини відсутня. Добровільно сплачувати аліменти у тій сумі, що була заявлена ОСОБА_1 в позовній заяві відповідач за первісним позовом відмовляється посилаючись на відсутність фінансової можливості.

В судовому засіданні, після огляду письмового доказу - листа вих. № 7 від 14.11.2018 року Приватного підприємства "Морське крюінгове агентство "Марін МАН" наданого на ухвалу суду про забезпечення доказів, знайшов своє підтвердження факт того, що ОСОБА_3 звертався до вказаного підприємства за послугами, однак вказане підприємство повідомило, що не має можливості надати копію трудового договору, його умов.

При з'ясуванні фактичних обставин справи судом встановлено, що перебуваючи у офіційному шлюбі з ОСОБА_3 та підтримуючі довірчі відносини між сторонами, ОСОБА_1 з метою набуття квартири у майбутньому, уклала зі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Споживчим товариством "Будова-Капітал", договір асоційованого членства у споживчому товаристві за №1/202 від 04 жовтня 2016 року, предметом якого було набуття майнових прав на квартиру (пай), у будинку, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_3, та ще не введений в експлуатацію, а також набуття обов'язків по сплаті Долі (частки) в порядку визначеному в Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору асоційованого членства у споживчому товаристві за №1/202 від 04 жовтня 2016 року.

Із інформації отриманої на ухвалу суду про забезпечення доказів від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства «Будова Капітал» листом № 126-Н, від 27.11.2018 року, встановлено, що 20 листопада 2018 року Договір асоційованого членства у споживчому товаристві за №1/202 від 04 жовтня 2016 року за ініціативою третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства «Будова Капітал» - розірвано на підставі п.2.3 Договору та ч. 3. ст. 651 Цивільного кодексу України. Сума внесених пайовиком - ОСОБА_1 за Договором коштів в розмірі 1047602,00 грн., зменшена пропорційно розміру договірної санкції згідно п. 2.3 Договору - повернута третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Споживчим товариством «Будова Капітал» на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_5 у ПАТ КБ «Приват Банк».

З копії листа третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства «Будова Капітал» на ім'я ОСОБА_1 б/н від 20.11.2018 р. вбачається, що ОСОБА_1 була заздалегідь, 20.11.2018 р., повідомлена про вказане рішення Споживчого товариства «Будова Капітал», проте суд або позивача за зустрічним позовом про це не сповістила.

Із інформації наданої Державною податковою інспекцією в Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за вих. №17964/18 встановлено, що в період з 4 кварталу 2007 року по 2 квартал 2018 року, інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.

Із оглянутих у судовому засіданні письмових доказів, зокрема банківських виписок по рахункам ОСОБА_1 наданих до суду листом № КНО-07.8.3/2551 від 20.11.2018 року Центром операційної підтримки ПАТ «ПУМБ», наданих до суду листом № 233-55183БТ від 20.11.2018 року Акціонерним банком «Південний», копіями трудових договорів моряка ОСОБА_3 за період 2016-2018 рр., приєднаних до матеріалів справи, достовірно встановлено, що оплати по договору №1/202 від 04.10.2016 р. на користь СТ "Будова-Капітал" вносилися за рахунок грошових коштів ОСОБА_3 зароблених в якості моряка на суднах іноземних судновласників після серпня 2016 року (припинення фактичних шлюбних стосунків). Вказаний висновок суд робить також оцінюючі відомості з податкової інспекції про відсутність будь-яких доходів у ОСОБА_1 та з огляду на те, що відповідачкою за зустрічним позовом не надано суду відзиву на зустрічний позов з викладенням заперечень та поясненням джерела внесених на користь СТ "Будова-Капітал" грошових коштів, однак позивачем за зустрічним позовом надано документальне підтвердження джерела внесених грошових коштів, що також підтверджується банківськими документами, що надійшли від банків на виконання ухвали суду. Іншого походження грошових коштів у значному розмірі відповідачкою за зустрічним позовом надано не було ані у відзиві, а ні в усних поясненнях до суду.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо позову про стягнення аліментів.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу ст. 161 СК України, якщо батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексуУкраїни розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік" у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень; від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Суд приймає до уваги часткове визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост.78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, суд може прийняти до уваги тільки належні та допустимі докази.

Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд вважає доведеними факти того, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 проживає окремо, не має на утриманні інших дітей, непрацездатних батьків, домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дитини відсутня.

Суд приймає до уваги часткове визнання позову відповідачем.

Суд критично ставиться до тверджень первісного позову про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти в сумі 30000 гривень на місяць, оскільки позивачкою не обґрунтовано та не доведено, по-перше, що саме такий розмір аліментів є необхідним для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини, по-друге, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в такому розмірі, тобто позивачкою не виконано вимоги ст. 182 СК України в повній мірі, що унеможливлює задоволення первісного позову в повному обсязі.

В силу ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Тому, з урахуванням положень ст. ст. 84 Сімейного кодексу України, 200 ЦПК України суд приходить до висновку, що позов про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача необхідно стягувати аліменти на утримання його малолітньої дитини в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень щомісяця з дня подачі позову до суду і до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Крім того, суд зазначає, що згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Щодо зустрічного позову про поділ майна.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 -72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню передусім норми Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.ч. 6,7 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

3гідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що буде підлягати поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи та на те, що знаходиться в третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте до шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя, кошти, одержані як відшкодування за втрату, пошкодження речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди, страхової суми, одержані за обов'язком або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

У правовій позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 16.12.2015 року в справі № 6-2641цс15, статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині й чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй /йому особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд встановлює не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

З'ясовуючи ці факти, суд виходить з того, що обидві сторони визнали факт непроживання однією сім'єю з серпня 2016 року. Відповідачка за зустрічним позовом з кінця 2007 року по 2 квартал 2018 року не працювала та жодного доходу не мала.

Крім того, відповідачка за зустрічним позовом не заперечувала, що пайові внески за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві за №1/202 від 04 жовтня 2016 року у сумі 1047602,00 грн., вносилися нею за рахунок грошових коштів ОСОБА_3, що зароблені ним в якості моряка на суднах іноземних компаній. Зазначений факт також достовірно підтверджено виписками по рахунках наданих до суду листами № КНО-07.8.3/2551 від 20.11.2018 року Центром операційної підтримки ПАТ «ПУМБ» та № 233-55183БТ від 20.11.2018 року Акціонерним банком «Південний».

Тож суд вважає, що в ході судового розгляду було доведено, що майнові права на квартиру (пай), у будинку, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_3, придбані виключно за особисті кошти позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 Відтак повернуті третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Споживчим товариством «Будова Капітал» на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_6 у АТ КБ «Приват Банк» кошти за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві за №1/202 від 04 жовтня 2016 року у сумі 1047602,00 грн., також є особистою приватною власністю позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3

Суд також надає оцінку тому факту, що ОСОБА_1 була заздалегідь, 20.11.2018 року, уже під час розгляду цієї цивільної справи, проінформована третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Споживчим товариством «Будова-Капітал» про розірвання Договору асоційованого членства у споживчому товаристві за №1/202 від 04 жовтня 2016 року і повернення грошових коштів у сумі 1047602,00 грн. на її коритсь, проте суду чи позивачу за зустрічним позовом цієї інформації не повідомила, фактично привласнивши кошти.

Таким чином, суд звертає увагу, що загальними засадами цивільного законодавства передбачений принцип недопустимості зловживання своїми правами та встановлені межі здійснення таких прав.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства та з повагою ставитися до прав інших осіб.

Згідно вимог статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 55 Конституції України змістує: кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Зміст зазначених у ст. 15 ЦК України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Порушення цивільних прав відповідно до ст. 215 ЦК України може проявлятися, зокрема, в недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону.

З цією метою суд з'ясовує характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Існуючі способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом.

За положеннями статті 5 ЦПК України «Способи захисту, які застосовуються судом» здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Питання повернення безпідставно набутого майна визначаються ст.ст. 1212-1213 ЦК України.

Відповідно до правового висновку ВСУ, викладеного за результатами розгляду справи №6-3090цс15 від 02.03.2016 р., згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання. Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Суд встановив факт набуття ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1047602,00 грн., що були повернені їй третьої особою в той час, коли вносилися вказані грошові кошти на користь третьої особи за рахунок грошових коштів ОСОБА_3

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Відповідно до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (стаття 129 Конституції України).

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до п.3 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, тому відповідно до вимог частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн.

Оскільки позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 задоволені повністю відповідно до вимог частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 8810,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись: ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР ст.ст.12, 13, 81, 141, 264, 265, 430 ЦПК України, ст.321, 1212-1213, 1215, 1166 ЦК України ст. ст. 57, 60, 69 -72, 180-184, 191 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 (65074, АДРЕСА_2) аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2018 року до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до 13 серпня 2030 року.

Зустрічний позов ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) до ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 (65074, АДРЕСА_2) задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 (65074, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) грошові кошти в сумі 1 047 602, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) судовий збір в дохід держави в сумі 704,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 (65074, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 (65039, АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 8810,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 17.12.2018 року.

Суддя: А. Ю. Бойчук