Ухвала суду № 78601786, 10.12.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/29456/18

Провадження №1-кс/760/14826/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Сергієнко Г.Л., при секретарі Цісельській А.В., за участю адвоката Проценка О.В., який діє в інтересах ТОВ «ВЕЙКАП ФІНАНС», розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Солом'янського районного суду м.Києва клопотання Проценка О.В. про скасування арешту

в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018110000000038,-

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді надійшло клопотання адвоката Проценка О.В., який діє в інтересах ТОВ «ВЕЙКАП ФІНАНС», про скасування арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018110000000038.

Клопотання обґрунтовується тим, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2018 у справі № 760/27048/18 накладено арешт на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ „ВЕЙКАП ФІНАНС", на які вказаний платник податків має право зареєструвати податкові накладні та /або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, із забороною службовим особам та їхнім представникам за дорученням, використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

При цьому, на думку адвоката Проценка О.В., вказаний арешт є необґрунтованим, адже накладення арешту на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ грубо суперечить вимогам ст. 170 КПК України, оскільки в рамках кримінального провадження № 32018110000000038 ТОВ „ВЕЙКАП ФІНАНС" не є юридичною особою, щодо посадових осіб якої здійснюється провадження та відносно якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, а її керівник (або інші посадові особи) не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Крім того, у даному випадку арештоване майно (суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ) не підлягає спеціальний конфіскації, так як відповідно до ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Також у рамках кримінального провадження № 32018110000000038 на даний час не встановлено розмір шкоди в розумінні КПК та не заявлено цивільного позову. Крім того, розмір шкоди у відповідності до ст.91 КПК - це обставина, яка підлягає доказуванню. За таких умов вказане майно не може арештовуватися для забезпечення цивільного позову.

Щодо можливої конфіскації за санкцією певної частини та статті КК України, то адвокат Проценко О.В. зазначає, що згідно з ч.3 ст.212 КК України не передбачено конфіскації майна.

В клопотанні також вказується, що сам ПДВ не є матеріальним активом, його не можна жодним чином використовувати, продати або купити окремо від товарів / послуг. За своєю суттю, це податкова "надбавка" над фактичною вартістю реалізованого товару.

Арешт сум ПДВ, на яку платник має право виписати податкові накладні, - це фактично арешт однієї складової, яка бере участь в алгоритмі розрахунку сум ПДВ, які потрібно сплатити в бюджет за підсумками податкового періоду, що позбавляє платника можливості нарахувати вірну суму сплати ПДВ до бюджету і сплатити його, але при цьому жодним чином не зупиняє можливість реалізації товарів /послуг, що також обумовлює відсутність потреби в подальшому застосуванні арешту.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174 КПК України адвокат Проценко О.В., який діє в інтересах ТОВ «ВЕЙКАП ФІНАНС», просив скасувати арешт, накладений на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), на які вказаний платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та скасувати заборону службовим особам та працівникам, їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно (кошти).

У судовому засіданні адвокат Проценко О.В. своє клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Ні слідчий, ні прокурор у кримінальному провадженні №32018110000000038 в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Розгляд клопотання про скасування арешту здійснювався без участі слідчого, прокурора, виходячи з вимог стст. 9, 172, 174 КПК України.

Дослідивши клопотання та додані матеріали, заслухавши пояснення адвоката Проценка О.В., який діє в інтересах ТОВ «ВЕЙКАП ФІНАНС», слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з такого.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2018 у справі № 760/27048/18, провадження №1-кс/760/13591/18, з метою відшкодування спричинених збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна, а також збереження речових доказів накладено арешт на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ „ВЕЙКАП ФІНАНС", на які вказаний платник податків має право зареєструвати податкові накладні та /або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, із забороною службовим особам та їхнім представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з чч.1, 2, 3, 5, 6 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Виходячи з викладеного в кримінальному провадженні у встановленому КПК України порядку може бути накладено арешт лише на майно, тобто ті об'єкти, які зазначені у ч.10 ст.170 КПК України, а саме: рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. При цьому, з урахуванням ст.98 КПК України в разі накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів такий арешт може накладатися лише на матеріальні об'єкти за умови їх відповідності встановленим вказаною нормою ознакам.

Проте, слідчий суддя вважає доведеним адвокатом Проценком О.В., що суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) не є матеріальним активом. Слідчий суддя доходить висновку, що суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) не відповідають ні критеріям майна, на яке може бути накладено арешт в порядку, передбаченому КПК України, ні критеріям речового доказу в розумінні КПК України, з чого випливає відсутність потреби в подальшому застосуванні арешту на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ).

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, стст. 2, 7-9, 98, 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Проценка О.В., який діє в інтересах ТОВ «ВЕЙКАП ФІНАНС», задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), на які вказаний платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та скасувати заборону службовим особам та працівникам, їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищевказані суми ПДВ.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Сергієнко Г.Л.