Ухвала суду № 78599806, 12.12.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-2228/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Чепізі Є. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа для примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року у справі № 2-2228/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року заявник звернувся до суду з заявою, в якій просив залучити ПАТ «Дельта Банк» до участі у справі в якості правонаступника позивача ПАТ «УкрСиббанк», здійснити заміну сторони у справі з первісного стягувача на заявника, визнати причини пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів поважними та поновити його, видавши дублікати для пред'явлення, оскільки оригінали були втрачені.

У судове засідання учасники розгляду не з'явилися, про час, дату, місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки до суду не повідомили, їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року, що набрало законної сили 24 квітня 2012 року згідно з ухвалою Апеляційного суду м. Києва, позов задоволено частково: стягнуто солідарно з боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11277830000 від 26 грудня 2007 року у розмірі 652 016, 90 доларів США, що за курсом НБУ становить 5 178 644, 23 грн, судові витрати за сплату судового збору 850 грн та 60 грн за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи /т. І а. с. 240-249, т. ІІ а. с. 118-121/.

16 травня 2012 року представником позивача отримано три виконавчих листи /т. ІІ а. с. 125/.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір про купівлі-продажу прав вимоги (про заміну кредитора у зобов'язанні), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Д. Г., зареєстрованим у реєстрі за № 2949-2950 /т. ІІ а. с. 146-149/.

Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору (перелік Прав вимоги за кредитами), право вимоги по кредитному договору № 11277830000 від 26 грудня 2007 року з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно перейшло до ПАТ «Дельта Банк» /т. ІІ а. с. 151/.

У результаті укладення вказаного вище договору купівлі-продажу, кредитором у зобов'язанні, що було предметом розгляду справи № 2-228/11, стало ПАТ «Дельта Банк», яке згідно умов договору набуло права вимагати замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов'язань в межах переданого права вимоги.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), №36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, №2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Відповідно до пункту частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об'єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов'язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов'язання на боці кредитора.

Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то в п. 5 ст. 8 Закон України «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Також, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 20 листопада 2013 року зазначила, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Обґрунтовуючи пропуск, встановленого законом строку, у заяві вказано, що ПАТ «Дельта Банк» мав намір подати заяву про заміну сторони у процесі виконавчого провадження, але на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк».

Оскільки новий кредитор за зобов'язанням був віднесений до категорії неплатоспроможних, запроваджено тимчасову адміністрацію та в подальшому розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», не було вчасно направлено заяву про заміну сторони виконавчого провадження в межах відкритого виконавчого провадження. Лише на початку 2016 року в ході внутрішньобанківської перевірки ПАТ «Дельта Банк» було встановлено, що за кредитним договором № 11277830000 від 26 грудня 2007 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно було ухвалено рішення суду у справі № 2-2228/11. Проте представник ПАТ «Дельта Банк», який супроводжував справу № 2-2228/11 щодо стягнення заборгованості по кредитному договору звільнився з банку та не передав матеріали справи новому представнику.

01 липня 2016 року при перевірці інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, представником ПАТ «Дельта Банк» було виявлено, що постановою 04 березня 2014 року та 26 вересня 2014 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С. Г. виконавчі документи було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої ст. 47, 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) /т. ІІ а. с. 158-159, 160-161/.

Копії постанов у виконавчих провадженнях № 36455631 та № 36456059 про повернення виконавчого документа стягувачеві, разом з оригіналами виконавчих листів Печерського районного суду м. Києва виданого 15 травня 2012 року у справі № 2-2228/11, було направлено на адресу первісного кредитора ПАТ «УкрСиббанк», як зазначено у заяві ПАТ «Дельта Банк». Разом з тим, ПАТ «УкрСиббанк» оригінали виконавчих листів Печерського районного суду м. Києва, виданих 15 травня 2012 року, до ПАТ «Дельта Банк» не передавав.

Таким чином, у зв'язку з запровадженням процедури ліквідації нового кредитора, що спричинило звільнення працівників та втрату документації банку, та відсутністю належного контролю за ходом здійснення виконавчого провадження, ПАТ «Дельта Банк» було позбавлено можливості здійснити заміну сторони в межах виконавчого провадження.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року, що набрало законної сили, у справі № 2-2228/11 залишається не виконаним, боржники не погашають заборгованість та ухиляються від самостійного виконання рішення суду.

Пунктом 6 частини першої ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що у виконавчому документі зазначаються строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

- посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

- інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки виконання судових рішень встановлюються - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві № 36455631, строк пред'явлення виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва, виданого 15 травня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_3 був перерваний і вказаний виконавчий лист міг бути пред'явлений до виконання у строк до 04 березня 2015 року. Після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві № 36456059, строк пред'явлення виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва, виданого 15 травня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_4 також був перерваний і вказаний виконавчий лист міг бути пред'явлений до виконання у строк до 26 вересня 2015 року, але у зв'язку з викладеними вище обставинами, його було фактично втрачено, а строк пред'явлення виконавчого листа для повторного виконання пропущений.

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, як передбачено пунктом 17.4 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою, другою статті 12 вказаного Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців; строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення, за приписами частини четвертої статті 12 Закону України.

Відповідно до положень статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником, видачі дублікатів виконавчих документів та поновлення процесуального строку для їх пред'явлення до виконання.

Керуючись ст.ст. 1-20, 433, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 8, 12, 15, 23 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа для примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року у справі № 2-2228/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити.

Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код у Єдиному державному реєстрі підприємств в організацій України 09807750) на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (код у Єдиному державному реєстрі підприємств в організацій України 34047020) як на правонаступника за правом грошової вимоги у виконавчому провадженні на примусове виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року у справі № 2-2228/11.

Видати дублікати виконавчих листів, виданих на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року.

Поновити строк для пред'явлення виконавчих листів для примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року.

Дублікат виконавчого документу може бути пред'явлений до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі, та протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова