Рішення № 78596453, 10.12.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/532/18

Провадження №2/148/427/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 грудня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м.Тульчині за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що її чоловік ОСОБА_2 працював в КСП "Хлібороб" та був його членом, а відтак мав право на земельну частку (пай), однак до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) в землі, яка перебуває в колективній власності КСП "Хлібороб" с.Петрашівка, Тульчинського району, Вінницької області внесений не був.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і після його смерті відкрилася спадщина за законом.

Спадщину, яка відкрилася після смерті чоловіка вона прийняла і на частину спадкового майна отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. У видачі ж свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) в КСП "Хлібороб" с.Петрашівка Тульчинського району Вінницької області постановою нотаріуса від 06.03.2018 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Оскільки її чоловік на день видачі КСП "Хлібороб" державного акту на право колективної власності на землю працював у вказаному підприємстві, тому він мав право на земельну частку (пай) в КСП "Хлібороб" с.Петрашівка, Тульчинського району, Вінницької області.

В зв'язку з даними обставинами вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить визнати за нею, як спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право на земельну частку (пай) розміром 3,26 умовно кадастрових гектари в землі, що перебувала в колективній власності КСП "Хлібороб" с.Петрашівка, Тульчинського району, Вінницької області.

В підготовче засідання позивач та її представник не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява, згідно якої він просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, судові витрати просить залишити за позивачем.

Відповідач - представник Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області в підготовче засідання не з'явився. В матеріалах справи наявна від нього заява, згідно якої він просить слухати справу у відсутність представника сільської ради та не заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який в свою чергу являвся чоловіком позивача, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 29.10.2001 серія НОМЕР_1 (а.с.6) копією свідоцтва про укладення шлюбу від 02.10.1993 (а.с.7), згідно якого позивач змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1.

Після його смерті відкрилася спадщина за законом.

Спадщину, яка відкрилася після смерті чоловіка позивач прийняла та звернулася до Тульчинської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини і на частину спадкового майна отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, про що свідчить копія даного свідоцтва від 24.12.2008 серія ВМВ №220831(а.с.9). У видачі ж свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яка належала померлому ОСОБА_2 та перебувала в КСП "Хлібороб" с.Петрашівка їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю оформленого права власності на вищевказану земельну ділянку (пай), що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.03.2018 №170/02-31 (а.с.11).

Як вбачається з копії трудової книжки від 31.08.1990 серія НОМЕР_2 (а.с.17-18), 01.06.1994 ОСОБА_2 був прийнятий в члени КСП "Хлібороб" с.Петрашівка, Тульчинського району, Вінницької області. Рішенням загальних зборів 28.02.1997 КСП "Хлібороб" реорганізовано в КСП "Хлібороб", "Печера", "Перемога".

Згідно повідомлення, виданого відділом у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.03.2018 №27/118-18 (а.с.9), на ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Державний акт на земельну ділянку, розташовану на території Печерської сільської ради не видавався.

Згідно довідки архівного сектору Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області від 14.06.2017 №27 (а.с.12), в протоколах засідання правління КСП "Хлібороб" с.Петрашівка, від 30.08.1994 значиться: Слухали: заяву ОСОБА_2 про прийом в члени колгоспу. Вирішили: Рекомендувати зборам уповноважених колгоспу прийняти ОСОБА_2 в члени колгоспу.

Відповідно до довідки виконкому Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 06.1.22016 №859 (а.с.10), згідно технічної документації із землеустрою по передачі земельних часток (паїв) на право власності на землю по СК "Печера" середній розмір частки становить 3,57 умовних кадастрових гектарів. На даний час вільних земельних ділянок ріллі немає.

Відповідно до повідомлення, виданого відділом у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 23.02.2018 №23/118-18 (а.с.13), державний акт на право колективної власності на землю КСП "Печера" с.Печера Тульчинського району Вінницької області видавався в 20.08.1997, серія НОМЕР_3, середній розмір земельної частки (паю) становить 3,26 га. До списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) в землі, яка перебувала в колективній власності КСП "Печера" с.Печера, Тульчинського району, Вінницької області, ОСОБА_2 внесений не був. Також даний факт підтверджується копією даного державного акта на право колективної власності на землю, с.Печера серія НОМЕР_3 (а.с.14-15), який було виданий КСП пайовиків "Печера" 20.08.1997 відповідно до рішення Печерської сільської Ради народних депутатів від 18.08.1997 №8.

Згідно повідомлення, виданого відділом у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.11.2018 №90/118-18 (а.с.74), у відділі знаходиться архівний примірник державного акта на право колективної власності на землю, виданий КСП "Хлібороб" с.Петрашівка серія НОМЕР_4 від 20.08.1997, у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, додаток до державного акта, ОСОБА_2 відсутній. Також даний факт підтверджується копією даного державного акта на право колективної власності на землю, с.Петрашівка серія НОМЕР_4 (а.с.75-76), який було виданий КСП "Хлібороб" 20.08.1997 відповідно до рішення Печерської сільської Ради народних депутатів від 18.08.1997 №8.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.

У відповідності до п. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08.08.1995, паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з п. 2 вищевказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 № 666/94, право на земельну частку (пай) може бути об'єктом спадщини.

Відповідно до положень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 на час отримання КСП "Хлібороб" с.Петрашівка, Тульчинського району, Вінницької області державного акту на право колективної власності на землю та складання списків осіб, які мають право на земельну частку ( пай) був членом КСП "Хлібороб", тому він, відповідно, мав право на земельну частку ( пай).

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 до відносин спадкування застосовується чинне на той час законодавство.

Оскільки смерть спадкодавця ОСОБА_2 наступила до 01.01.2004, тому до даних правовідносин застосуванню підлягають норми ЦК УРСР (в ред.1963 р.).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини; ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіту не залишив, а тому спадкування у даному випадку здійнюється за законом та його дружина ОСОБА_1 - позивач у справі, як спадкоємець першої черги за законом, вступивши у фактичне володіння спадковим майном, вважається такою, що прийняла спадщину.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, суд вважає, що відповідно до ст.16 ЦК України, її цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за нею права.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи, що позивач фактично вступила у володіння та управління спадковим майном, проте не може нотаріально оформити право на земельну частку (пай), відсутній інший спосіб визнання права на спадкування,відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України,суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими і є всі підстави для визнання за нею права власності на вказане спадкове майно.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, згідно її заяви, залишити за нею.

На підставі викладеного, керуючись п.1, 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п. 1, 11, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004, ст. 524 ч. 1, ст. 529, ст. 548 ч. 1, ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст.4, 13, 19, 76-81, 141, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, ст.263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, як спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право на земельну частку (пай) розміром 3,26 умовно кадастрових гектари в землі, що перебувала в колективній власності КСП "Хлібороб" с.Петрашівка, Тульчинського району, Вінницької області (згодом реорганізовано в СК "Печера", с.Печера, Тульчинського району, Вінницької області).

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: