Рішення № 78596437, 03.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22452/18

Провадження 2/127/3869/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/22452/18 за позовом ОСОБА_2 до АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1», третя особа: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання п.5.5.1 договору іпотеки від 04.04.2008 року недійсним,

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що 04.04.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» був укладений договір іпотеки з метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 04.04.2008 року № 014/035-23/60056. Даний договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1947.

Згідно договору іпотеки ОСОБА_2 передала ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» в іпотеку нерухоме майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., що належить їй на праві власності.

Згідно п. 5.4 договору іпотеки від 04.04.2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно п.5.5 договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов’язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Пунктом 5.5.1 договору іпотеки передбачено, що відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: - згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язань іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір (застереження п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки; - згідно ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому ціна продажу предмету іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 1.3 цього договору або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним суб’єктом оціночної діяльності; - договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

На думку позивача, застереження, що зазначено у п.5.5.1 договору іпотеки від 04.04.2008 року не містить всіх обов’язкових умов, не відповідає загальним положенням про договір, що встановлені розділом ІІ книги 5 ЦК України, тому не є застереженням в розумінні ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Так, вказівка у п. 5.4 договору іпотеки про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначеного у положеннях 5.5.1 договору іпотеки і є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, є безпідставною. Вказані положення лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір іпотеки без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не є підставою для набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, у зв’язку з чим п. 5.4 договору іпотеки від 04.04.2008 року, де вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначеного в п.5.5.1 договору іпотеки, є недійсним.

В день підписання договору іпотеки додаткова згода на включення вказаного вище застереження до договору іпотеки не надавалась, хоча мала надаватись обов’язково. Відсутність такої згоди спричиняє недійсність застереження.

Крім того, під застереженням у п. 5.5.1 договору іпотеки немає особистого підпису ОСОБА_2 як іпотекодавця, що свідчить про відсутність її погодження.

Позивач ОСОБА_2 просила визнати недійсним п.5.5.1 договору іпотеки від 04.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 04.04.2008 року № 014/035-23/60056, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача. Позов підтримав за викладених у ньому обставин, просив задоволити позов. Надав відповідь на відзив, яка приєднана до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» – ОСОБА_6 позов не визнала, підтримала письмовий відзив на позов, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 43-45) та клопотання про застосування строків позовної давності (а.с. 53). Суду пояснила, що даний іпотечний договір укладений відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про іпотеку». Рішення суду, виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки немає, проте борг по кредитному договору не погашений, боржники уникають спілкування з банком. Зауважила, що при укладенні договору іпотеки нотаріус роз’яснювала ОСОБА_2 наслідки укладення такого договору і позивач укладала договір іпотеки добровільно, розуміючи своє зобов`язання по договору.

Третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, надала письмові пояснення, які приєднані до матеріалів справи. Просила розглянути справу у її відсутності.

10.09.2018 року на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху для усунення недоліків (а.с. 16).

27.09.2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області було відкрито провадження у даній справі (а.с. 25) та забезпечено позов шляхом заборони звертати стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, продавати дану квартиру, вчиняти дії щодо реєстрації права на дану квартиру, до ухвалення рішення у справі № 127/22452/18 (а.с. 26-27).

06.11.2018 року закрите підготовче провадження у справі і призначена справа до судового розгляду на 03.12.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 04.04.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 014/035-23/60056. Боржник зобов’язався повернути кредит в розмірі 30 000 доларів США в термін до 04.04.2015 року, сплатити проценти, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Відповідно до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна (п.1.1).

04.04.2008 року між ОСОБА_2, та ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» був укладений договір іпотеки для забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 04.04.2008 року № 014/035-23/60056. Даний договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1947.

Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_2 (п.1.2).

Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 316 709 грн. (п.1.3). На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця (п.1.4).

Сторонами погоджено, що на підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення (п.2.1.2).

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки регламентований п. 5 договору іпотеки. Зокрема, у разі порушення основного зобов’язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (боржнику) письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, приписи про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення на предмет іпотеки (п.5.1).

Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов’язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою, незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання, який зазначено у кредитному договорі, у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій) (п.5.2).

Згідно п. 5.4 договору іпотеки від 04.04.2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку»; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов'язань.

Зокрема, у пункті 5.5 договору іпотеки зазначено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов’язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

У пункті 5.5.1 договору іпотеки сторони дійшли згоди, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може:

згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язань боржника за кредитним договором. В цьому випадку цей договір (застереження п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;

згідно ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому ціна продажу предмету іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 1.3 цього договору або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним суб’єктом оціночної діяльності. Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлених п. 5 цього договору, та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодержателю (п.5.6).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частинами першою та другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки сторони, підписавши іпотечний договір, встановили, що задоволення вимог іпотекодержателя можливе на підставі застереження, що міститься в договорі, без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, суд вважає, що сторони досягли згоди з усіх його умов (ст. 638 ЦК України), у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

Даний правочин вчинений у формі, що встановлена законом.

Волевиявлення ОСОБА_2 було вільним і відповідало її внутрішній волі.

Тому суд вважає безпідставним твердження позивача про визнання пункту п. 5.5.1 недійсним через те, що ОСОБА_2 не надала додаткової згоди на включення в іпотечний договір застереження і не поставила підпис безпосередньо під застереженням.

Крім того, згідно п. 8.12 договору іпотеки нотаріусом був роз`яснений зміст ст.ст. 3, 6, 7, 8, 12, 18, 19, 23, 24, 33, 35-38, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 572-593 ЦК України.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених кодексом (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 215, 218-235).

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, позивачем не доведено правові підстави, визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання п. 5.5.1 договору іпотеки недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 78, 79 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що позовна давність, про застосування якої заявив представник відповідача, є самостійною підставою для відмови в позові, проте позов не підлягає задоволенню в зв`язку з його недоведеністю, суд вважає, що в задоволенні такої заяви преставника слід відмовити.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1», третя особа: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання п.5.5.1 договору іпотеки від 04.04.2008 року недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Повне судове рішення складене 13 грудня 2018 року.

Суддя: