Ухвала суду № 78594923, 06.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/610/18 Справа № 711/9827/18 Категорія: ст.ст. 176, 181 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції Скляренко В.М. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Поєдинка І. А. Соломки І. А., Биби Ю. В. Чорній Я. Ю.з участю прокурораГончаренка А.В.

слідчого Павленко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали клопотання за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Гончаренка А. В. на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2018 року, якою щодо підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Яснозір’я, Черкаського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140960 грн.,

в с т а н о в и л а :

Слідчий в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури Черкаської області Гончаренко А.В., внесеним у кримінальному провадженні №42018250000000204 від 05.11.2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України - ОСОБА_7

В обґрунтування клопотання, зокрема, вказує, що СВ прокуратури Черкаської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018250000000204 від 05.11.2018 року, в ході якого встановлено, що ОСОБА_7, будучи службовою особою, діючи з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для невстановлених у ході досудового розслідування осіб, умисно провів незаконну перереєстрацію транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», 2014 року випуску, чорного кольору, чим спричинив ОСОБА_9, який згідно реєстраційних документів є володільцем автомобіля, матеріальні збитки в сумі 1021039 гривень, що в 1676,6 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.

29.10.2018 року ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до шести років з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (за ч. 2 ст. 364 КК України) та позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (за ч. 2 ст. 366 КК України).

Підозрюваний ОСОБА_7 з 09.12.2016 року перебуває за межами кордону держави Україна та до України, станом на 15.11.2018 року не повертався, що підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, і згідно даних УСБ України в Черкаській області встановити його місцезнаходження не представилось можливим.

Ураховуючи викладене, постановою слідчого від 06.11.2018 року ОСОБА_7 оголошено в державний розшук. Разом з тим, 15.11.2018 року ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси Клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. задоволено. Обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140960 грн. Ухвалено роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 що у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України у разі внесення ним, або іншою особою застави, відносно нього може бути змінена міра запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду та органу розслідування, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні. Також ухвалено після затримання ОСОБА_7 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження вирішити питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.

Не погоджуючись з висновками ухвали слідчого судді прокурором подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140960 грн. - скасувати в частині можливості внесення застави та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор зазначає, що постановою слідчого від 06.11.2018 ОСОБА_7 оголошено в державний розшук, а також, 16.11.2018 ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук. Згідно вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Європейської конвенції про видачу правопорушників у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь-яких альтернатив. Відповідно до ч. 1 ст. 593 КПК України з метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України, після набрання чинності цим рішенням надає відповідне доручення (направляє звернення) компетентним органам держави.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що передача особи здійснюється протягом п'ятнадцяти днів з дати, встановленої для передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає негайному звільненню з під варти.

Тобто, особа, яка затримана компетентними органами іноземної держави до моменту передачі запитуючій стороні перебуває під вартою та до вказаної особи не можу бути застосоване право внесення застави відповідно до вимог ч. 3, ст. 183 КПК України, оскільки це право підозрюваний може реалізувати лише на території України, у разі застосуванням судом до останнього міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (з можливістю внесення застави).

Крім того, необхідність у обранні ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виникає з метою подальшої його екстрадиції (так як наявні дані про те, що вказана особа перебуває за межами України), оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України, до клопотання про видачу особи, серед іншого, додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.

Також прокурор, в апеляційній скарзі зазначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали застосував до підозрюваного одночасно і обрання і застосування запобіжного заходу, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 193 КПК України, якою передбачено обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, якого оголошено у міжнародний розшук. При цьому застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід має бути розглянуто в порядку визначеному ст. 193 КПК України після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, а саме за участі самого підозрюваного. А тому, саме у випадку застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, після його затримання і доставки до суду може бути визначено розмір застави.

Крім цього, визначення застави підозрюваному в ухвалі слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.11.2018 не відповідає вимогам міжнародно-правових норм, спрямованих на прийняття рішення про видачу (екстрадицію) правопорушника, що в цілому унеможливлює виконання вказаного рішення суду іноземною державою.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали клопотання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Висновок слідчого судді про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави є передчасним.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, один з яких відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція за який передбачено покарання до шести років.

Крім того, існують певні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_7 тривалий час здійснював свою професійну діяльність в УМВС України в Черкаській області, перебуваючи на волі та використовуючи свій соціальний статус, може впливати на свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Також, колегія суддів враховує той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 з 09.12.2016 року перебуває за межами України та до України, станом на 16.11.2018 не повертався, що підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України і згідно даних УСБ України в Черкаській області встановити його місцезнаходження не представилося можливим, тому 16 листопада 2018 року ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам.

Відповідно до ч. 1 ст. 593 КПК України з метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України, після набрання чинності цим рішенням надає відповідне доручення (направляє звернення) компетентним органам держави.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що передача особи здійснюється протягом п'ятнадцяти днів з дати, встановленої для передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає негайному звільненню з під варти.

З урахуванням того, що підозрюваний знаходиться за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що у випадку, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ст. 5. ч. 1, п. f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.

Виходячи з аналізу як міжнародно-правових норм законодавства так і кримінального процесуального Кодексу України щодо застосування правових норм, передбачених у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без визначення будь-яких інших альтернатив чи зобов'язань.

Тобто, вищевказаними нормами передбачено чітко, що особа утримується під вартою до моменту передачі запитуючій стороні.

Частиною 6 статті 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.

У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Визнаючи підозрюваному ОСОБА_7 заставу, слідчий суддя порушив вищевказані вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції, оскільки в даному випадку до затриманої особи, яка перебуває під вартою, компетентними органами держави до моменту передачі запитуючій стороні не може бути застосовано право внесення застави, оскільки дане право підозрюваний може реалізувати лише на території України, в порядку ч.6 ст.193 КПК України, при розгляді питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв помилкове рішення, яке слід скасувати, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, як обґрунтовану задовольнити.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді, якою обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140960 грн. - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцю с. Яснозір’я Черкаського району Черкаської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_7 і не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження вирішити питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :